23.01.1923 р. До О. Олеся

Дорогий Олександр Іванович!

Вчора я дістав В[ашого] листа з 18.І, а перед вчора В[аше] привитаннє привітання з п’ятилітєм п’ятиліттям 22.І.918. Спасибі, дорогий! Що я на Вас не «нагнівався» і без того, свідчить моя картка з 16.І, котру Ви тим часом мабуть теж одержали. Дякую за інформацію і прошу далі мене інформувати. Про балачки про «безпартійний» большовицький журнал, в котрім «розуміється, і Олесь буде писать» Вам уже очевидно росповів розповів Сірий. Цікаво, що сей журнал, який в сій версії називається безпартійним, в иньшій іншій версії (писав Шраг се) називається укр[аїнський] комуніст[ичний] журнал, призначений українізувать КП(б)У. Поки рішатимуть, де йому буть і яким йому буть, пройде мабуть стільки ж часу, скільки доля призначила нинішньому режимові.

Поезію Вашу, з-за котрої Ви маєте стільки розговору, читав і слухав на вчорашнім засіданню засіданні журнал[істів] і письменників, на котрім мене теж просили доконче приїхати, – що я і зробив, хоч з великим ущербом своїм. Спорить там нема з-за чого, хіба що жовто-блакитн[ий] елемент міг подражнити справді декого. Але В[олодимир] К[ирилович] і Ш[аповал] виявляють велику вражливість на пункті соціялістич[ної] соціалістич[ної] чистоти, і очевидно будуть і далі старатись оден один перед одним; се цілком неминуче, згідно з поезі[є]ю Руданського, про те хто за що воює – за те що кому бракує, тому соціялістичний соціалістичний тон «Н[ової] України» мусить бути незвичайно високий, і пражський празький центр і його берлін[ська] філія мусять одно одного «подтягувать» дуже сильно.

На зборах читали IV універсал і мої статі статті з приводу його; людей було мало, самі галичане, було мені дуже сумно і «чуло», і хотілось сповнити свій старий замір – написати свої спомини про ті 14 місяців, котрих кращих і трагічнійших трагічніших мабуть не було і не буде в життю житті нашого народу.

Вам щирі привіти!

Ваш М. Г.

Записочку передайте або перешліть Сірому, де він тепер. Вона для мене дуже пильна!

Примітки

Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/15).

Місце написання – за змістом.

…Ваше привитаннє привітання з п’ятиліттям 22.І.918. – Йдеться про п’яті роковини IV Універсалу Центральної Ради, у якому Українська Народна Республіка проголошувалась самостійною.

Поезію Вашу… – Очевидно, йдеться про якусь сатиричну поезію О.Олеся, надруковану в періодиці, де автор в іронічному тоні змальовує емігрантське середовище, діяльність різних політичних угруповань. Збірка сатири О.Олеся «Перезва» вийшла у Відні 1921 року під псевдонімом «В.Валентін». Пізніше деякі нові сатиричні твори поета публікувалися в емігрантських виданнях. Автор мав намір видати і другу частину «Перезви», а також готував до друку інші сатиричні твори про еміграцію: комедію «Ревізор з Кам’янки», трагікомедію «Народний суд» та ін.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 244.