Лист від проф[есора] М.Грушевського
Михайло Грушевський
Відень, 20 березня 1921 р.
Дорогі земляки!
Як бачу, мої осінні дописи до ваших часописей про гірку біду наших людей на чужині викликали серед вас заінтересування й щиру охоту помогти своїм нещасливим братам. Сього місяця прийшло на мої руки вже з десять переказів, більших і менших, котрі вичисляю нижче.
[Протягом останніх трьох тижнів по нинішній день я одержав такі ордери:
1. Від Українського робітничого союзу в Скрентоні на 33.335 чеських корон – гроші сі банк переказав поштою, а що мене під той час в Празі не було, то пошта завернула гроші банкові, а він запитав Скрентон, чи має післати на іншу адресу.
2. Від української громади з дільниці Фермавнт Авеню в Філадельфії 110 доларів.
3. Від рятункового комітету тої ж громади, складка тов. «Мир», тов. «Січові стрільці», «Укр[аїнська] громада», Бр[атство] св. Василія і Січові організації 100 дол[арів].
4. Збірка українських дівчат в Філадельфії на коляду для хорих жовнірів в Чехословакії (два перекази) 4.283 ч[еських] кор[он].
5. Від Запомогового комітету тов[ариства] Провидіння в Філадельфії (2 перекази) 65 доларів.
6. Від д-ра В. Сіменовича в Чикаго з фондів Українського Червоного Хреста 12.000 ч[еських] кор[он].
7. Від Комітету злучених товариств помочі Україні в Нью-Йорк, Н[ью-]Дж[ерсі] 14.285 ч[еських] кор[он].
8. Від тов[ариства] «Української школи» в Бостоні 9.000 ч[еських] кор[он].
З сих грошей досі інкасував я ордер 7, а під ч. 8 гроші були післані просто до комітету, і на загальних зборах його в присутності о[тамана] Жуковського розділені по половині, згідно бажанню жертводавців: половина – гуцулам-збігцям, половина – інтернованим в Ліберці. На інші ще не маю авізів, що довершене інкасо.
Перед сим я не отримав ніяких грошей на рятункову акцію, окрім згаданого в тексті від редакції «Праці» і від п. Тадри. Була ще тільки одержана літом минувшого року сума 1100 ч[еських] корон з Нью-Йорку, без пояснення від кого і на що, про котру я свого часу просив пояснення через часописі, але і не отримав. Коли хто понад те, що посилав щось на мою адресу, а в сім виказі його нема, зволить свою посилку рекламувати.]
А крім того маю відомості, що й на інші адреси поприходили від вас гроші з відкликами до тих дописів. Дуже тішуся з того, бо нема правди діти, прикре то робило вражіння, коли минулого [1920] року і з краю і з різних позакрайових інституцій почали чутись жалі, що, мовляв, американські наші брати щось припинили поміч запомоговим організаціям, начеб закрили своє ухо і серце до тяжких страждань своїх братів в краю і на вигнанні.
Несподіваним було для мене, що гроші почали приходити на мою адресу, а не на ті запомогові організації, які я вказував. Я досі не займався організацією запомоги, бо до того є інші різні інституції. Коли минулого року в моїх руках опинились призначені редакцією «Праця» в Прудентополіс на запомогу «голодуючим братам Галичини» десять тисяч франц[узьких] франків, я їх розподілив між запомоговими організаціями Галичини по мойому найкращому розумінню.
Коли тепер стали приходити перекази на більші суми, призначені для втікачів і емігрантів, інтернованих, хорих і т. ін., часом з ближчим зазначенням їх категорій, часом без ближчих вказівок, я для кращого розподілу упросив генерала Жуковського (б[увшого] військового міністра Укр[аїнської] Республіки, а потім ревізора воєнних українських місій за кордоном), аби він об’їхав головні місця пробутку вигнанців, інтернованих і т. ін. в Чехословакії, про котру згадували в своїх листах жертводавці: сам я був в Празі востаннє в січні сього року і особисто такого об’їзду не міг зробити.
