Наукове Товариство імені Шевченка
і його діяльність в 1898 р.
Михайло Грушевський
Остатній двадцять п’ятий рік життя Товариства прийшов повний многозначних подій і гідно закінчив першу чверть віку його життя, що минулася з кінцем сього року (2 бо грудня 1873 р. затверджено статути Товариства).
Святкувати свого ювілею Товариство не схотіло, призначивши на осінь святкування столітнього ювілею нової українсько-руської літератури її національного відродження, на місяць падолист, коли минуло 60 рік з дня смерті первоначальника нової нашої літератури Івана Котляревського. Се національне свято, відсвятковане нашим Товариством при участі інших українсько-руських галицьких товариств, було заміною спеціального свята нашого Товариства, котрому нинішні обставини надали таке визначне місце в культурнім розвою нашого народу. Воно було описане в органах Товариства, і я тут піднесу тільки два моменти з нього, що мають велике моральне значення для дальшої діяльності нашого Товариства.
Один – се загальне, сильне співчуття, яке викликало споряджене Товариством свято в усіх кінцях нашої вітчини, без різниці верств і партійного групування українсько-руської інтелігенції: жива симпатія, з котрою стрічено ініціативу нашого Товариства, могутній здвиг суспільності з цілої Австрійської Русі на наші свята, однодушний відклик з усіх країв, залюднених українцями-русинами, загальне одушевлення, яке переймало учасників сих «великих роковин», більші і менші локальні святкування, котрі пішли за тим по різних краях і місцевостях нашої вітчини, – се все лишиться назавсіди пам’ятним.
Другий втішний момент – той відгомін співчуття, що викликало се наше культурне свято у різних слов’янських народів. Вкінці – свято полишило по собі конкретну і дуже важну пам’ятку, в зав’язаній уже «Українсько-руській видавничій спілці», до котрої ініціативу дали члени нашого Товариства, а план її прийняли зібрані під час свята галицькі письменники й поручили особливій увазі учасникам свята; надіємось, що ся нова інституція зробить важні прислуга нашому культурному розвою і буде своєю діяльністю доповняти, а де в чім і улегшувати роботу нашого Товариства. На пам’ятку нашого свята видало Товариство передрук «Енеїди» з першого видання 1798 р., буква в букву.
Друга пам’ятна подія – се великодушна жертва одного з наших закордонних земляків, що уставляє в Товаристві чималий фонд для запомоги землякам, котрі віддаються науковим студіям і присвячують себе університетській діяльності. Ми підносили вже, і то не раз, пекучу потребу таких стипендій і запомог для нашої суспільності, відтисненої від вищих шкіл, позбавленої всяких інституцій, що давали б можливість людям, не розщибаючись за насущником, віддаватись науковій праці. Можна тільки пожадати, щоб сей фонд, вложений в кам’яницю, якнайскорше і якнайбільше міг давати коштів на сю благородну ціль, і щоб спасенний приклад нашого земляка найшов якнайбільше охочих іти за ним. Ся ж жертва дала нагоду нашому Товариству урядитись більше відповідно, більше вигідно, не рахуючись з перспективами переносин з помешкання до помешкання, та постягати докупи розкидані дотепер в різних частинах міста різні галузі свого діловодства, що теж, певно, добре вплине на його дальший розвій.
Нарешті не можу замовчати того морального значення, яке має для нас ся жертва закордонного земляка: вона показує ще раз, оскільки діяльність нашого Товариства ціниться на закордонній Україні, не вважаючи, що там наші видання переважно заборонені і не можуть мати широкого розповсюдження; не вважаючи на те, важне значення діяльності нашого Товариства відчувається і там, і відчувається дуже живо, як то кілька раз могли ми переконатися сього року очевидячки. Се многоважне значення нашого Товариства, що далеко підіймається над локальними потребами та становить той духовий центр, що в’яже в одно всі частини нашої розкавалкованої вітчини, переділеної природними і політичними границями, перегородженої всякими перегородами, – повинно завсіди бути на очах наших членів і одушевляти учасників його роботи.
Важним фактом в житті Товариства була довершена сього року його реформа, що входить в життя з сим роком чи з сими загальними зборами, її головною прикметою було – глибше переведення наукового характеру нашого Товариства через цілу його організацію, і по тій довгій історії, яку має ся реформа, переведення її в життя свідчить про глибоку свідомість членів наукового і взагалі культурного значення Товариства.
