Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

За Холмщину

Михайло Грушевський

Прилучення мировим договором Холмщини до Української Народної Республіки викликало в польських буржуазних і націоналістичних кругах страшенне роздражнення. В Польщі робились демонстрації з причини «нового поділу Польщі», як се називають поляки; наложено національну жалобу (траур). Австрійське правительство і парламентарні круги, які стоять під польськими впливами, силкуються заспокоїти їх, що прилучення се не остаточне, що українсько-польська комісія, яка має розграничити українські й польські землі, ще се діло може поправити.

З Холмщини йдуть звістки, що місцеві поляки користають, що українська людність розігнана – одні вивезені росіянами, інші австрійцями в далекі сторони й досі не можуть вернутись: спішать організувати серед місцевої людності заяви й петиції, що вона хоче бути не під Україною, а під Польщею, місцеву ж українську людність всяко тероризують і нищать.

Не перший раз іде така польська боротьба за сю бідну країну, за сей «український маслак», як назвав я її, випускаючи десять літ тому брошуру про Холмщину під час попередньої війни за неї. Тоді російське правительство задумало відокремити Холмщину й Підляшшя в одну губернію й відділити її тим від «Польського Королівства». Поляки й тоді підняли страшенну бурю проти «четвертого поділу Польщі» і їх підтримували російські кадети й єврейські партії, а на українців, які доводили, що Холмщина дійсно має всі причини бути виділеною, летіли лайки, інсинуації, наклепи. Але українці не убоялись сеї скаженої люті й знов стали в обороні своєї одвічної «україни», коли прийшла для сього рішуча хвиля – під час останніх переговорів з Центральними Державами.

Холмщина дійсно одвічна українська земля і ніколи не вважалась польською в розумінні етнографічнім: в очах поляків вона була завсіди «Руссю» і належала нарівні з землями Львівською, Галицькою, Перемиською й Сяноцькою, як п’ята земля, до «Руського воєводства», теперішньої Східної Галичини. Тільки як на Віденськім конгресі в 1815 р. викраяно було наново «Королівство Польське» з земель польських, суміжних українських, білоруських і литовських, а в їх числі попала туди й Холмщина, поляки стали дивитись на неї як на землю польську, чи таку, краще сказати, яку треба за кожду ціну зробити польською.

В міру того як терпіли крах польські надії на відновлення Польщі в її старих історичних границях і провалювались польські повстання, польське громадянство всякий раз ще з більшим завзяттям кидалось польщити ті непольські території, які були прирізані на Віденськім конгресі до «Конгресової Польщі», чи «Царства Польського», без уваги на їх етнографічний склад і історичне минуле, – втім і Холмщину. І справді, протягом століття вони дуже багато зробили для її спольщення, маючи по своїй стороні єврейську людність і пильно використовуючи всі помилки божевільної централістичної політики російського царства, що з свого боку заходилося змосковщити тутешню українську людність і тим тільки ослабляло відпорність її польським впливам.

Виганяло воно українську мову – поляки користали з того, щоб поширювати польську.

Насилав російський Синод московських попів – польське духовенство користало з того, що для української людності сі попи були чужі й неприємні, й прихиляло її до костелу.

Силоміць скасувала московська адміністрація унію, польські ксьондзи при помочі громадянства постарались «упорствующих уніатів», що не хотіли бути православними, переробити на католиків і поляків.

Української школи не було, московська школа була людям чужа, поляки організували польські шкілки та до них усякими способами затягали українських дітей і т. д.

Досі українське громадянство не могло нічого зробити для вирятування від сього польщення своїх земляків, що цілими століттями боронили свою національність, а тут не могли далі витримати під подвійним натиском – московським і польським. Тимчасом як московська сторона робила до останнього моменту все для улегшення польських планів (от правительство Ке-ренського на бажання поляків скасувало закон про відділення Холмщини в осібну губернію, щоб з формального боку улегшити включення Холмщини до Польського Королівства), – українці були безсильні. Аж тепер переговори з Німеччиною про мир дали українцям нагоду визволити з-під польської власті стару столицю короля Данила – Холм і всю сю «україну , як зве холмське пограниччя наша стара Галицько-Волинська літопись XIII в.

При переговорах з Німеччиною й Австро-Угорщиною про мир українська делегація твердо стала на тім, що Холмщина й Підляшшя повинні бути включені в склад Української Республіки.

Австрійська делегація доволі енергійно обстоювала польський погляд на непорушність границь Конгресової Польщі, але супроти того, що українська делегація твердо стояла на своїм, австрійська делегація не вважала можливим задля сього зривати переговори. Холмщина й Підляшшя признано землями Української Республіки, хоч в розмірах дещо менших проти старих їх границь – без деяких пограничних та мішаних українсько-польських і українсько-білоруських територій. Відновлена Українська Республіка сповнила надії й гарячі бажання, які летіли до неї з усіх сторін від виселених з своїх осель холмщан і підляшан – вона обстояла їх отчину.

