[Промова на загальних зборах наукового товариства ім. Шевченка 25 березня 1901 p.]
Михайло Грушевський
Високоповажані пані й панове!
Мило мені повітати вас уперше у власній хаті Товариства, на сих перших зборах нового століття! А нинішні збори розпочну бажанням, щоб се нове століття було свідком дальшого успішного й невпинного розвою нашого Товариства.
З заведеної минувшого року спеціальної «Хроніки» Товариства в[исокоповажані] члени могли докладно слідити за життям Товариства, а результати його діяльності мали коротко зібрані в річнім справозданні в остатнім числі «Хроніки», розісланім всім в[исокоповажаним] членам Товариства. Надіюсь, що в[исокоповажані] члени з його перегляду набрали переконання, яке маю я, – що Товариство наше вступило в нове століття серед дуже інтенсивного розвою, розвою тим ціннішого, що переходив він серед досить трудних матеріальних обставин.
Різностороння, многоважна діяльність нашого Товариства не знаходить і далі відповідного підпертя в кругах правительствених і автономічних. Минувшого року високий сойм, окрім дотеперішніх запомог, признав лише 1000 кор[он] на видання правничі і одноразову запомогу 1000 кор[он] на організування етнографічної експедиції. Високе ж міністерство зовсім відмовило підвищення дотеперішньої субвенції й вставлення її в бюджет, не вважаючи на те, що виділ Товариства, окрім звичайного подання, що вносить щорічно до міністерства, осібними депутаціями до міністрів освіти, фінансів і Галичини, як також і до краєвого правительства, старався переконати міродатні сфери о високій важності діяльності Товариства й дальшого успішного розвою її. Таким чином з каси державної й крайової дістало наше Товариство в минувшім році всього лише 16000 корон – суму, що покривала лише третину видатків, які преліміновано було на наукові цілі Товариства минувшого року, і зовсім нужденно виглядала в порівнянні з запомогами, які дістали на такі цілі аналогічні інституції інших народностей держави.
Супроти такої рівнодушності чинників, від котрих в першій лінії наше Товариство мало б право надіятися енергічної підмоги, виділові тільки з великою трудністю удалося задержати в рівновазі фінанси Товариства, уже перед тим сильно захитані інтенсивним розвоєм наукових видавництв. Коли нам удалося удержатися в границях доходів минувшого року не тільки без редукції дотеперішнього плану видавництв, а навіть зі значним розширенням його і зі збільшенням видатків в інших наукових потребах Товариства, то тільки завдяки збільшеному обороту книгарському – на що виділ покладав минувшого року велику увагу, і крайній ощадності в переведенні прелімінара. Як в[исокоповажані] члени могли переконатися з долученого деталічного рахунку наукових видань, видатки були значно нижчі від прелімінара, навіть дорахувавши до сього перенесені на р. 1901 виплати в висоті коло 1700 кор[он], а навіть мало що вищі були від видатків попереднього року, не вважаючи на значне помноження наших видавництв.
Власне, не вважаючи на скупу запомогу, в минувшім році розпочали ми публікацію осібних бюлетенів Товариства під титулом «Хроніки» мовою українською й німецькою, з докладними відомостями про життя Товариства, виказом його видань і з короткими змістами рефератів щочотири місяці, що в сумі дало за рік дві спорі книжки. Замість одного тому «Правничої часописі», правнича комісія почала видавати по два томи своєї публікації з розширеною програмою й розширеним титулом: «Часопись правнича й економічна». Натомість упланована ще позаторік правнича бібліотека все ще не може увійти в життя через брак засобів.
Всього видало Товариство в минувшім році 18 ½ томів своїх періодичних публікацій, а до того 12 книжок свого літературно-наукового органу – «Літературно-наукового вісника». Участь наукових і літературних сил у виданнях Товариства, змінна в зв’язку з не все однаковим складом самих видавництв, в минувшім році була особливо значна: всього протягом року взяли участь: у «Записках» Товариства – 41 особа, з того заграничних співробітників – 16, в інших наукових виданнях – 47 осіб, з того заграничних – 4, разом 82 особи, а з того заграничних – 20. В «Літер[атурно]-наук[овім] віснику» за той же час взяло участь понад 80 осіб, з того заграничних – понад 50. Таким чином видання Товариства згромадили коло себе минувшого року понад 150 наукових і літературних сил, з того половина – заграничних.