Отаман Жуковський звідав Підкарпаття і спеціально приглянувсь діяльності гуцульського запомогового комітету, який вас, як бачу, особливо заінтересував. Він вглянув в його діловодство, касові книги, оглянув кухню, котру він провадить. 12 березня в його присутності відбулись загальні збори, на котрих було вислухано справоздання першого виділу, вибрано новий (властиво, пере-вибрано весь попередній) і розділено підмоги з грошей, присланих з Америки. От[аман] Жуковський таким чином міг набрати досить доброго і повного поняття про діяльність комітету і його відносини до місцевих утікачів-гуцулів.
Притоку до зав’язання комітету дала невеличка сума, передана мною, – а власне 100 швейцарських франків, себто 1.237 чеських корон, прислана п. Григорієм Тардою, учителем в Марцеліні (Парана). Я передав їх на руки п. Шекирика з Жаб’я, посла до Національної ради Галичини, який відвідав мене в Празі й представив тяжке положення гуцульських утікачів, які мусять тікати від нечуваного польського звірства за чеський кордон, на Закарпатську Україну і тут взимі без усякої помочі терплять велику нужду. Передаючи сі гроші, я поставив п. Шекирику умовою дальшої помочі, щоб для орудування сими грошима був організований комітет. Такий комітет і зав’язавсь 10-го жовтня з місцевої (біженецької) укр[аїнської] інтелігенції і самих гуцулів під головуванням місцевого нотаря-українця, який в своїм характері чеського урядника міг бути посередником і оборонцем комітету перед адміністрацією.
Всього в розпорядженні комітету спочатку була дуже маленька сума: 3.552 чеські корони. З сими грошима, за поміччю місцевої філії Червоного Хреста, яка дозволила користуватись її кухнею і згодилась видавати безплатно для 50 осіб денно по п’ять дека мучного (муки, гороху або фасолі) і по 1 дека сала, уряджено їдальню, з котрої користувалось пересічно коло 50 осіб; хто мав якийсь заробок, платив – за обід спочатку 4 кор[они], потім 5 кор[он], за вечерю спочатку 2, потім 3 кор[они], хто не мав заробітку, годувавсь на кредит, а крім того безплатно годувались ті втікачі, які перебували тут по кілька день, а потім справлялись вглибину краю. Для запомог явилась можливість тільки як тепер стали приходити від вас гроші.
На сих загальних зборах розділено запомоги, які прийшли з Бостона, і з суми, яка прийшла від Червоного Хреста з Америки на руки посла в Празі д-ра Смаль-Стоцького: 233 фунтів 3 ш. 7 п. (так поінформовано про сі гроші от[амана] Жуковського). Розділено всього 19.550 ч[еських] кор[он]. 44 збігцям, по 350, 400, 500, 600 кор[он], в міру потреби, й мені прислано протокол. Дальшим завданням буде, з присланих вами грошей організувати поміч також тим родинам, які зосталися в краю, а особливо потерпіли від польського терору. Сподіватись належить, що виділ комітету, вибраний переважно з самих гуцулів (ревізійна комісія, натомість, зложена переважно з інтелігенції галицької і наддніпрянської) потрафить се перевести.
По дорозі от[аман] Жуковський звідав та зазнайомився з справою організації помочі.
В самій Чехії звідав він табір інтернованих в Ліберці, вже голосне місце української недолі, про котре дійшли вістки й до вас. Він мав поручения передати зараз присланих на рахунок вами грошей 3.500 ч[еських] кор[он] на сей місяць, познайомитися з організацією помочі і запевнити їм дальшу підмогу, бо я сподіваюсь, що по прочитанні сього справоздання ви, окрім післаного, ще для них пішлете.