Але тепер стає на черзі завдання вернути сю отчину вивезеним московським і австрійським правительством і розкиданим по світу їх дітям, помогти їм урядитись знову в ріднім краї, дати їм те, чого вони позбавлені були досі – українську школу, українську церкву, підставу українського культурного життя – пресу, бібліотеки, читальні, театральні вистави, музеї. Все те, одним словом, на чім би вони могли опертись і протистати польському натискові, котрий, очевидно, ще раз і востаннє буде поведений на сю країну польськими націоналістичними кругами.

Се діло, се обов’язок, який лежить не тільки на місцевій українській адміністрації, котра зараз організується, а на всім українськім громадянстві – особливо України Західної, людях знайомих з складними місцевими відносинами. Вони повинні принести тепер своє знання, хист і енергію відродження сій покривдженій історією країні.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1918. – 9 березня (24 лютого). – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський. Статтю автор вніс до збірки: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К.., 1918 (розділ «Інформаційні статті». – С. 111 – 114). У збірці стаття була відредагована автором: замінені окремі слова, доповнені фрази, виправлені друкарські помилки. Така особлива увага до цього тексту була пов’язана з тим, що під час набору статті були допущені прикрі помилки, що викликали непорозуміння, висловлене кореспондентом польського часопису «Dziennik Kijowski» (газетний варіант цього фрагмента статті та відповідь М.Грушевського Е.Хшановському подані в коментарі). Передруки у виданнях: Пам’ятки України: історія та культура. – 1995. – Ч. 3. – С. 34 – 35; Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Редакція і вступна стаття Любомира Р. Винара. – Нью-Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен, 1992. – С. 107 – 109.

Подається за публікацією в збірці: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918. – С. 111-114.

Стаття написана після укладення Брестського мирного договору, за яким споконвічні українські землі Холмщина та Підляшшя увійшли до складу УНР. У ній підведені підсумки довготривалої боротьби за вирішення холмської проблеми, до якої активно прилучався й автор.

Прилучення мировим договором Холмщини до Української Народної Республіки викликало в польських буржуазних і націоналістичних кругах страшенне роздражнення… – Холмська губернія, за винятком кількох північних повітів, з 1915 р. була окупована австро-угорською армією.

Під тиском польської общини австро-угорський уряд запровадив польську адміністрацію в Замостенському, Білгорайському, Томашівському та Грубешівському повітах губернії. Після цього поляки вважали питання про належність Холмщини вирішеним на свою користь. Тому звістка, що за Брест-Литовським договором Холмщина відходила до України, викликала таку реакцію.

Ліга польської державності у своєму зверненні до народу від 15 лютого 1918 р. підкреслювала, що встановлений Центральними державами кордон між Польщею та Україною є наругою над принципом справедливості й суверенності. Водночас Польська регентська рада, протестуючи проти таємних домовленостей між УНР та Австро-Угорщиною, в своєму зверненні до народу 19 лютого зазначала, що німецькі й австрійські делегати вирішили справу польських кордонів таким чином, що віддали українцям польські землі. Поляки розгорнули шалений тиск на віденський уряд, щоб не допустити виконання названих угод.

У Варшаві вибухнула урядова криза, польська фракція в австрійському парламенті виступила з заявою про незгоду з урядовим курсом, у Кракові були вивішені чорні прапори на знак жалоби. Див.: Гошуляк І.Л. Питання соборності українських земель на Брест-Литовській мирній конференції // УІЖ. – 2004. – № 2. – С. 15 – 31; Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. – К., 1997.

…одні вивезені росіянами, інші австрійцями… – влітку 1915 р. на цих територіях велись бойові дії між російськими та австро-угорськими військами. Відступаючи, російська армія провела насильну евакуацію близько 120 тис. українського населення вглиб Росії.

…за сей «український маслак», як назвав я її, випускаючи десять літ тому брошуру про Холмщину під час попередньої війни за неї – йдеться про публіцистичну працю М.Грушевського «За український маслак (В справі Холмщини)». Вперше опублікована в київській газеті: Рада. – 1907. – № 2 – 4. Того ж року стаття вийшла окремими брошурами в Києві та Петербурзі (в перекладі російською), а також увійшла до збірки: Освобождение России и украинский вопрос. – СПб., 1907. – С. 278 – 291 (див. Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2002. – Т. 1. – С. 536 – 544).

У ній розглянута невдала спроба виділити в 1907 р. українські землі Холмщини в окрему губернію. І надалі в своїй публіцистичній діяльності М.Грушевський приділяв особливу увагу проблемам питомих українських земель Холмщини. Так, у своїх статтях «Повернення Холмщини» (Рада. – 1907. – 8 вересня. – № 204. – С. 1), «Спустошене життя» (Рада. – 1907. – 26 вересня. – № 217. – С. 1) та «На українські теми. Відлучення Холмщини» (ЛНВ. – 1912. – Т. LIX. – Кн. VII. – С. 3 – 12) він підтвердив свою однозначну позицію щодо відокремлення українських територій від Царства Польського та утворення особливої Холмської губернії, оприлюднену вперше у праці «За український маслак» (див.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 3. – С. 33-37; Там само. – Т. 2. – С. 207-215).