Уложений минувшого року проект всестороннього студіювання австрійської Русі щодо етнографії, археографії, археології й діалектології дорогою експедиції, не міг відповідно розвинутися наслідком того, що високий сойм признав на сю ціль лише одноразову, зовсім невелику запомогу, Товариство ж не розпоряджало на се власними засобами. Тому не можна було уложити якихось систематичних, на довге й правильне студіювання обчислених планів, хоч все ж удалося і з тим малим засобом зробити крок наперед в студіюванні нашого народу.
З помічних наукових інституцій Товариства поруч бібліотеки могли ми нарешті приступити до сповнення іншої довголітньої нашої дезидерати – музею. Остатнє розширення локалю Товариства дало можливість відповідно умістити від кількох літ збирану колекцію портретів видніших українських діячів і приступити до організації інших колекцій. В остатніх днях відставлено один із замовлених для музею габльотів і я встиг упорядкувати колекції археологічні, збірку автографів і фотографій і поручаю їх світлій увазі в[исокоповажаних] членів. Дальший зріст нашого музею буде залежати стільки ж від матеріальних засобів Товариства, скільки, а ще й більше, від заінтересування сею інституцією нашої суспільності. Потреба й дезидерати нової інституції будуть пояснені її осібною відозвою.
Організацію наукової роботи в Товаристві, як і давніше, вели секції й комісії Товариства при діяльній участі виділу; число їх помножилося минулого року ще комісією язиковою, так що Товариство наше числить тепер три секції, 5 комісій і редакційний комітет «Літ[ературно]-н[аукового] вісника». Крім того, для порушеної іще від осені справи дослідів антропологічних, зав’язано остатніми днями осібну анкету в сій справі.
В складі дійсних своїх членів понесло Товариство болючу утрату в особі остатнього з фундаторів його, почесного члена й довголітнього співробітника його видань Олександра Кониського. З-поміж членів-основателів не стало вірного приятеля нашого Товариства Сергія Грушевського. З-поміж членів звичайних стратило Товариство о. Сидора Єзерського, катехита в Золочеві. В[исокоповажані] члени зволять пошанувати їх пам’ять!
Нових звичайних членів прибуло 45, а на остатнім своїм засіданні виділ затвердив на внесення секцій дійсними членами отсих людей: в секції історично-філософічній – Олексія Марковича, доктора історії, висл[уженого] звичайного професора Одеського університету, автора численних розвідок з історії Чорномор’я й України, співробітника «Записок від р. 1897. В секції філологічній – Михайла Комарова, нотаря в Одесі, заслуженого українського діяча, звісного своїми працями в українській лексикографії, бібліографії, етнографії й історії літератури, довголітнього співробітника видань нашого Товариства. В секції математично-природописно-лікарській – д-ра Стефана Рудницького, учителя академічної гімназії, автора цінних розвідок з української історії, що новішими часами віддається спеціально фізичній географії і з сеї галузі опублікував також одну розвідку в «Збірнику» матем[атично]-природ[описно]-лік[арської] секції, й Семена Сидоряка, учителя тої ж гімназії, автора цінних праць з обсягу біології.
Зі зверхніх відносин нашого Товариства в минулім році піднести треба його участь у міжнародних конгресах паризьких – через своїх членів і відпоручників взяло воно участь у конгресах: антропологічнім, фольклорнім і лікарськім, і як перший виступ на світових зборах треба признати його вповні удачним. Рівно ж брало воно участь у наукових маніфестаціях, які годилися з його науковим становищем і національною нашою гідністю. До розширення зносин його з науковими інституціями й видавництвами причинилося багато заснування постійного бюлетеня в німецькій мові: минувшого року наново приступило до обміну видань близько 70 наукових інституцій і наукових видавництв, і річ замітна, що особливо зростає число таких обмінів із краями англосаксонськими і скандинавськими.
Як і давніш, і минувшого року мусив виділ Товариства ділити свою працю між справами наукового характеру й адміністрацією, що вимагала пильної уваги. Розпочаті в 1899 р. реформи в діловодстві Товариства ведено далі; побільшено персонал урядничий тим способом, що маніпуляції поділено між урядником маніпуляційним і фаховим бухгалтером; спостереження, зроблені над пробною організацією діловодства, мають послужити осібній анкеті, зложеній з виділових, членів контрольної комісії й дотичних урядників, до переведення в ній поправок.
