Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

До наших спроб співробітництва з УСРР

Михайло Грушевський

До В[исоко]поважаних товаришів:

М.В.Левицького, пов[новажного] пред[ставника] УСРР,

Ю.С.Новаковського, гол[ови] торг[овельної] місії,

Д.Е.Кудрі, пред[ставника] Вукопспілки в Празі

Відень, 29.Х.1921

Високоповажані товариші!

Не треба, мабуть, Вам аж нагадувати, як в липні сього року, Ви, тов. Михайле Васильовичу, звернулись до мене через одного з моїх партійних товаришів, І.Д.Штефана, з запитанням, чи я не схотів би зайнятись організацією за кордоном помочі радянським республікам, Україні особливо. Я поспішив відізватись з повною принципіальною згодою на сю пропозицію, і вона була Вами тоді ж передана урядові: суджу з того, що в початках серпня Голова Ради нарком т. Раковський мав уже в Москві розмову з другим моїм товаришем М.Ф.Чечелем про те, що я дав свою згоду і, певно, т. Чечель уже застане мене на чолі сеї запомогової акції Укр[аїнського] Черв[оного] Хреста за кордоном. Під час Вашого приїзду до Феслау, 10.VIII, мали ми з Вами, т. Левицький, розмову про форми, в яких мала бути організована ся акція.

Я тоді ж на сій підставі зв’язався з Віденським укр[аїнським] комітетом запомоги радянським республікам, мав конференцію з представниками Укр[аїнського] Черв[оного] Хр[еста] і на підставі сього виладив до Вас 17.VIII свого листа, в котрім виложив гадки про те, як повинна бути поведена справа: щоб з самої України піднісся голос про потребу помочі їй (особливе санітарним матеріалом), щоб мене узброєно мандатами укр[аїнських] громадських організацій і Укр[аїнського] Черв[оного] Хреста або принаймні сього останнього, використано закордонні червонохресні сили, котрі могли 6 бути корисні для діла, і все се щоб було зроблено скоро – аби використати хвилі заінтересування становищем людності в радянських республіках.

Слідом одержав я Вашого листа, тов. Юдо Соломоновичу, з побажанням моєї участі в справі видавничій, і я так само заявив щире бажання послужити, чим зможу, постачанню наукових і освітніх засобів Україні, тим більше, що т. Чечель тоді вже поінформував мене про свої розмови з Головою Всевидату т. Приходьком у Харкові: що у них уже рішено перевести в широких розмірах закупно книг і шкільних прирядів і організувати видавництво шкільної й позашкільної літератури за кордоном, для того є вже фонди і т. д. Ви в відповіді на сей мій лист заповіли мені ближчу розмову на сю тему т. М. В.Левицького, що з т. Кудрею виїздив тоді до Відня. Дійсно, 12.IX мало місце моє побачення з Вами, тт. Левицький і Кудря, – недовге, бо Ви спішили на інше побачення, але все-таки настільки змістовне, що здавалось – всі головні моменти були вияснені.

Ви, тов. Левицький, сказали мені, що вже мали радіо про те, що мандат від Укр[аїнського] Черв[оного] Хреста на моє представництво за кордоном вже вислано і що всі цінні червонохресні закордонні сили можуть бути взяті на роботу, щоб увести Укр[аїнського] Черв[оного] Хреста в міжнародну організацію Черв[оного] Хреста й організувати міжнародню допомогу Україні. В справі книжній Ви з першого ж слова згодилися на мою пропозицію, щоб закупка і видання велись під фірмою кооперативів (Вукопспілки), причім літературно-наукову сторону відала б колегія з людей, котрих я при тім назвав як кандидатів.

На основі сього, 14.IX відбулись уже побачення Ваші, при моїй участі, з співробітниками Укр[аїнського] Черв[оного] Хреста («Закордонним Бюром Укр[аїнського] Черв[оного] Хреста») і наміченими членами проектованої Наукової колегії, а 16.IX був нами спільно з Вами вироблений текст протоколу, який намічав головні риси діяльності наукової колегії як громадської установи – делегації Українського наук[ового] товариства в Києві, яка виконувала б ті видання, які подавала б їй Вукопспілка (а через неї чи Наркомпрос, чи Всевидат чи інші установи), а з свого боку, з уділених їй підотчотно кредитів, вела б підготовчу літературно-наукову роботу, вибираючи все потрібне з закордонної літератури, підготовляючи науковий, педагогічний і популярний матеріал, з котрого все підхоже для установ УСРР могло б виходити під їх фірмами й їх коштом, а поруч того постачалась би література для книжного торгу Вукопспілки. Ви мене запевнили, що на підставі сього протоколу зараз же може початись робота, за кілька день буде привезений Вашим секретарем літературний матеріал і перші кошти на організацію, в розпорядження місцевого представника Вукопспілки, і т. д.

