Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

В ім’я української культури

Михайло Грушевський

і українського імені до всіх вірних дітей України за океаном Український соціологічний інститут звертається з гарячим прошенням помочі!

В четвертий рік своєї діяльності вступив він.

Результатами може похвалитись перед чужими і своїми.

Але засоби його нині вичерпалися вкрай, і для продовження свого існування він потрібує безпроволочно допомоги земляків!

Восени 1919 р. він був мною запроектований як інститут міжнародного характеру з осідком в Женеві, з огляду, що там мав бути осідок Ліги Націй. Звернувся я з просьбами помочі до публічних і громадських українських інституцій та поодиноких визначних діячів, а заразом приготовляв грунт для діяльності в Женеві, куди й спровадивсь для того.

Моїми заходами на початку 1920 р. зав’язалось там Товариство опіки нових республік Східної Європи, зложене з визначніших швейцарських діячів (учених, публіцистів, політиків), котрі брали на себе ролю заступників нових республік, України в тім числі. Це Товариство організувало кілька мітингів, щоб познайомити інтернаціональну публіку з народами Східної Європи та їх положенням, України спеціально. Але одночасно Український соціологічний інститут ладив до друку серію підручників про Україну на мові французькій, місцевій і інтернаціональній мові Женеви.

На жаль, українські круги недооцінили тоді мого проекту. Маю взагалі нещастя, що коли пробую звернути їх увагу на трохи дальші перспективи, ніж справи самого нинішнього або вчорашнього дня, звичайно не маю успіху у нашої суспільності.

Тепер, може, й багатьом ясно, яку користь мала б наша національна справа, якби Укр[аїнський] соц[іологічний] інст[итут] розвинувся відтоді і став впливовою в своїм існуванні інституцією в осідку Ліги Націй, яку службу міг би він віддати нашому народові в нинішніх тяжких обставинах. Але тоді мій голос не знайшов послуху. Гроші йшли великі, але куди інде.

Фонди, які мені вкінці вдалося зібрати для УСІ, були такі маленькі, що для того, щоб з них все-таки щось зробити, я мусив з Женеви перенестись до країв дешевшої валюти – спочатку до Праги, потім до Відня.

Тут я організував виклади, підібрав для УСІ відповідну бібліотеку, котру з браку грошей на помешкання і обслугу, одначе, скоро прийшлось здепонувати до кращих часів в Празькім університеті. Головно ж видавав книги. За три роки випустив я 12 книг Укр[аїнського] соц[іологічного] інституту, котрі становлять найцінніший здобуток нашої науки за ці смутні роки.

Та з браку засобів нині і це видавництво приходиться припинити, бо громадянство наше в старім краю так зубожіло, що не може купувати книг по повній ціні, особливо наукових. Та й не всі книги цензура туди пускає.

Кілька разів звертавсь я до наших земляків в Америці, прохаючи добровільними датками-складками, а також купуванням видань УСІ в повній ціні підтримати цю інституцію, котрій положено такі гарні початки і котра може принести користі нашій культурі та послужити українському імені між чужинцями.

В нинішніх часах, коли наша наукова продукція в краю гальмується такими тяжкими умовами, діяльність УСІ набирає особливо високої вартості. Він посуває наперед нашу науку, підтримує матеріально й морально наших учених, приготовлює молодих наукових робітників тут і в краю. Має давати правильну інформацію чужинцям про наше сучасне і минуле. Що це значить, не треба, мабуть, багато говорити.

Що ми стратили в наших національних і державних змаганнях через недостачу такої інформації, колись з сумом розповість історик! Я сам стрічав американських офіційних висланців, які бажали побачити українські книги, друковані «ще перед війною», бо їх інформовано, що української літератури перед війною взагалі не було і українські книги почали виходити тільки від війни «за німецькі гроші»!

Але що ж! З браку фондів прийшлось УСІ припинити інтернаціональну серію передусім. Вона не приносила нічого. Ці книги розсилались задурно по закордонних бібліотеках, приспорюючи чималі видатки пересилки. Не було за що випустити історії України і історії укр[аїнської] літератури по-англійськи. Нема коштів на друк давно приготованої економічної географії України, книг про мистецтво, музику і т. д.

Нема за що продовжити документальної історії Української революції і славної історії останніх років, що так викривлюється нашими противниками і вперше в виданнях УСІ, в книгах Христюка і Лозинського знайшла свій документальний образ. Нема чим видати інших цінних, давно приладжених до друку книг.