Наукова діяльність Товариства в сім році зробила великий крок наперед. Окрім тих серій видань, що увійшли вже в життя в попередніх роках (число їх дійшло вже попереднього року показної цифри 11 томів правильних наукових видавництв), сього року уведено в життя цілий ряд нових, так що система видань Товариства осягнула далеко більшу повноту і спеціалізацію, а норма річних наукових публікацій піднялася до 15.
Важним фактом нарешті була поява нової літературної часописі – «Літературно-наукового вістника»; його заснувало Товариство на місце давнішої часописі «Зоря», на ширшій основі і в більшій великості; часопись ся значно вплинула на розвій літературних і взагалі культурних інтересів у нашої суспільності, і не вважаючи на дуже низьку передплатну ціну, могла сього року покрити кошти (правда – теж зведені ad minimum) свого видавництва – факт дуже рідкий, чи, властиво, одинокий в історії наших літературних часописей.
Круг наукових зносин Товариства розширявся далі; нові робітники прилучалися до давніших співробітників його видавництв; Товариство мало спроможність піддержувати молоді надійні для наукової роботи сили невеликими стипендійками і запомогами; чимало зроблено для збагачення і вигіднішого уміщення бібліотеки і т. ін.
Все се ті світлі сторони в житті нашого Товариства, що, повторяю, наповнили багатим і многозначним змістом сей рік життя Товариства; але се життя мало й має далі деякі сумні сторони й обставини. Я мав нагоду порушувати їх в попередніх моїх записках, і для того тут тільки коротенько про них згадаю.
Розвій наукової діяльності Товариства й її організація видвигнені інтенсивною працею і посвяченням немногих одиниць, котрі і далі становлять той властивий осередок, коло котрого гуртуються численні співробітники Товариства; ся залежність від здоров’я, сил, обставин кількох одиниць позбавляє працю Товариства певності, не дає їй забезпеки, тривкості і постійності, якої мусимо для неї бажати з огляду на велику культурну потребу нашого народу. Незвичайно швидкий і успішний розвій Товариства протягом останніх чотирьох років був обрахований на поліпшення обставин, на піддержку Товариству від суспільності, від публічних інституцій, котрим мусить бути дорогий культурний розвій українсько-руського народу.
Провідники Товариства робили під старою девізою: «не вважаючи на давніше, іти все наперед», мислячи на ліпше в будучності. Але по кількох роках сеї роботи Товариство і тепер зістається тільки при надіях, досі обертає або даровою, або дуже низькооплаченою працею; не можучи її відповідно винагороджувати, ще менше може воно дати спроможність своїм робітникам віддатися праці коло Товариства. Завдяки тому, що галицькі русини не мають приступу до академічної кар’єри, ті молоді надійні сили, які скуплює й виховує Товариство, мусять тоді, коли б, власне, потребували, дальше віддаватися інтенсивній науковій роботі, розлазитися по провінціальним закуткам, де здібності їх марнуються й упадають. Товариство, якби не найшло надалі більш інтенсивної піддержки, стоїть перед перспективою роботи Данаїд.
Сього року Товариство дістало з публічних фондів 5½ тисяч запомоги, о 1000 більше в порівнянні з попереднім, бо краєвий сойм підняв запомогу Товариству з 1000 до 1500 і запомогу археографічній комісії теж з 1000 до 1500 з[о]л[отих] р[инських]. Міністерство заповіло побільшення запомоги тільки на 1899 p., і то тільки в сумі 1000 з[о]л[отих] р[инських], і ся запомога й далі не вставлена в бюджет [Сама собою встає перед очима паралель бюджетів аналогічних наукових інституцій двох сусідніх слов’янських народів: Краківська академія має з публічних фондів річно 50000 (з державного скарбу – 20000, краєвого – 30000), Празька – 40000 (з державного і краєвого скарбу – по 20000).]. Більшу частину, яких 2/3 своїх видатків на наукові видавництва Товариство мусило покривати з інших джерел. Але вже два останні роки річних доходів не все ставало на те, й приходилося порушати дещо й останки попередніх років. Таким чином доходи Товариства вишрубовано до останнього, і не тільки на дальше значніше розширення видань і взагалі видатків на наукові потреби Товариства нема надії, але й удержатися на теперішнім рівні буде тяжко без дальшого зросту доходів Товариства.