Холмщина дійсно одвічна українська земля… – на підставі своїх грунтовних досліджень історії Холмщини, представлених в «Історії України-Руси» (т. І – VI), М.Грушевський 1909 р. у львівській газеті «Діло» опублікував статтю «Холмщина (Головні моменти в історії її приналежності)» (Там само. – Т. 3. – С. 74 – 77).

…як на Віденськім конгресі 1815 р. – йдеться про загальноєвропейський форум, який провів територіальні розмежування та встановив нову систему міжнародних відносин в Європі. Зокрема, з нових територій, що відійшли до Росії після третього поділу Польщі, було створене Королівство Польське. Разом з польськими землями до його складу потрапила й заселена українцями Холмщина.

…і провалювались польські повстання… – йдеться про польські повстання 1830 – 1831 рр. та 1863 – 1864 рр.

Силоміць скасувала московська адміністрація унію… – йдеться про політику русифікації та навернення українців-уніатів до православної віри, яку посилила російська адміністрація в Холмщині після поразки польського повстання 1863 – 1864 рр. та офіційно запровадила «Актом про возз’єднання Холмської греко-уніатської церкви з Православною Російською Церквою» від 18 лютого 1875 р. Але вона мала протилежні наслідки: місцеве населення, яке співчувало полякам, замість русифікуватися, полонізувалося. Утиски православною церквою уніатської церкви призвели до масового переходу уніатів у католицьку віру у 1904 – 1906 рр. (див.: Стоколос Н.Г. Трагедія уніатів Холмщини і Підляшшя (1875 – 1905 рр.) // УІЖ. – 2002. – № 6. – С. 41-60). Цю проблему М.Грушевський розглядає у «Отвертому листі до гр[еко]-кат[олицьких] ординаріатів і духовенства» (див. Грушевський М. Твори: У 50 т. – Т. 2. – С. 488-491).

Аж тепер переговори з Німеччиною про мир дали українцям нагоду визволити з-під польської власті стару столицю короля Данила – Холм і всю сю «україну», як зве холмське пограниччя наша стара Галицько-Волинська літопись XIII в. – у газетному варіанті це речення звучало так:

«Аж тепер переговори з Німеччиною про мир дали українцям згоду польської власті старої столиці короля Данила – Холма, і всеї сеї «України», як зве холмське пограниччя наша стара Галицько-Волинська літопись XIII в.»

Допущені друкарські помилки змінили сутність фрази і викликали непорозуміння польської громадськості. М.Грушевський, вважаючи за необхідне вибачитися, опублікував замітку під назвою «Відповідь п. Едвардові Хшановському» (Народна воля. – 1918. – 19 (6) березня). Наводимо повний текст замітки:

«В часописі «Dziennik Kijowski» з учорашнього дня 17 (4) березоля надруковано одвертого листа до мене б[увшого] посла до державної ради російської п. Е.Хшановського, де він з приводу моєї статті про Холмщину, надрукованої в 25 нумері «Народної волі», спиняється на моїх словах: «Аж тепер переговори з Німеччиною про мир дали згоду польської власті старої столиці короля Данила, Холма, і всеї сеї «України». Він питає мене, що я розумію тут під польською властію, яка дала свою згоду на включення Холмщини і Підляшшя в територію Української Республіки.

Я дуже жалкую, що друкарська помилка в моїй статті наробила стільки клопоту. Бо дійсно тут тільки друкарська помилка. В оригіналі моєї статті се місце читалось так: Аж тепер переговори з Німеччиною дали українцям змогу визволити з польської влади стару столицю короля Данила Холм і всю сю «україну».

Я пишу доволі невиразно, коректи своєї статті не бачив, і так се сталось. Сим п. Хшановський справедливо відчув, що в сім місці щось неясне. І таким воно справді вийшло через пропущення одного слова і зроблену наздогад коректором поправку сього місця».

…хоч в розмірах дещо менших проти старих її границь… – визначена в договорі лінія кордону з Польщею загалом відповідала західним етнографічним межам розселення українців. Крім Холмщини, до України відійшло також Підляшшя – частина Брестського і Кобринського повітів Гродненської губернії. Але частина української етнографічної території залишилася поза межами УНР. Див. також промову М.Грушевського в Центральній Раді 15 березня 1918 р. при ратифікації мирового договору.

…на місцевій українській адміністрації, котра зараз організується… – питання про організацію української влади в Холмщині та Підляшші 15 лютого 1918 р. розглядала Рада народних міністрів. Українським губерніальним комісаром цих земель був призначений О.Скоропис-Йолтуховський, якому була доручена організація влади й апарату управління (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1997. – Т. 2 – С. 167-168).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 107 – 109.