Досі тільки дві організації з усієї Америки: Комітет об’єднаних товариств помочі Україні в Ньюарку і «Відродження» в Детройті ізложили невеликі складки: вони виказані на обгортках томів, котрих вихід уможливили цею підмогою. Нині кличу до інших організацій і до поодиноких людей, котрі розуміють вагу справи, вагу культурної репутації нашого народу, його опінії між іншими народами –

Поможіть Укр[аїнському] соціологічному інститутові, дайте йому змогу продовжити його роботу!

Два томи історії укр[аїнської] революції, зовсім готові до видання, вже другий рік лежать в його портфелі, чекають друку. Інші книги, Річник УСІ з різнородними цікавими працями його співробітників – чекають теж.

Прошу наші заокеанські товариства і всіх вірних дітей нашого народу: не гайтесь, надсилайте добровільні датки на видання цих книг!

Не самою зброєю, не самою дипломатією здобувають і закріплюють свою свободу і самостійність поневолені народи!

Фальшиву репутацію некультурності, котру нам під час революції утворили наші вороги і всіма силами підтримують, ми оплатили, може, не менш тяжко, ніж брак воєнної сили. Прошу при можливості заглянути до офіціального видавництва англійського міністерства закордонних справ, за правління «нашого приятеля» Ллойд Джорджа:

Hand books prepared under the direction of the historical Section of the Foreing Office, № 52. The Ukraine. Published by H. M. Stationary Office, 1920 Imperial House, Kingsway, London, W. C. 2.

Ця книжка служила підручником для всіх англійських політиків, котрим приходилось мати діло з українською справою, коли рішались наші найжизненіші справи, і вони відти довідувались, що український нарід – це цілком некультурна маса, яка стоїть нижче грузинів, татар і т. д., одним словом – на посліднім місці серед народів Східної Європи. Що ж варті були визвольні змагання таких дикунів в очах панів, які рішали нашу долю на конференціях!

Праця, звернена на піднесення української культури і укр[аїнської] репутації між чужинцями, в нинішній критичній хвилі заслугує помочі не менше, ніж кличі чисто політичної природи! А серед органів і форм цеї культурної праці УСІ сповнює свою національну місію, котру не заступиться нічим іншим! Всяка жертва, зложена для нього, буде вкладкою на нашу національну відбудову! Лиш прошу спішитись!

Всі складки, хоч би найдрібніші, будуть виказані в найближчих випусках УСІ. Дрібніші суми можна посилати в реджистрованих листах, більші – переказами (в доларах Спол[учених] Держав) на Wiener Bank Verein на ім’я і адресу підписаного: Baden bei Wien, Austria, Schlossy, 4. M.Hruschevsky.


Примітки

Серед виявлених першодруків: Америка (Джерсі Сіті). – 1923. – Ч. 70. – 14 червня. – С. 2. Підпис: М.Грушевський. Дата не зазначена. Одна з машинописних копій зберігається: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 16 – 17. Праворуч від заголовка вгорі заувага (машинопис): «Просимо ласкаво надрукувати сі 4 рядки як заголовок грубшим письмом». За машинописними копіями текст звернення передрукований: Листи М.Грушевського до Т.Починка з додатком двох листівок до Д.Островського. З матеріялів Музею-архіву ім. Д.Антоновича при УВАН у Нью-Йорку, США / Коментар і примітки М.Антоновича // Український історик. – 1970. – Ч. 1 – 3. – С. 173 – 175 (у примітках до публікації М.Антонович зазначав, що не мав змоги перевірити, чи був цей текст надрукований в американських газетах); Матяш І. Український соціологічний інститут М.С.Грушевського: основні напрями та етапи діяльности // Український історик. – 2000. – Ч. 4. – С. 53 – 55 (при цьому передруці також не вказано, що звернення було опубліковане 1923 p.). Звернення не зафіксоване у жодному бібліографічному покажчику праць М.Грушевського.

Подається за публікацією в «Америці».

Відозва належить до тематичного блоку звернень, листів, статей, що висвітлюють історію Українського соціологічного інституту (див. коментар до «Проекту Українського соціологічного інституту»).