Становище сих інтернованих дуже тяжке. Всього є тут 540 старшин, 650 вояків, 65 жінок і 32 малих дітей (40 старшин і 200 козаків з італійського полону, 20 старшин і 140 вояків з Наддніпрянщини, решта з Галичини). Дістають старшини і козаки однаково по 5 кор[он] денно на вікт і по півкорони на інші видатки. Сим навіть самим тяжко прогодуватись, а годувати жінок і дітей, на котрих плата не йде, цілком неможливо.
Тому табір в німецькім Яблоннім, що стоїть в кращих матеріальних і всяких інших умовинах, добровільно оподаткував себе на користь ліберчан: постановили давати їм по 16% від усіх своїх приходів, причім рахується, що сі гроші належать Фондові вдів і сиріт (локованому в «Дністрі»), а уділюються ліберецьким інтернованим в позику, з обов’язком сплатити потім сі гроші згаданому фондові. Сих грошей ліберчани досі отримали около 50.000, приблизно приходить з сього на мужеську голову коло 2 кор[он] денно. Все-таки і з сим виходить дуже мало: ледво-ледво прогодувати жінок і дітей. З Америки прийшло досі сюди 48.000 ч[еських] кор[он].
Розпоряджається запомогами організація «Самопомочі» Українського робітничого табору в Ліберці. Про сю організацію от[аман] Жуковський відзивається з великим признанням. Строго запобігається всяким надужиттям. Всі гроші, які приходять до інтернованих збоку, переходять через організацію і з них стягаються уділені запомоги. В переддень приїзду от[амана] Жуковського, 15 марта прийнято новий статут і вибрано новий виділ організації. Доки стане присланих вами грошей, я буду посилати туди щомісяця. Але було б добре, якби ви ще їм післали.
Як не тяжке теперішнє становище ліберчан, вони бояться в будущині ще гіршого, а власне переводу до табору воєннополонених в Юзефові, наслідком якихось доносів. Там вони і [в] свободі будуть ще більше обмежені, і матеріальне становище погіршиться. Буду в сій справі писати до президента Масарика, а вас прошу про їх гірку нужду пам’ятати.
В самій Празі, як ви знаєте, тяжко бідують сотки українського студентства. Бувши в січні в Празі, я підписав виладжену празькою «Академічною громадою» відозву, а перед тим передав з грошей «Праці» невелику суму. Коли тепер стали приходити гроші від вас, я просив от[амана] Жуковського порозумітись з «Акад[емічною] громадою» в справі постійнішої підмоги, передусім на поліпшення вікту, бо се мені було відомо, що студенти формально голодають і заголодовуються до сухот і всяких інших хвороб.
Всього в Чехословаччині тепер 450 студентів і студенток, з того в самій Празі 300, решта в гірничій академії в Пріжбрамі, Берні. Організувались вони в «Академічній громаді» торік, але одностайності в сій організації довго не було: студентами наддніпрянськими опікувалось посольство Укр[аїнської] Нар[одної] Республіки, яке давало 26 студентам місячно по 300 ч[еських] кор[он], студентам-галичанам виплачувала підмоги місія галицька, се вело до розділу і фінансових непорозумінь між сими двома категоріями студентства. Нарешті в січні вибрано нову раду, скасовано окрему наддніпрянську секцію, і в лютім переведено новий рятунковий план, і контролю пильну над запомогуванням.
До запомог припущено тільки тих, що не мають приходу звідки інде і сповнювали свої громадські обов’язки. Отже, ті, що мають плату з німецько-яблонного табору, не дістають на прожиток нічого; ті, що рахуються в ліберецькім таборі і дістають звідти місячно 155 ч[еських] кор[он], одержують тільки доплату до норми. Норма для абсолютно беззасібних уставлена в 310 кор[он] на місяць, а то по такому рахунку: 100 кор[он] помешкання (се дійсно мінімальний чинш за покій), 30 на снідання, 30 за світло, 20 за прання білля, 60 на доплату за обід і вечерю, 30 на хліб, 36 на трамвайну картку, 4 на дрібні видатки. За доплатою 2 кор[он] денно вони мають обід і вечерю в їдальні американських методистів Юмка. На обід дістають зупу, півдека м’яса і трошки ярини, хліб мають приносити свій. На вечерю мають кавалок ковбаси, 4 – 5 грам, і 5 – 4 грами хліба, окрім неділі, коли дістають какао і дві пампушечки.