На сій підставі я зараз же переслав, через Вас, тов. Кудря, копію протоколу Укр[аїнському] наук[овому] товариству в Києві, закликаючи до участі тамошніх співробітників і почав робити приготовчі заходи на місці. Але замість обіцяних матеріалів і т. ін. одержав я від Вас, тов. Левицький, листа з дня 23.IX, в котрім Ви без усяких мотивів попросту переходили до денного порядку над планом, зафіксованим в протоколі 14.IX, навіть не вказуючи, що саме в нім здалось неможливим до здійснення і вимагало якихось корективів, і на його місце проектували «редакційну колегію» при видавничім відділі торговельного представництва УСРР, «яка переглядає і ставить свої заключення належачим в виданні підручників» (тут в листі є якась помилка, котру я не важусь поправляти).

Думаю, що Ви самі вгадаєте міру мого здивування. Думаючи, що тут, може, сталось якесь непорозуміння, я скористав з присутності в Празі тов. О.Т.Жуковського і просив поінформуватись, яку властиво реальну користь від моєї участі в такій редакційній колегії Ви собі уявляєте. Тов[ариш] Жуковський повідомив мене, що по розмові в сій справі Ви, тов. Новаковський, постановили остаточно вияснити сю справу, прибувши до Відня, десь коло 10 – 18.Х. Але Ви не приїхали, приїхав тов. Левицький і заявив тов. М.І.Шрагу, який бачився з ним, що він уже сеї справи відрікся і передає її тов. Шумському, котрому телеграфує, щоб приїздив до Відня. Чи має дійсно бути в Відні тов. Шумський, не відомо.

Такий поки що результат тримісячних переговорів і переписок в сій пекучій справі постачання українській людності санітарного, освітнього і шкільного матеріалу. Мандат від Укр[аїнського] Черв[оного] Хреста не прийшов, без нього я не міг нічого починати, а те, що починали різні закордонні організації, вийшло незвичайно анемічно і малоуспішно. Ні шкільних книжок, ні іншого матеріалу на Україну, наскільки знаю, не пішло нічого, її людність і на сю зиму зісталась без ліків, без книжок, без шкільних приладів. Зате по чорносотенній пресі пішли відомості (не від мене, розуміється!) про безуспішні мої переговори, – які дали їй нагоду не тільки вилити нові цебри помий в мій і моїх товаришів бік, але й продемонструвати повну, мовляв, безвиглядність всяких проб порозуміння з урядом УСРР та співробітництва з ним, хоч би на грунті культурнім чи гуманітарнім, з огляду на його абсолютну, мовляв, імпотенцію до якої-небудь творчої акції.

Я дійсно вважаю з сього погляду весь сей епізод малокорисним, бо та нервовість, несогласованість, невитриманість, яка в сих переговорах виявилась з радянської сторони, не могла зробити доброго вражіння на людей так чи інше причетних сій справі. Тому, посилаючи разом з сим короткий комунікат в сій справі до львівського «Впереду», я заразом звертаюсь до Вас з сим листом, котрого копії, до нього долучені, прошу переслати Голові Раднаркому т. Раковському, наркому т. Гриньку і Українському наук[овому] товариству в Києві, – тому що вважаю сей епізод досить симптоматичним, маючи те переконання, що його розвій залежав не стільки від Вашої доброї волі, скільки від центрів УСРР і загальних принципів і методів їх роботи.

Відкликаючися з усею щирістю на згадані вище пропозиції, я водивсь надією, що моя участь в порушених справах зможе принести щось скоре і реальне нашому трудовому народові – в санітарній, культурній, освітній допомозі йому, і то в ширших розмірах. Сподівався, що, користуючись довір’ям правлячих кругів УСРР з одного боку, а з другого – маючи певний авторитет в українськім громадянстві, я зможу і в даних обставинах заохотити до культурної роботи в інтересах українського народу ширші круги інтелігенції, і при щирім до мене відношенні мені вдасться знайти форми, які, лишаючи на боці дражливі політичні й соціальні розходження в ще не пережитій національній і політичній кризі, дадуть змогу українській інтелігенції працювати в умовах нинішнього радянського режиму.

Я і вказав для сього дорогу: організацію роботи під фірмою громадських установ – кооперативів, Червоного Хреста, Наукового товариства і т. ін. та вияснив, що тільки сею дорогою можна притягнути на поміч українській людності гуманітарні західноєвропейські та американські інституції, а тутешні капітали – на видавничу роботу, на постачання українській школі й сім’ї культурних і просто обихідних засобів.

Я поставив перед Вами людей цілком певних щодо напряму своєї роботи, які солідаризуються з принципами трудової школи й соціального виховання, прийнятими радянськими установами. Сі люди відразу ставили на роботу кадри співробітників, технічний видавничий апарат, положили перед Вами готові, вискладані підручники, котрі в кілька день можна було випустити в світ, в якій-любо скількості і під тою фірмою, яку б Ви схотіли на них поставити.

Перед Вами була вияснена повна можливість вести видавничу роботу в напрямі, за котрий ручили люди, яких Ви бачили перед собою, самим заграничним капіталом, в необмеженій висоті, скоро б тільки Вукопспілка відкрила свій книжний торг на Україні і декларувала висоту накладів, котрі вона забирала б для сього торгу. З сорозмірно дуже невеликими затратами можна було в короткім часі наладити велику машину культурного постачання, – поруч такої ж санітарної допомоги.