Розуміється, все, що має життєву силу, не може загинути, і ми можемо вірити в те, що життєві сили нашого Товариства поборють всі трудні обставини, але я уважав потрібним піднести всі ті прикрі сторони в становищі нашого Товариства, щоб звернути на них увагу нашої суспільності, особливо всіх інтересованих розвоєм нашої культурної роботи. Caveant!
Я переходжу тепер до деталічного перегляду наукової діяльності Товариства, і починаю з головного – з наукових видавництв.
Я сказав уже, що в сім напрямі останній рік зазначився дуже великим поступом: введено в життя кілька нових серій видавництв і дальше поступлено в напрямі їх спеціалізації.
І так переведено до кінця план спеціальних публікацій для всіх трьох секцій, розпочатий іще позаторік, – утворено «Збірники» секцій, кождої секції осібно. Торік (1897) вийшов «Збірник математично-природописно-лікарської секції» (два томи, з котрих в однім зібрано головно матеріал ще з 1896 p.), сього року, окрім трьох випусків «Збірника» сеї секції (т. III, вип[уски] 1 і 2 і т. IV, вип[уск] 1), вийшли «Збірники» історично-філософічної й філологічної секцій, разом (сього року) 64 аркуші друку. Збірники сих двох останніх секцій призначаються для систематичних збірок розвідок чи матеріалів, тимчасом як «Записки» призначаються головно для дрібніших розвідок і матеріалів, для оглядів і критичних оцінок наукової літератури і мають характер наукової часописі.
Важний зріст і розширення публікацій наступило в сфері етнографічних студій. Багатство матеріалу по українсько-руському фольклору й етнології й сильний наплив його в Товаристві вже кілька років вимагав помноження публікацій. Ще позаторік прийнято було план поділу матеріалу на фольклорні і етнологічні видання; сього року постановлено видавати річно замість одного два томи «Етнографічного збірника», присвяченого надалі фольклору, і докінчено розпочатий позаторік І том «Матеріалів до українсько-руської етнології», так що сього року вийшло три томи етнографічних матеріалів, разом 50 аркушів, хоч, розуміється, й се число не відповідає ще потребі і запасам матеріалів. Для ведення сих видавництв, збирання і оброблювання матеріалів секції історично-філософічна і філологічна вибрали осібну етнографічну комісію, до президії котрої увійшли редактори видавництв: д-р. І.Франко, Хв. Вовк (Волков) і Вол. Гнатюк.
Другу наукову комісію сього року сформовано при математично-природописно-лікарській секції – комісію лікарську, під проводом д-ра Сельського і д-ра Е.Озаркевича, а заразом «Збірник» секції поділено на два відділи – математично-природописну частину і «Лікарський збірник», що будуть виходити осібними зошитами; організацією наукової роботи в сій новій комісії й редакцією «Лікарського збірника дуже енергічно займався д-р. Е.Озаркевич, поставивши метою перетворити сей збірник далі в періодичне видання, і ся організація наукової роботи на полі лікарських наук становить новий, дуже втішний крок в діяльності Товариства. По тих довершених планах і перемінах організація Товариства виглядає так:
Секція історично-філософічна з підсекцією правничою;
секція філологічна – при них комісії: археографічна й етнографічна;
секція математично-ириродописно-лікарська – при ній комісія медична.
Система видавництв:
1. Наукова часопись, присвячена передовсім історії, філології й історії літератури українсько-руського народу, з ширшими оглядами наукової літератури, головно в тих же галузях наук – «Записки Наукового товариства ім. Шевченка» (річно 6 томів по 12 арк.).
2 – 4. Збірники поодиноких секцій.
5. «Правнича часопись» – при історично-філософічній секції.
6. «Руська історична бібліотека» – при тій же секції.
Видання комісій –
а) археографічної:
7. «Жерела до історії України-Руси».
8. «Пам’ятки українсько-руської мови і літератури»; 7 і 8 виходять чергуючись, по 1 тому на рік.