Про цей заклик М.Грушевський згадує в листі до Т.Починка від 26 квітня 1923 p.:

«[…] я друкував отсю відозву, У.С. Інст., післав її до Свободи, Народ. Волі, Укр. Голосу, Америки, й деяким людям. Не знаю чи де надрукують!» (Листи М.Грушевського до Т.Починка (З фонду Н.Григорієва). З матеріалів Музею-архіву ім. Д.Антоновича при УВАН у Нью-Йорку, США / Публікація М.Антоновича // Український історик. – 1969. – Ч. 4. – С. 89).

Наступна згадка про цю ж відозву міститься у листі М.Грушевського до Е.Фариняка від 4 травня 1923 p.:

«Післав Починкові відозву свою в справі Укр[аїнського] Соц[іологічного] Інст[итуту], котру розіслав на кілька редакцій – я думаю, що Ви її бачили вже. Написав Цимбалисту до Чикаго і на дві адреси, вказані Починком, і тепер трохи почекаю результатів» (Листи М.Грушевського до Е.Фариняка (1923 р.) / До друку підготував М.Антонович // Український історик. – 1977. – Ч. 1 – 2. – С. 123).

Ці відомості дають змогу встановити орієнтовну дату написання відозви – перед 26 квітня 1923 р. Після публікації звернення, не отримавши бажаних результатів, учений з жалем зазначав: «Відозва про Соціол[огічний] Інститут не принесла ніяких наслідків» (Листи М.Грушевського до Т.Починка (З фонду Н.Григорієва). – С. 96).

Восени 1919 р. він був мною запроектований як інститут міжнародного характеру з осідком в Женеві… – див. «Проект Українського соціологічного інституту» та коментар до нього.

…на початку 1920 р. зав’язалось там Товариство опіки нових республік Східної Європи… – про організацію цього товариства, заснованого 8 січня 1920 р. в Женеві за участю відомих швейцарських учених і політичних діячів, та його заходи щодо визнання прав народів колишньої Російської імперії М.Грушевський подає відомості у статтях «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р. – лютий 1920 р.)» та «Ліквідація Комітету незалежної України». У названих працях називає товариство «Лігою незалежності народів бувшої Росії» та «Швейцарською Лігою незалежності республік, які вийшли з бувшої Росії».

…організував виклади… – зі лютого 1921 р. в помешканні українського робітничого товариства «Єдність» у Відні відкрилися безкоштовні загальнодоступні соціологічні курси. Перші лекції прочитали М.Грушевський («Початки громадянського й державного життя або генетична соціологія») та Д.Антонович («Соціальні підстави розвою мистецтва»). Впродовж лютого – травня 1921 р. були прочитані лекції: «Теорія нації» (В.Старосольський), «Криза капіталізму» (М.Чечель), «Нове господарство» (М.Шаповал), «Будова соціалістичного господарства» (В.Мазуренко), «Кооперація і соціалізм» (І.Штефан) та «Історія української революції» (П.Христюк) (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 14). Кожний із лекторів отримав гонорар з розрахунку 200 австрійських корон за один виклад (Там само. – Арк. 248). Ці лекції були покладені в основу видань УСІ.

…бібліотеку, котру з браку грошей на помешкання і обслугу, одначе, скоро прийшлось здепонувати до кращих часів в Празькім університеті – започаткування цієї бібліотеки розпочалось з незначної «асигновки», отриманої для УСІ від уряду УНР. За порадою міністра фінансів Б.Мартоса, з яким М.Грушевський зустрівся у Празі на початку 1920 p., з одержаних коштів можна було «зложити бібліотеку для Інституту – все, що по його гадці можна було з ними зробити». Скориставшись цією настановою, 26 січня 1920 р. вчений вибрався до Берліна, щоб «розглянутись по книгарнях для бібліотеки Соціологічного Інституту» (див. статтю «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р . – лютий 1920 р .)»).

У хронікальній замітці «Український соціологічний інститут», вміщеній у «Борітеся – Поборете!» (1921. – № 10. – С. 31 – 32), наголошувалося:

«Перший рік його організації [УСІ. – Упоряд.] зайнятий був головно складаннєм бібліотеки – з чим треба було особливо поспішати, тому що наукові книги не тільки страшенно дорожіли, але й попросту зникали з ринку. Бібліотека ся, досить велика і цінна, складається з таких головних відділів: соціольогії, етнольогії, соціяльної економії, публичного права, історії культури, новійшої історії. Проба урядити її так, щоб вона могла служити для ширшого публичного вжитку (в Празі, 1920 p.), розбилась о недостачу відповідного помешкання і потрібних коштів; тепер частина її зложена в празькім університеті, частина в Відні, в очікуванні можливості переправи її на Україну».