З становища інтересів трудового українського народу пущення сеї можливості – се тяжка і невіджалована шкода, до котрої я не можу ставитись рівнодушно. Переписка, яка зісталася в Ваших руках від сих справ, в кождім разі показує з повною очевидністю, що з моєї сторони, і з сторони тих людей, котрих я представив Вам як моїх евентуальних співробітників, не бракувало щирої охоти віддати свої сили жизненим потребам робітництва й селянства України.

Лишаючи на боці наші розходження і нашу оцінку болючих сторін нинішнього режиму УСРР, я і вони були готові, в ім’я сих потреб, віддати нашу працю й наші ймення на підтримку будівництва нинішньої УСРР. Думаю, що й Ви, товариші, як відповідальні представники її уряду і правлячої партії, Вукопспілки, Червоного Хреста, теж серйозно і свідомо ставились до сих потреб, маючи достаточні уповажнення й інструкції від керуючих органів для переговорів, котрі Ви завели зі мною.

Отже, коли сі переговори раптом застрягли в піску і справи, так надійно заініційовані, опинились на мертвій точці, думаю, що се сталось не з Вашої ініціативи і не з Вашого легковаження сих справ, тільки через якісь зміни в планах і поглядах керуючих центрів УСРР, або – справді тут виявили себе якісь органічні хиби її державного апарату, які не дають і найкращим замірам переходити від слова до діла та ставлять непереборимі перешкоди співробітництву правлячої комуністичної партії навіть з тими українськими радянськими партіями та групами, котрих завдання лежать в одній площині з завданнями КП(б)У.

Через се, як серйозне «мементо» на будуще, я і прошу Вас переслати сей мій лист на згадані вище адреси і зістаюсь

з товариським привітом

М. Грушевський


Примітки

Вперше опублікована в журналі: Борітеся – Поборете! (Відень). – 1921. – № 10. – Жовтень – Грудень. – С. 28 – 30. Підпис: М.Грушевський. Дату і місце написання автор зазначив у кінці: Відень, 29.Х.1921. Машинописна копія листа (примірник, надісланий М.Грушевським до Українського наукового товариства у Києві, з його власноручним підписом олівцем) зберігається: ІР НБУВ. – Ф. X. – № 32349.

Подається за першою публікацією.

…в липні сього року. Ви, тов. Михайле Васильовичу, звернулись до мене… – див. коментар до листа «До редакції «Впереду» у Львові» (29 жовтня 1921 p.).

Я поспішив відізватись з повною принципіальною згодою… – свою згоду М.Грушевський висловив у відповіді повноважному представнику УСРР у Відні М.В.Левицькому від 17 серпня 1921 р. (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 268. – Арк. 5 – 5 зв. (копія автографа). Детально див. коментар до «Відкритого листа Мих[айла] Грушевського, закордонного делегата УПСР, голові Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки Х.Г.Раковському» (15 листопада 1921 p.).

Слідом одержав я Вашого листа, тов. Юдо Соломоновичу… – йдеться про лист голови торговельної місії УСРР в Чехословаччині Ю.С.Новаківського від 26 серпня 1921 р. (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 94. – Арк. 11). Детально див. коментар до «Відкритого листа Мих[айла] Грушевського, закордонного делегата УПСР, голові Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки Х.Г.Раковському» (15 листопада 1921 p.).

…і я так само заявив щире бажання послужити, чим зможу… – М.Грушевський відповів листом від 31 серпня 1921 р. Лист не виявлений. Відомості про нього містить кореспонденція Ю.С.Новаківського від 3 вересня 1921 р. (Там само. – Арк. 13). Детально див. коментар до «Відкритого листа Мих[айла] Грушевського, закордонного делегата УПСР, голові Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки Х.Г.Раковському» (15 листопада 1921 p.).

Ви в відповіді на сей мій лист… – йдеться про лист Ю.С.Новаківського від 3 вересня 1921 р. (Там само. – Арк. 13). Детально див. коментар до «Відкритого листа Мих[айла] Грушевського, закордонного делегата УПСР, голові Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки Х.Г.Раковському» (15 листопада 1921 p.).

…а 16.ІХ був нами спільно з Вами вироблений текст протоколу… – текст «Протоколу організаційного засідання в справі видання і закупна за кордоном книг для потреб України», що відбулося у Відні 14 вересня 1921 p., опублікований у примітках до «Відкритого листа Мих[айла] Грушевського, закордонного делегата УПСР, голові Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки Х.Г.Раковському» (15 листопада 1921 р.).

…одержав я від Вас, тов. Левицький, листа з дня 23.IX… – йдеться про лист повноважного представника УСРР в Чехословаччині М.В.Левицького (Там само. – Арк. 12). Детально див. коментар до «Відкритого листа Мих[айла] Грушевського, закордонного делегата УПСР, голові Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки Х.Г.Раковському» (15 листопада 1921 p.).

…посилаючи разом з сим короткий комунікат в сій справі до львівського «Впереду»… – йдеться про лист «До редакції «Вперед»-у у Львові» (29 жовтня 1921 р.).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 189 – 192.