б) етнографічної:
9. «Етнографічний збірник», 2 томи щороку.
10. «Матеріали до укр[аїнсько]-руської етнології», поки що 1 том на рік.
в) медичної:
11. «Лікарський збірник» (зошитами «Збірника матем[атично]-природ[описно]-лік[арської] секції», поки що 2 рази на рік).
Всього сього року вийшло 15 томів і 3 менших (зошитами), а то:
1 – 7. «Записки», т. XXI – XXVI, з осібним покажчиком до т. І – XX і покажчиком до т. XXI – XXVI при XXVI т. (редагував «Записки» М.Грушевський).
8. «Збірник історично-філософ[ічної] секції», т. І (М.Грушевського «Історія України-Руси», т. І, 31 аркуш друку).
9. «Збірник філологічної секції», т. І. (О.Кониського «Т.Шевченко-Грушівський», т. І, 16 арк. друку).
10 – 11. «Збірник математ[ично]-природ[описно]-лікарської секції», т. в[ипуски] 1 і 2 і т. IV, вип. 1 (в тім 2 зошити «Лікарського збірника»), 17 арк. друку, ред. І.Верхратський, В.Левицький і Е.Озаркевич.
12. «Руська історична бібліотека», т. XX (Я.Шульгина «Начерки Коліївщини», 14 аркушів друку).
13. «Правнича часопись», т. VIII (ред. д-р К.Левицький, 10 арк.).
14. «Жерела до історії України-Руси», т. IV (Галицькі акти з р. 1648 – 1649, зред[агував] С.Томашівський, 28 арк.).
15 – 16. «Етнографічний збірник», т. IV і V (ред. І.Франко і В.Гнатюк), разом звиш 32 арк.
17. «Етнологічні матеріали», т. І (ред. Хв. Вовк), звиш 17 арк.
18. «Енеїда» з вид[ання] 1798 р., пам’яткове видання, 8 арк. Крім того, кількадесят відбиток і передруків.
Дальше друкувався накладом Товариства «Російсько-український сло-вар» М.Уманця (т. IV, недокінчений), і докінчено розпочатий давніше IV т. «Кобзаря» Шевченка.
План і склад «Записок» лишився давніший, з тою відміною, що введено нову рубрику в «Науковій хроніці»: огляд західноєвропейської історичної літератури (провадить д-р. М.Кордуба). Склад «Записок» буде видно з сього:
Уміщено було: | 1897 | 1898 |
розвідок і матеріалів (І відділ) | 15 | 16 |
заміток і дрібніших матеріалів | 15 | 13 |
обговорено журналів | 59 | 57 |
[обговорено] книжок | 170 | 120 |
Менш статей і рецензій уміщено було в сім році в порівнянні з попереднім тому, що подвійний том XXIII – XXIV зайнятий був майже самими розвідками, з однорідним змістом – про Хмельниччину, а, окрім того, запровадження нового огляду – західноєвропейських літератур відібрало дещо місця у бібліографії.
З того (в відділах І і II) [З того одна в відділі «Наукової хроніки».] було: | 1897 | 1898 |
розвідок з українсько-руської історії з помічними науками | 11 | 13 |
[розвідок] з історії літератури | 6 | 6 |
[розвідок] філології | 1 | - |
[розвідок] етнографії | - | 1 |
[розвідок] суспільної економії | - | 1 |
історичних і літературних матеріалів | 12 | 10 |
В відділі бібліографії обговорено книжок: | ||
з історії з помічними науками | 80 | 43 |
з філології й історії літератури | 33 | 24 |
з етнографії | 17 | 23 |
історичні і літературні матеріали й джерела | 4 | 12 |
з права, економії й статистики | 15 | 4 |
з природничих наук (з географією) | 4 | 1 |
збірники, словарі і т. ін. | 17 | 11 |
Окрім того, в огляді західноєвропейської літератури почасти вичислено, почасти обговорено коло 700 книг, статей і т. ін.
Всього взяло участь в «Записках» сього року 33 співробітників. «Збірники» історично-філософічної й філологічної секцій, як також «Жерела» й «Історична бібліотека», містили більші одноцільні праці, по одній на цілий том.