Се, розуміється, велике добродійство з боку американської організації: те, що вона дає за дві корони, по нинішнім цінам празьким варто, мабуть, коло 10. Але молодому організмові сього абсолютно не вистарчає, тим більше, що є між ними багато заголодованих в таборах польських, по арештах, інвалідів і т. ін. Тим часом на такім голоднім столі тепер живе 165 студентів! Шкода навіть науки в таких обставинах – бо велика частина по такій голодовці, коли й лишилася жива, мало здатна буде до роботи.
По нараді з «Студентською поміччю» Академ[ічної] громади було рішено, що на разі, поки стане грошей, я посилатиму місячно по 4.000 кор[он] (першу рату 18 березня їм передано), і з того буде щонеділі добра вечеря за 3 з половиною корони для всіх студентів, – раз на тиждень наїдяться завдяки вам. Але щоб поправити вікт на цілий тиждень, на се треба 25 – 30 тис[яч] місячно. Адреса «Академ[ічної] громади»: Praha, II, Marianska, 4. Для грошей: Zivnostenska Banka, Konto Ukrainska Akademichna Hromada.
Як бачите, високоповажані земляки, коли ви до мене звернулись, я рад вам послужити в сій справі в міру того, як гроші з тих переказів будуть виплачуватись банками, я їх розділюватиму сим і іншим організаціям, оскільки зберу про них відомості. Гроші, переказані досі, в більшості призначались для українців в Чехословаччині, тому я на тутешні організації передусім і звернув увагу; коли при посилці вказана спеціальна ціль, я з тим також рахуватимусь. Зроблю по силам моїм усе, щоб гроші ваші свою ціль осягнули. Нагодувати голодних і одягнути голих братів – дітей, жінок, молодіж, інвалідів, що стратили здоровля в службі свого народу, – се, очевидно, перший обов’язок ваш, і я не пожалую свого часу і труду, коли бажаєте в тім моєї помочі. Але є після того й інші потреби, про котрі прошу вас згадати собі.
Прошу вашої помочі в моїй політично-інформаційній роботі тут, за кордоном. Прошу вашої підмоги для Українського соціологічного інституту, для його наукових праць, котрі він випускає для своїх і чужих (напр., капітальна історія Української революції, котрої вийшло вже дві книги, а дві в друку – між іншими – перша історія Галичини за останні роки, історія України, вибір письменства й інші книжки, що почасти вийшли й знаходять велике зацікавлення в чужинцях, що вперше знаходять нагоду добре познайомитись з справою, а інше друкується або готується до друку). Підтримайте видавництво «Борітеся – Поборете», що ставить своїм завданням висвітлення інтересів нашого трудящого люду, його суверенності й незалежності, на французькій мові.
Дорогі земляки! Згадали-сьте при різдвяній коляді, що писав я про поміч нещасним вигнанцям – шлють вони тепер через мене вам свою щиру сердечну подяку! Згадайте на свято Воскресенія про нашу рідну Україну, що томиться в пекельній неволі, в руїні, в лабетах тяжкого ворога, і поможіть праці для забезпечення волі, незалежності і щастя нашому народові!
З щирим привітом
М. Грушевський
З пересилкою грошей діються тепер взагалі всякі сикатури; кождий край, кождий банк позаводив різні формальності. Коли у банку тутешнім нема зголошеного підпису осіб, що виставляють чек, він бере собі його на інкасо і ся процедура для американських переказів триває коло двох місяців або й більше. Коли будете щось посилати на мою адресу, то найкраще буде, коли сі гроші ви виплатите в доларах в The National City Bank of New York в Нью-Йорку для Societe de Banque Suisse в Женеві на мій рахунок, котрий я в нім маю. Тоді я гроші дістану і без утрати в валюті.
