Печатка м[итрополита] Константина з Звенигорода
Михайло Грушевський
Небагатий запас руських печаток збагатився недавно дуже інтересною находкою: олов’яною печаткою м[итрополита] Константина, знайденою торік в с.Звенигороді коло Львова, себто старім Звенигороді Галицькім, припадково в землі одним селянином. Місцевий парох о. І.Билинкевич звернув увагу на сю нахідку і вирятував її від загибелі, а нам був ласкав уділити для опублікування. Печатка ся тепер є власністю місцевої церкви. Се звичайна олов’яна печатка від листа; зверху і знизу, де виходив з неї шнурок, вона вищерблена, а з одного боку витято ножем кусник – мабуть, находчик «пробував» свою находку; високість печатки в найбільшій часті – 3 cm, широкість в найширшім місці – 2½ cm; на нашій копії промір її побільшено майже удвоє. З одного боку читається добре захована напись:
отже – Kωνσταντίνος?λέω Θεοϋ [Властиво, край букви скорше б вказував на τ.] μητροπολίτηςπάσης ‘Ρωσίας. З другого боку образ Божої Матері на троні, з Христом на руках, сильно знищений двома гострими штрихами; поли ризи спадають на поруччя трону, хитон сильно і схематично сфалдований, на чолі примітний на ризі хрестик (на малюнку задля світу вийшла біла плямка), лиця знищені, коло німба – MP (знищено) ΘΥ – се патронка київської катедри.
Було двох митрополитів «всеї Руси» з іменем Константина, обидва з Греції; один прибув на Русь 1156 p., другий – 1167 р. Перший правив дуже недовго: присланий на жадання тодішнього київського князя Юрія Мономаховича після звісного в історії руської церкви порізнення з патріархатом (через поставлення митр[ополита] Климента), він остро виступив против ініціатора сього порізнення неб[іжчика] кн[язя] Ізяслава Мстиславовича, і коли по смерті Юрія (май 1157 р.) Київ перейшов до Мстиславовичів, Константин мусив тікати до Чернігова, де й умер 1159 р. З огляду на се більше правдоподібності бачити тут другого Константина, що мусив правити довше; ми не знаємо року його смерті, але наступник його Никифор згадується вперше аж під 1182 р. [Іпат., с. 333, 424; Лавр., [с.] 331.]
Крім свого загальнокультурного інтересу (досі невідомо було ні одної митрополітальної печатки з передтатарських часів, і взагалі дуже мало яких-будь печаток), печатка має ціну як ще новий слід давнього руського життя на грунті Галицького Звенигорода, як новий доказ того, що Звенигород під Львовом є старий княжий Звенигород; за останні роки назбиралося досить таких останків, завдяки науковим інтересам місцевого пароха Івана Билинкевича і учителя Михайла Микелити, і сим звенигородським находкам буде присвячена спеціальна студія.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Печатка м[итрополита] Константина з Звенигорода // ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 22. – Кн. II. – Miscellanea. – С. 1-2.
Передрук зі збереженням первісної пагінації: Розвідки і матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1902. – Т. 4.
Автограф зберігається у: ЦДІАУК. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 200, арк. 1 – 2.
Сучасні дослідники підтверджують атрибуцію печатки Київському митрополиту Костянтину II (1167 – не раніше 1174 р.), див.: Янин В.Л. Актовые печати Древней Руси X – XV вв. – Т. 1. – С. 175 – 176. Крім цієї знайдено ще дві печатки митрополита Костянтина II, одну – в Галичі (Пастернак Я. Старий Галич. – Краків; Львів, 1944. – Мал. 83, 2) та другу – в Києві (Лихачев Н.П. Материалы для истории византийской и русской сфрагистики // Труды Музея палеографии. – Л., 1930. – Т. 2. – С. 8 – 10. – Рис. 7).
Микола Бандрівський
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 367 – 368.