«Збірник історично-природописно-лікарської секції» в трьох зошитах містив:
розвідок і матеріалів математичних і фізичних 2
розвідок і рефератів природописних 3
[розвідок і] ширших рефератів і матеріалів лікарських 14
рефератів дрібних лікарських 83
Всього взяло участь в нім за сей рік 20 осіб.
«Правнича часопись» подала розвідок 4 і бібліографічні звістки з літератури; взяло в ній участь 3 особи.
«Етнографічний збірник» і «Матеріали до українсько-руської етнології» подали в своїх трьох томах розвідок, більших збірок і матеріалів 22, дрібніших матеріалів і заміток 17, всього взяло в них участь 23 особи.
Всього взяло минувшого року участь в наукових виданнях Товариства 74 особи, з того заграничних 25, жінок 4, нових співробітників прибуло 35 [Звертаємо увагу на сі цифри співробітників, бо в осібній відбитці справоздання (на загальні збори) зайшли були через поспіх деякі помилки.].
«Літературно-науковий вістник» виходив місячними книжками, пересічно по 12 арк. (за серпень і вересень подвійна); він поділявся на три частини, більш або менш рівні: белетристика оригінальна, белетристика перекладана, статті по сучасній літературі, культурному і суспільному житті; перші сім місяців редакцію провадив М.Грушевський, другі п’ять – О.Маковей і д-р І.Франко; до редакційного комітету входив, крім сих трьох, на початку року О.Борковський. Всього взяло участь в нім 44 наші письменники, з них заграничних 18, жінок 6.
В сумі в різних виданнях Товариства взяло участь 109 осіб, з тих заграничних 39, жінок 9: як бачимо, Товариство скупляло наоколо себе сили дуже значні, дуже численні, служило дуже сильним осередком, і то не тільки для тутешніх, а й заграничних українців.
Всього видань з відбитками й передруками Товариство минулого року пустило 56 книжок.
Наукові засідання в Товаристві переважно займалися справами безпосередньо зв’язаними з виданнями Товариства: обміркуванням планів видань, оцінкою приготовлених праць; попри те скликались спільні засідання двох чи всіх трьох секцій в справах більше загальних; таке спільне засідання всіх трьох секцій було присвячене нараді над потребами середньої школи, з нагоди висилання відпоручника Товариства до анкети, скликаної краєвим виділом в справі реформи середньої школи. Два спільні засідання всіх секцій були зайняті нарадою над потребами університетської науки у Львові з нагоди висилання меморіалу до міністерства освіти в справі помноження руських катедр на університеті, і т. ін.
Всього відбулося засідань: історично-філософічна секція мала 12 осібних засідань, на котрих предложено 24 праці, і 4 спільних разом з іншими секціями; філологічна мала 8 осібних засідань, на котрих предложено 22 праці (в тім 15 призначених для «Етногр[афічного] зб[ірника]», т. V), і 4 спільних разом з іншими секціями; математично-природописно-лікарська – 2 засідання, на котрих предложено 5 праць. Комісії: археографічна мала 2 засідання, етнографічна – 1 засідання, лікарська – 4 засідання, на котрих предложено, окрім праць, предложених на засіданнях мат[ематично]-природ[описно]-лікарської секції, ще 6 праць. Окрім того, мав часті засідання редакційний комітет «Літературно-наукового вістника».
На сім кінчимо наш огляд. Як можна бачити з нього, ті, що несли на собі тяготу роботи в Товаристві, можуть із вдоволенням оглянутися на результати останнього року. Але загал членів і взагалі всі інтересовані нашим культурним розвоєм повинні оглянутися пильно – за способами до піддержання й дальшого провадження й розвою наукової діяльності нашого Товариства, що, як я сказав, сотворена була незвичайними висиленнями – в надії на дальшу поміч і підмогу.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Наукове товариство імені Шевченка і його діяльність в 1898 р. // ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. 27. – Кн. І. – С. 1 – 9.
… великодушна жертва одного з наших закордонних земляків… – йдеться про велику грошову пожертву українського мецената, професора Воєнно-медичної академії в Петербурзі Павла Пелехина (Енциклопедія українознавства. – Львів, 1996. – Т. 5. – С. 1978); 5 серпня 1898 р. Товариство стало власником кам’яниці на вул.Чарнецького (теперішній Винниченка), 26, викупивши її за 240 тис. корон; значну частину коштів для купівлі цієї нерухомості надав проф. П.Пелехин (Вуйцик В. З історії будинків Наукового товариства ім.Шевченка у Львові //З історії Наукового товариства імені Шевченка: Зб. доповідей і повідомлень сесій і конференцій НТШ у Львові. – Львів, 1997. – С. 257).