Еміграційні поневіряння УСІ (Женева, Прага, Відень) негативно відбилися на долі його книгозбірні. Покидаючи восени 1920 р. празький осідок УСІ (квітень – вересень 1920 p.), вчений залишив частину бібліотеки інституту та власних книг під опікою чеського історика, професора Карлового університету в Празі, дійсного члена НТШ Ярослава Бідло (відповідно до угоди з керівництвом історичного семінару цієї вищої школи від 25 січня 1921 p.). Готуючись до повернення в Україну, в листі від 2 січня 1924 р. М.Грушевський писав до чеського колеги:

«Чекаю різних формальностей, і коли вони будуть полагоджені, то можливо, що ще з кінцем сього місяця виїдемо туди. Коли се здійсниться, я зараз по приїзді почну заходи, щоб Укр[аїнський] Соціолог[ічний] Інститут міг функціонувати в Київі, і в такім разі перевезу туди і бібліотеку. До того ж часу прошу ще її ласкаво потримати у себе. Я по приїзді до Київа напишу докладно, як з сим справа стоятиме, і взагалі буду з Вами утримувати кореспонденцію, коли позволите. Маю наукові плани широкі і різнородні: хотів би й історію України, й історію літератури продовжити, і видавництво джерел організувати, і наукову часопись: не знаю, що з того удасться» (ІР НБУВ. – Ф. 357. – № 70).

Незважаючи на всі плани й зусилля, М.Грушевському не вдалося реалізувати відродження УСІ на українському грунті. Не вдалося перенести в Україну і всю книгозбірню УСІ, а в її складі і власну книжкову колекцію. З’ясувати долю цих збірок спробували наприкінці 1930-х рр. львівські друзі, колеги та учні вченого. На запит М.Мочульського 11 квітня 1937 р. Я.Бідло відповідав:

«Проф. М.Грушевський, коли вирішив поїхати до Києва, попросив мене, щоб я тимчасово зберігав у своєму семінарі його книги. Оскільки їх було багато, я взяв лише частину з них. Це збірка літератури із соціології. Ці книги досі зберігаються у спеціальному відділенні історичного семінару Карлова університету в Празі […]. Книг є майже 3 шафи – близько 1000 томів» (ЦДІАЛ України. – Ф. 379. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 9 – 10 зв.).

Очевидно, бібліотека УСІ та власна книгозбірня празького еміграційного періоду, залишені в Карловому університеті, творили єдине ціле. Останні згадки про празьку бібліотеку УСІ та приватну збірку М.Грушевського, плани об’єднання останньої з його львівською колекцією зустрічаються в листі В.Дорошенка до М.Мочульського від 5 листопада 1938 р.:

«Про книжки Мих[айла] Серг[ійовича] у Бідля [на той час професор Я.Бідло вже помер. – Упоряд.] я розвідався у Празі через земляків. Добре було б їх забрати й спровадити сюди до бібліотеки Покійного» (Там само. – Спр. 5. – Арк. 12 – 12 зв.).

Найвірогідніше, реалізувати цей план не вдалося, і доля празької збірки УСІ вимагає на сьогодні окремого спеціального дослідження.

Обставини повернення вченого в Україну складалися так, що він не мав можливості перевезти й інші еміграційні книжкові надбання відразу до Києва. До певної міри, робив це свідомо. Так, у листі до сестри Ганни від 17 листопада 1923 p., висловлюючи сумніви щодо перспектив діяльності в Україні, М.Грушевський писав:

«Я, розуміється, тому не буду ніскільки настоювати на тім, щоб пропустили мої видання або навіть і бібліотеку У.С.І., а тільки мою підручну робочу бібліотеку; все може останеться тут де-небудь на складі до кращого часу. Я сам не маю ніяких ширших планів як тільки мати змогу попрацювати над продовженням «Іст[орії] літ[ератури]» й «Іст[орії] Укр[аїни]». Коли час принесе кращі обставини – добре, коли ні – я зіставлю молодшим» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 1425. – С. 291-294).

За свідченнями Катерини Грушевської 1938 р. відомо, що у 1924 р. вчений зміг переправити до Києва лише книжкову колекцію УСІ з його колишнього женевського осідку та частину «лично наших книг», на безмитне перевезення яких вдалося отримати дозвіл за допомогою місії УССР (Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. – Ф. 122. – Од. зб. 20).