Розширено локаль Товариства, а притім визначено осібне приміщення й для музею. В повний порядок приведено нарешті магазин Товариства й докладніше обчислено його реальну вартість. Рівно ж застановлявся виділ над потребами розширення й різних уліпшень в друкарні: саме тепер ідуть роботи коло заведення електричного освітлення й руху в друкарні, а також рішено закупити ще одну друкарську машину: сі значні, але конче потрібні для успішного розвою господарки, давно вже з року на рік відкладані видатки, в сумі коло 15000 кор[он], мають покритись в сім році, й се вимагало пильної уваги виділу для фінансів Товариства.
Так само в камениці Товариства, котрої справа, на жаль, не уважаючи на старання виділу, все ще не покінчена, робилися приготування до важних інвестицій – водопроводів і нової каналізації, але з причини, що камениця Товариства має спільний канал із іншою сусідньою, до сих робіт не можна було приступити до сього часу.
На сім кінчу свій погляд на минувший рік. Констатую, що число зібраних членів відповідає вимогам статуту щодо важності зборів і оголошую нинішні збори відтвореними.
Примітки
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1901. – Т. 14. – Кн. 6. – С. 174 – 178. Прізвище промовця зазначене в тексті загального огляду.
Подається за першодруком.
Цією промовою М.Грушевський відкрив загальні збори НТШ 25 березня 1901 р. На зборах були присутні 38 членів товариства.
Мило мені повітати вас уперше у власній хаті Товариства… – йдеться про будинок на вул. Чарнецького (тепер Винниченка), 26, який НТШ придбало в 1898 р. коштом українського мецената, професора Військово-медичної академії в Петербурзі Павла Пелехина (див.: Вуйцик В. З історії будинків Наукового товариства ім.Шевченка у Львові // З історії Наукового товариства імені Шевченка: Зб. доповідей і повідомлень сесій і конференцій НТШ у Львові. – Львів, 1997. – С. 257; Гнатюк В. Наукове товариство імені Тараса Шевченка у Львові (Історичний нарис першого 50-річчя – 1873 – 1923). – 2-ге вид. – Мюнхен; Париж, 1984. – С. 108-114).
…могли ми нарешті приступити до сповнення іншої довголітньої нашої дезидерати – музею – культурно-історичний музей НТШ був заснований ще 1892 р. у складі археологічного, етнографічного та природничого відділів. Побажання М.Грушевського щодо розміщення колекцій, висловлене на зборах, було реалізоване лише в 1913 p., коли музей отримав приміщення в придбаному на кошти мецената В.Симиренка будинку на вул. Чернецького, 24 (див.: Гнатюк В. Наукове товариство імені Тараса Шевченка у Львові. – С. 138 – 148; Гончарук Т. Етнографічні колекції музею НТШ // ЗНТШ. – Т. 223: Праці Секції етнографії та фольклористики. – Львів, 1992. – С. 417 – 427).
Про особливу увагу вченого до музею свідчить його публіцистична праця, вміщена в попередній книзі ЛНВ. У ній автор дає характеристику зібрання та накреслює план його подальшого формування (Грушевський М. В справі музею при Науковім товаристві ім. Шевченка // ЛНВ. – 1901. – Т. 14. – Кн. 5. – С. 108 – 111).
… Товариство наше числить тепер три секції, 5 комісій… – на 1901 р. до складу товариства входили історично-філософічна (голова М.Грушевський), філологічна (голова І.Франко) та математично-природописно-лікарська (голова І.Верхратський) секції та комісії: правнича, етнографічна, археографічна, язикова, лікарська. Утворені 1892 р. після реформи товариства. Кожна секція видавала свої періодичні збірники, комісії – праці, серійні та тематичні видання. Докладні відомості про структуру НТШ, видавничу діяльність на початку XX ст. М.Грушевський подає в статті «Наукове товариство імені Шевченка» (ЛНВ. – 1900. – Т. 9. – Кн. 1. – С. 184 – 200).
…і редакційний комітет «Літ[ературно]-н[аукового] вісника» – у 1898-1905 pp. видавцем ЛНВ було НТШ, у 1905-1913 pp. – Українсько-руська видавнича спілка.
…причинилося багато заснування постійного бюлетеня в німецькій мові… – йдеться про видання «Хроніки НТШ» німецькою мовою, яке виходило одночасно з українським з 1900 р. чотири рази на рік. Перші три випуски вміщували звіти з наукової й адміністративної діяльності, четвертий – річний звіт товариства та його органів. «Хроніка» подавала списки членів, біографічні відомості новообраних дійсних членів. Загалом упродовж 1900 – 1939 pp. вийшло 74 випуски «Хроніки».
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 2, с. 483 – 486.