Тепер відкрив рахунок в доларах для тих переказів, що прийшли від вас в Wiener Bank Verein в Відні, – туди тоже прошу посилати в доларах. Коли б переводили в ч[еських] коронах, то переводьте на біжучий рахунок мій в Zivnostenska Banka в Празі. Ім’я моє в женевськім рахунку пишеться Hruchevski, а в віденськім – Hruschevszky. Поштова моя адреса для найближчих місяців: Wien XIX, Hofzeile, 27, bei Tschetschel.
Примітки
Перші публікації листа виявлені в газетах: Америка (Філадельфія). – 1921. – Ч. 45. – 15 цвітня. – С. 2 (під заголовком «Подяка і просьба»); Народна воля (Скрентон). – 1921. – Ч. 46. – 19 квітня. – С. 2 (без переліку пожертв); Свобода (Джерсі Сіті). – 1921. – Ч. 94. – 22 цвітня. С. 2 (з додатком переліку пожертв). У кінці листа поданий підпис: М.Грушевський; на початку – місце і дата написання: Відень, 20 березня, 1921
Подається за найповнішим текстом у газеті «Свобода».
Протягом останніх трьох тижнів по нинішній день я одержав такі ордери… – цей перелік М.Грушевський повторює у листі «Від Мих[айла] Грушевського. До шановних земляків в Америці» (20 листопада 1921 р.).
…редакцією «Праця» в Прудентополіс… – перше число часопису «Праця» в Прудентополісі (Бразилія) за редакцією О.Мартинця вийшло 22 грудня 1912 р. Після смерті О.Марганця у 1913 р. газета виходила за редакцією Р.Криницького. Див. коментар до статті «Ліквідація Комітету незалежної України».
…сам я був в Празі востаннє в січні сього року… – про свій приїзд до Праги М.Грушевський повідомляв у листі від 17 січня 1921 р. до професора Карлового університету Я.Бідло, під опікою якого залишив частину бібліотеки Українського соціологічного інституту та власних книг, покидаючи восени 1920 р. празький осідок УСІ (ІР НБУВ. – Ф. 357. – № 69). Саме під час цього візиту до Праги, 25 січня 1921 p., з керівництвом історичного семінару Карлового університету була підписана офіційна угода про зберігання цієї книжкової колекції (Потульницький В А.. Наукова діяльність М.С. Грушевського в еміграції (1919-1924 рр.) // УІЖ. – 1992. – № 2. – С 50). Про долю бібліотеки УСІ детальніше див. коментар до звернення «В ім’я української культури і українського імени до всіх вірних дітей України за океаном Український соціологічний інститут звертається з гарячим прошенням помочі».
В самій Чехії звідав він табір інтернованих в Ліберці…– табори інтернованих українських вояків у Чехословаччині існували в Німецькому Яблонному, Ліберцях та Йозефові. «Український робітничий табір в Ліберцях» був створений влітку 1920 р. В колишньому таборі для полонених росіян були зосереджені всі вояки-українці, які опинилися на теренах ЧСР після травня 1920 р. На 31 грудня 1920 р. загальна чисельність інтернованих вояків УГА в таборі становила 450 старшин, 563 стрільців, перебувало там також 66 жінок і 25 дітей. 3 квітня 1921 р. чеська влада розпочала евакуацію ліберецького табору до Йозефова, яка закінчилася на початку грудня 1921 р.