Так само не міг М.Грушевський відразу перевезти і наклади видань УСІ, а серед них і власні праці, що залишилися на зберіганні на складі Дніпросоюзу у Відні (Там само). Про цю обставину вчений писав американському приятелю В.Кузіву: «[…] вислати на Україну свої видання чи УСІ не можна, прийдеться тут у Відні замкнути на складі» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 15 – 15 зв.). Цим останнім виданням пощастило більше: під час закордонного відрядження у 1928 р. Катерині Грушевській вдалося переправити їх до Києва та Львова (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894 – 1932 рр.) / Упоряд. Г.Сварник. – Львів; Нью-Йорк, 1997. – С. 223).

…випустив я 12 книг… – у своїй доповіді «Український соціологічний інститут і дослідна катедра історії України – загальної й української» від 14 березня 1924 р. М.Грушевський називає цю саму цифру та подає відомості про всі видання, групуючи їх за серіями (інформаційно-інтернаціональна, загальні соціологічні курси та монографії, соціальна історія України) (Сохань П.С., Ульяновський В.І.. Кіржаєв С.М. М.С.Грушевський і Academia: Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – С. 205 – 206). Ці самі відомості він подає також у низці оголошень, зокрема на 4-й сторінці обкладинки до 3-го тому «Історії Української літератури» (Київ; Відень, 1923).

Серія інтернаціональна:

M.Hrushevsky. Abrégé de L’histoire de L’Ukraine. – Paris – Genéve – Prague, 1920. – VII+256.

Anthologie de la littérature ukrainienne jusqu’au milieu du XІX-iéme siécle. – Paris – Genéve – Prague, 1921. – XXIV+143.

Серія загальна:

Грушевський М. Початки громадянства. Генетична соціологія. – Відень, 1921. – 328 с.

Старосольський В. Теорія нації. – Відень, 1922. – 228 с.

Шраг М. Держава і соціалістична суспільність. – Відень, 1923. – 224 с.

Грушевська К. Примітивні оповідання, казки й байки Африки і Америки. – Відень, 1923. – 192 с.

Серія розвідок і матеріялів до історії соціяльного руху на Україні:

З починів соціялістичного руху. Мих[айло] Драгоманов і женевський соціалістичний гурток / Зладив М.Грушевський. – Відень, 1922. – 212 с.

Христюк П. Замітки і матеріяли до історії української революції 1917 – 1920. – Відень, 1921 – 1922. – Т І – IV (Т. 1 (1921); Т. II (1922); Т III (1921); Т IV (1922)). – 152 с., 204 с., 160 с., 144 с.

Лозинський М. Галичина в 1918-1920 рр. – Відень, 1922. – 228 с.

Та й не всі книги цензура туди пускає – насправді ж, книги не лише забороняли до ввезення в Україну, але і знищували ті, які все ж туди потрапили. Так, у листі до американського приятеля В.Кузіва від 19 липня 1923 р. М.Грушевський писав:

«Виявляється, що мої книги й різні інші видання, мною редактовані, захоплені більшовиками в 1919 – 20 рр., здебільшого були перероблені на папір або розпродані як макулатура до склепів, і висланий торік великий транспорт Дніпросоюза спіткала та ж доля: переробили на картон спочатку «Ілюстровану історію», потім «Старі часи», а тепер взялись до «Історії України для шкіл» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 235-238). Див. також коментар до листа «До шановних земляків в Америці» (не пізніше 4 квітня 1923 p.).

Кілька разів звертавсь я до наших земляків в Америці… – серед опублікованих звернень, окрім даного, відомо: «В справі Українського соціологічного інституту», «Від Мих[айла] Грушевського. До шановних земляків в Америці» (20 листопада 1921 p.), «Від Українського соціологічного інституту».

