Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Холмщина

Михайло Грушевський

(Головні моменти в історії її приналежності)

З приводу теперішніх дебат про Холмщину до мене звернулися з ярошенням, щоб я подав в пресі інформації про її історичну приналежність. Історичний матеріал до сього питання, одначе, доволі повно поданий в моїй «Історії України», хоч вона писана ще перед початком тих дебат, і я тут зберу коротко тільки головніші факти, а по деталі відсилаю до відповідних томів «Історії» (т. І – IV цитую в другім виданні, т. V і VI – в першім). Від початків історичного життя українського і польського Холмщина, то значить українська територія за Бугом, між лівим берегом Бугу і поріччям Вепра, виступає перед нами як предмет боротьби між державним організмом українським (руським) і польським.

Польські князі при кождій нагоді силувалися прилучити Холмщину до польських земель; руські не тільки збороняли їм того і відбирали назад ті пограничні землі, але при догідних хвилях пильнували загорнути землі за Вепром – Люблінську околицю. Причиною було не тільки граничне положення сих земель на українсько-польськім пограниччі, але, мабуть, також і колонізаційні обставини.

Під час загального руху словенського на захід українська колонізація, правдоподібно, значно перейшла за поріччя Бугу і пізніше зіставалися сліди і традиції сеї української колонізації за Вепром не тільки в українських, а і в польських округах (ще в козацьких часах Люблін включали в поняття української етнографічної території, а властиву Польщу вважали за Віслою) [Див. т. І, с. 193-194.]. Пізніше, коли українська колонізація звернулася на полудень і схід, не тільки сі крайні західні українські займанщини були покриті польською колонізацією, що сунула на схід, відступаючи перед німецьким напором, але Польща старалася захопити і землі за Вепром, що вважався (в своїй середній часті) границею Польщі й Русі [Див. т. II, с. 369-370.].

Першу таку боротьбу літопись згадує ще в часах Володимира Св[ятого], але тут, може, маємо діло з пізнішим ретроспективним освітленням, під впливом пізнішої боротьби з поляками за пограничні землі [Див. т. І, с. 433-436.]. Така боротьба, достовірно звісна, мала місце по смерті Володимира, коли Болеслав Хоробрий, під час усобиць на Русі, забрав побузькі землі, а Ярослав потім відібрав їх назад, може, і з лишком [Див. т. II, с. 21-22.].

Потім довго ми не маємо ніяких певних звісток про які-небудь завоювання польські [Див. т. ІІІ, с. 565-568.], й досить правдоподібно, що і не було серйозних проб з їх боку, бо українські князі XII в. мали загалом перевагу [Про тодішню границю на Побужжі, т. II, с. 369 – 370.]. Але під час замішань в галицько-волинських землях по смерті Романа Польща старалася загорнути побузькі землі [Див. т. III, с. 31-32.], аж поки Данило, зміцнивши свою позицію (в 1220-х роках) не зробив кінець тим заходам. Він звернув взагалі особливу увагу на сю західну «Україну», зробив Холм, ним заснований (коло р. 1237), своєю столицею, переніс сюди єпископську катедру з Угровська, укріпив його стінами і вежами, останки яких і досі видніють коло Холма, поставив розкішну катедральну церкву св. Івана, прикрасивши її зібраними з різних сторін України пам’ятками штуки [Ширше в т. ІІ, с. 381-384.], і кілька інших церков.

Тут, в збудованій ним церкві Богородиці, і поховано потім «руського короля». Перевага галицько-волинських князів над польськими в 2-й пол[оловині] XIII і першій пол[оловині] XIV в. була настільки значна, що в.тім часі з польського боку не могло бути ніяких аспірацій на Холмщину. Навпаки, галицькі князі не раз захоплюють в тім часі Люблінську околицю, а навіть роблять заходи коло польської корони [Див. т. III, с. 77-78, 97-98, 111-112.].

Ситуація змінилася в середині XIV в., коли кор[оль] Казимир, за порозумінням з Угорщиною, по смерті Юрія-Болеслава, розпочинає свої заходи коло завоювання галицько-волинських земель. В першій стадії сеї довгої боротьби Холмщина зісталася за волинськими князями (перемирний трактат 1352 р. за Польщею признає Люблінську землю, за Волинню – Холмську) [Див. т. IV, с. 39-40.]. Аж по трактату з 1366 р. Казимир дістає холмсько-белзькі землі. Але слідом вони відпали від нього і тільки 1377 р. король Людовик Угорський востаннє здобуває їх [Див. т. IV, с. 46-47, 50-56.].