Детально див.: Павленко М. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини, Румунії: ставлення влади та умови перебування. 1919 – 1924. – К., 2000. – С. 180 – 189; Срібняк І. Українці на чужині. Полонені та інтерновані вояки-українці в країнах Центральної та Південно-Східної Європи: становище, організація, культурно-просвітна діяльність (1919 – 1924 рр.). – К., 2000; Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. – Львів; Кент; Острог, 2008. – Частина перша. – С. 62 – 63. Див. також «[Лист до Українського музичного товариства «Запорожжя» в Ньюарку]» (29 квітня 1921 р.)
Тому табір в німецькім Яблоннім… – починаючи з 1 червня 1919 p., чеська влада розпочала зосередження у таборі Німецьке Яблонне (Північна Чехія) особового складу кількох відділів УГА, які в травні були відтяті від її основних сил і під тиском польського війська відступили на Закарпаття. На кінець червня у таборі нараховували за різними даними від 4700 до 6400 осіб. Пізніше тут опинилася більшість військовиків-галичан, що перебували на теренах колишньої Австро-Угорської імперії. У таборі був відновлений військовий устрій частин УГА, всі українські відділи були зведені в «Українську бригаду в Німецькому Яблонному».
До поліпшення становища інтернованих у таборі спричинилась діяльність Української військово-санітарної місії у ЧСР, яка влітку 1919 р. виділила значні кошти на облаштування санітарних закладів, відрядила до табірного шпиталю лікаря місії, безкоштовно надсилала до табірної читальні книжки, надавала гуманітарну й грошову допомогу. Восени 1920 р. старшини Німецького Яблонного створили спеціальний фонд для вдів і сиріт, потребами безпосередньо військовиків опікувалися «запомогові» комітети та комітет «Допомога». На початку грудня 1921 р. табір у Німецькому Яблонному був ліквідований, а особовий склад Української бригади переведений до Йозефова. Із спеціальних досліджень див.: Корпус З., Купцов А., Срібняк І. Табір інтернованих військ Української Галицької Армії в Німецькому Яблонному (Чехословаччина) у 1919 – 1920 рр. – К., 1999.
Буду в сій справі писати до президента Масарика…– факсимільна копія листа від 23 березня 1921 р. за оригіналом з Архіву Інституту Т.Масарика зберігається: ІР НБУВ. – Ф. 357. – № 5. Опублікована: Чеські адресати Михайла Грушевського // Хроніка 2000. – К., 1999. – Вип. 29 – 30. – С. 20 – 21. У ньому зазначалося:
«Мой друг, ген. Жуковский, посетивший перед праздниками лагерь украинских интернированных в Либерце, чтобы передать собранные для них в Америке деньги, сообщил мне, что интернированные обеспокоены перспективой перевода их в лагерь в Юзефове, где, по их словам, им грозит и более строгий личный режим, и некоторые материальные ухудшения. Пользуясь Вашим добрым ко мне отношением, я позволяю себе обратиться к Вам с покорнейшей просьбой, если возможно, остановить этот перевод».
Всього в Чехословаччині тепер 450 студентів і студенток, з того в самій Празі 300…– подані відомості є надзвичайно важливими для вивчення історії українського студентства в Чехословаччині початку 1920-х рр.
Так, відомий дослідник української еміграції С.Наріжний наголошував на неможливості встановлення точних даних про українське студентство в різних країнах Європи і в різні роки. Кількість же студентів у Чехословаччині на 1 березня 1924 р., за його відомостями, становила 1896 осіб, з них у Празі – 1255 осіб (Наріжний С. Українська еміграція… – С. 71).
Сучасний дослідник О.Дуднік на основі аналізу різноманітних джерел встановив, що на 1923 р. у Чехословацькій Республіці перебувало приблизно 2500 студентів (Дуднік О.Я. Український студентський рух в еміграції (Центрально-Східна Європа, 20-ті роки XX ст). Автореф…. канд. іст. наук. – К., 2003). На початку 1920-х рр. Прага перетворилася на потужний осередок освіти для української еміграції, позаяк лише Чехословаччина визнала право абітурієнтів російських та українських гімназій на продовження навчання у вищих школах і забезпечила їх державне утримання. Активну участь у реалізації освітніх, наукових, мистецьких програм брав Президент Чехословацької Республіки Т. Масарик, з ініціативи якого був розроблений план «російської акції».