Важним фактом в житті Товариства була довершена сього року його реформа… – у 1898 р. в НТШ було утворено категорію «дійсних членів» на підставі їх наукових заслуг; а вибори перших дійсних членів НТШ відбулися у червні 1899 р. (Грушевський М. Наукове товариство імені Шевченка // Він же. Твори у 50 томах. – Львів, 2002. – Т. 1. – С. 197 – 199; Історія Наукового товариства ім.Шевченка. – Нью-Йорк; Мюнхен, 1949. – С. 16).
… поява нової літературної часописі – «Літературно-наукового вістника»… – часопис під егідою НТШ виходив у 1898 – 1905 pp.; у 1905 р. Товариство передало «ЛНВ» Українсько-руській видавничій спілці, що його видавала з 1906 по 1913 р. у двох редакціях – київській та львівській; бібліографічний покажчик у початковий період див.: Покажчик змісту томів І – XX «Літературно-наукового вістника» (1898 – 1902) / Упор. В.Доманицький, передм. І.Франка. – Львів, 1903.
… аналогічних наукових інституцій двох сусідніх слов’янських народів… – у 1870 – 1880 pp. у межах Австро-Угорської імперії виникли наукові академії кількох слов’янських народів: у 1866 р. на домагання хорватського сейму урядом затверджено «Югославську академію наук і мистецтва», у 1871 р. польське «Наукове Краківське товариство» було перетворено в академію, у 1886 р. «Сербське наукове товариство» отримало назву «Сербської академії наук», наприкінці 1889 р. у Празі затверджено «Чеську академію наук і мистецтв» (Винар Л. Михайло Грушевський і Наукове товариство ім. Тараса Шевченка. – С. 30). Українці сподівалися таким самим чином перетворити НТШ у майбутню Українсько-руську академію.
… вибрали осібну етнографічну комісію… – етнографічна комісія НТШ була заснована 1898 р. з метою збирання і вивчення українського фольклору; довголітніми головами були І.Франко та В.Гнатюк (редактор видань з 1900 p.).
… «Лікарський збірник»… – як наукове видання збірник виходив протягом 1898 – 1901 pp. у серії «Збірник математично-природописно-лікарської секції»; загалом вийшли друком три томи (кожен том містив два випуски) під редакцією Є.Озаркевича; бібліографічний опис див.: Періодичні та серійні видання Наукового товариства імені Шевченка (1885 – 1939). Анотований покажчик / Укл. Т.Кульчицька. – Львів, 1991. – С. 63 – 65.
… редакцією «Лікарського збірника» дуже енергічно займався д-р Е.Озаркевич… – Євген Озаркевич (1861 – 1916) – український лікар та науковець, автор перших у нашій історії праць, написаних українською мовою, засновник і редактор «Лікарського збірника», про його життєвий шлях та наукову діяльність див.: ГаніткевичЯ. Євген Озаркевич – один із засновників новітньої української медицини // Він же. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи. – Львів, 2002. – С. 308-337.
… І.Верхратський… – (1846 – 1919), природознавець, педагог і філолог, почесний і дісний член, довголітній голова Математично-природописно-лікарської секції НТШ, редактор її «Збірника», автор перших шкільних підручників українською мовою з природничих наук.
… О.Маковей… – (1867 – 1925), письменник, літературний критик, журналіст і громадський діяч, був редактором «Зорі» (1894 – 1895), газети «Буковина» (1895 – 1897), входив до редколегії «Літературно-наукового вістника» (1898 – 1899), співредактор «Діла» та «Руслана».
… О.Борковський… – (1841 – 1921), публіцист та педагог, довголітній редактор часопису «Зоря» (1886 – 1897), співзасновник та редактор газети «Діло», співзасновник «Просвіти»; після заснування у 1898 р. «Літературно-наукового вістника» короткий час входив до складу редколегії.
Мирон Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 550 – 557.