Так само в публікаціях на інші теми М.Грушевський завжди згадував проблеми УСІ. Турботами про забезпечення інституту коштами та розповсюдження його видань наповнене і приватне листування вченого. Див.: Листи М.Грушевського до Т.Починка (З фонду Н.Григорієва). З матеріалів Музею-архіву ім. Д.Антоновича при УВАН у Нью-Йорку, США / Публікація М.Антоновича // Український історик. – 1969. – Ч. 4. – С. 83-84, 86-87, 89-90, 94; Листи М.Грушевського до Т.Починка з додатком двох листівок до Д.Островського. З матеріялів Музею-архіву ім. Д.Антоновича при УВАН у Нью-Йорку, США / Коментар і примітки М.Антоновича // Український історик. – – 1970. – Ч. 1 – 3. – С. 171; Листи М. Грушевського до Е.Фариняка (за час від 28.1.1922 до 12.11.1927) / До друку підготував М.Антонович // Український історик. – 1976. – Ч. 1 – 4. – С. 123,125 – 128; Листи М.Грушевського до Е.Фариняка (1923 р.) / До друку підготував М.Антонович // Український історик. – 1977. – Ч. 1 – 2. – С. 121 – 123.

…припинити інтернаціональну серію… – інформацію щодо цієї серії М.Грушевський подає у доповіді «Український соціологічний інститут і дослідча катедра історії України – загальної й української» від 14 березня 1924 р.:

«В серії інформаційній інтернаціональній (на французькій мові) 2 книги – коротка історія України, написана мною; антологія української літератури до Шевченка включно, укладена мною і моєю донькою К.Грушевською (що працювала весь час разом зо мною в УСІ і була моєю найблизшою помічницею в сій роботі), з передмовою звісного французького філолога А.Майє. Иньші книги – як історія укр[аїнської] літератури, економічна географія України тощо не вийшли з браку фондів, бо книги сеї серії не повертають коштів розпродажею навіть вчасті, як иньші публікації, через те особливо тяжко лягають на бюджет» (Сохань П.С., Ульяновський В.І., Кіржаєв С.М. М.С.Грушевський і Academia: Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – С. 205).

Нема коштів на друк давно приготованої економічної географії України… – ще 7 жовтня 1920 р. М.Грушевський звернувся з пропозицією до І.Фещенка-Чопівського видати під фірмою УСІ його «Економічну географію України» в перекладі французькою, на що той відповів згодою (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 14,19; Спр. 65. – Арк. 201-202 зв.). Переклад праці здійснив І.Борщак. Через брак коштів анонсоване видання не вийшло.

…вони виказані на обгортках томів… – імена жертводавців названі на обгортках четвертого тому «Заміток і матеріялів до історії української революції 1917 – 1920» П.Христюка, праці М.Шрага «Держава і соціалістична суспільність» та ін.

Річник УСІ… – про намір видавати «Річник УСІ» М.Грушевський згадує у листах до свого американського приятеля Т.Починка, пропонуючи йому опублікувати в ньому підготовлену працю з історії українського соціалістичного руху в Америці (Листи М.Грушевського до Т.Починка (З фонду Н.Григорієва). – С. 95; Листи М.Грушевського до Т.Починка з додатком двох листівок до Д.Островського. – С. 176). Про це ж видання йдеться і в листах до В.Кузіва, зокрема про друк у ньому замовленої пастором праці «З історії релігійної думки»:

«З технічного боку, що се має бути праця невелика, я вважав би за краще вмістити її в «Річнику Укр. Соціол. Інституту», котрий би хотів випустити на весну 1924 року. Має бути там ще стаття моєї доньки про початки америк. культури і одного співробітника з Вел. Укр. про сучасне економічне життя. Разом рахую аркушів на 12 цілої книги» (Гирич І. Листи Михайла Грушевського до Василя Кузіва // Український історик. – 1995. – Ч. 1 – 4. – С. 200).

Детально обговорює проект та перспективи видання з К.Студинським, адже передбачав опублікувати і його статтю про студентські громади (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932 рр.) / Упоряд. Г.Сварник. – Львів; Нью-Йорк, 1998. – С 106, 107, 131, 137). Про зміст «Річника УСІ» згадує і в листах до брата Олександра, запрошуючи його до участі у проекті (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 1285. – Арк. 476-477, 502-505, 594-597). Проте здійснити задум цього видання як в еміграції, так і в Україні М.Грушевському не вдалося.

Всі складки, хоч би найдрібніші… – серед опублікованих виявлене звернення «Від Українського соціологічного інституту». Виявлена також машинописна копія звернення від 20 червня [1923 p.] (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 18) з подяками «Комітету злучених товариств помочі Україні» в Ньюарку за надіслані через В.Кузіва 35 $ та учасникам віча в Детройті, які зібрали для УСІ таку ж суму і передали через Е.Фариняка.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 332 – 334.