Цей план передбачав національний характер розвитку науково-освітніх осередків для емігрантів колишньої Російської імперії, що дало змогу створити суто українські, російські, білоруські та інші установи й організації. Завдяки значній матеріальній підтримці чехословацького уряду, починаючи з 1921 р., у Празі була заснована низка українських наукових інституцій і вищих шкіл, студентам останніх виділяли гарантовані стипендії (до 1927 р.) та іншу допомогу. Для централізації допомогової акції студентству з різних джерел і розподілу коштів у Празі були створені спеціальні організації, серед них найдієвішими були Центральна допомога українському студентству та Чесько-український комітет допомоги українським та білоруським студентам (Наріжний С. Українська еміграція… – С. 72 – 85).
Організувались вони в «Академічній громаді» торік… – йдеться про Українську академічну громаду (УАГ) – найстаршу та найбільшу студентську організацію, засновану в Празі 1919 р. УАГ об’єднувала понад 1000 членів, при ній функціонували різноманітні секції, гуртки і товариства (Наріжний С. Українська еміграція… – С. 77).
…американських методистів Юмка – йдеться про молодіжну волонтерську організацію YMCA (Young Men’s Christian Association – Союз християнської молоді), засновану в Лондоні в 1844 р. Джорджем Вільямсом. У 1919 – 1921 рр. підтримувала культурно-освітню роботу в таборах для військовополонених та інтернованих українців.
По нараді а «Студентською поміччю» Академ[ічної] громади… – йдеться про Українське товариство «Студентська поміч» при Українській академічній громаді у Празі.
Прошу вашої підмоги для Українською соціологічного інституту… – звернення М.Грушевського щодо підтримки Українського соціологічного інституту, огляди його історії: «Проект Українського соціологічного інституту», «В справі Українського соціологічного інституту», «Від Мих[айла] Грушевського. До шановних земляків в Америці» (20 листопада 1921 p.), «В ім’я української культури і українського імені до всіх вірних дітей України за океаном Український соціологічний інститут звертається з гарячим прошенням помочі!», «Від Українського соціологічного інституту».
…напр., капітальна історія Української революції, котрої вийшло вже дві книги, а дві в друку… – йдеться про видання: Христюк П. Замітки і матеріяли до історії української революції 1917 – 1920. – Відень, 1921-1922. – Т. І – IV (Т. І (1921); Т. II (1922); Т. III (1921); Т. IV (1922)). – 152 с., 204 с., 160 с., 144 с.
…між іншими – перша історія Галичини за останні роки… – йдеться про видання: Лозинський М. Галичина в 1918-1920 рр. – Відень, 1922. – 228 с.
…історія України… – йдеться про видання: M.Hrushevsky. Abrégé de L’histoire de L’Ukraine. – Paris-Genéve-Prague, 1920. – VII+256.
…вибір письменства… – йдеться про видання: Anthologie de la littérature ukrainienne jusqu’au milieu du XІX-iéme siécle. – Paris – Genéve – Prague, 1921. – XXIV+143.
Підтримайте видавництво «Борітеся – Поборете!»… – упродовж вересня 1920 p. – лютого 1922 р. вийшли 10 чисел журналу – закордонного органу Української партії соціалістів-революціонерів. На їх сторінках М. Грушевський видрукував 10 статей і листів. До проекту «Програми Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР)», якій було відведене шосте число журналу за лютий 1922 р., М.Грушевський підготував розділи: «Загальні завдання партії і сучасний момент», «Програма політична», «Програма культурна».
Згадали-сьте при різдвяній коляді, що писав я про поміч нещасним вигнанцям… – йдеться про «Лист до американських українців» (16 грудня 1919 р.).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 283 – 288.