Становище сих західноукраїнських земель якийсь час зіставалося неясним ще через конкуренцію прав Корони Угорської і Польської і тільки в 1380-х роках вони рішучо переходять під Польську Корону. Після того як Белзьку землю Ягайло віддав князю мазовецькому, земля Холмська відлучена була від Белза, і хоч була відрізана від Галичини тою Белзькою землею (що потім стала осібним воєводством), але по старій традиції разом з Галичиною зачислялася далі до Руського воєводства, як одна з п’яти земель його (землі: Львівська, Галицька, Перемиська, Сяноцька і Холмська, – разом се все було воєводство Руське). Разом з ними переживала вона спільну долю: разом була зрівняна в 1420-х pp. з іншими польськими провінціями, одержала повні шляхетські права для своєї привілейованої верстви й польські судові й політичні інституції [Див. т. V, с. 83-88.].

Але і зрівняні з іншими польськими провінціями в правах і устрої, давні галицькі землі, і Холмська в тім числі, далі відрізнялися по старій традиції і по своєму етнографічному складу від чисто польських земель [Про етнографічний склад тутешньої людності, про переписи XVI в. див. т. VI, [с.] 246, 256, 267-268.]. Почавши від часів Казимира, що, видаючи в 1352 р. грамоту під Шебрешином, називає його «містом руським» (propae Szerebressyno oppido ruthenicali) [Див. т. VI, с. 39.], і до кінця днів Речі Посполитої польської ті п’ять земель Руського воєводства разом з землею Белзькою під назвою «Червоної Русі», або просто Русі в тіснішім значенні того слова, противставлялися землям польським (Малопольщі, Мазовшу). (Батько польської історіографії Длугош тямить, що Холм лежить «на Русі», і належав до Волині (terra Wolinska apellabatur quae nunc Chełmensis et Luczensis nominatur) – I, c. 22). Кромер в своїй описі Польщі (1578) пише:

«Continet Russia duas satrapias nemque Belsensem quae ad Volyniam et Lithuaniam vergit, et eam, quae peculariter Russica et Leopoliensis dicitur, australem magis et orientalem, nisi quod Chelmensis fractus eius non exiguus ad septentrionem, etiam ultra Belsensem prominet et Polessiae finitimus»

(Русь складається з двох воєводств – Белзького, ближчого до Волині, Литви і властивого Руського, або Львівського, що лежить більше на полудневий схід, тільки його Холмська земля виступає на північ, навіть поза Белзьку, в сусідстві Полісся).

В трактаті Гвагніна (1578, і в новій ред[акції] 1611) осібно обговорюються землі польські, литовські і руські, і серед сих останніх земля Холмська. І в усяких інших списах, чи географічних, чи адміністративно-політичних задержується сей поділ і приналежність Холмщини до «земель руських».

Тільки з упадком Польщі, як європейські дипломати зачали краяти і зшивати докупи землі покійної Речі Посполитої доволі, не рахуючися з їх історичною приналежністю і традиціями, та ліплячи князівство Варшавське 1807 p., приліпили до кавалків польських також і Холмщину, і разом з ними потім перейшла вона в сучасне «Королівство Польське» й – тільки з того часу стала затрачуватися тота пам’ять – зовсім ясна за польських часів, що Холмщина то «Русь» і така ж провінція польська, як Галичина, Волинь або Поділля, а не «корінно польська земля». А нинішня гарячка грозить се ще більше затемнити, принаймні в свідомості ширшої неосвідомленої публіки, бо в наукових сферах ясна справа історичної приналежності Холмщини не може бути затемнена [Див., напр., новішу, поважну публікацію, «Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym» (в серії Źródła dziejowe), де том VII, присвячений «Русі Червоній», містить також і Холмщину (Варшава, 1902, написав Олександр Яблоновський).].


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Діло. – 1909. – 19 (6) травня. – Ч. 107. – С. 1. Підпис: М.Грушевський. Передрук: Буковина. – 1910. – Ч. 109. Бібліографічний огляд статті подав В.Дорошенко у виданні: ЗНТШ. – 1910. – Т. XCIV. – С. 202.

Подається за першодруком.

Про написання праці М.Грушевський згадує в щоденнику : «[…] написав для «Діла» статю про Холмщину» (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 pp. // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 268. Запис від 4 – 6 травня 1909 p.). Як зазначав сам автор, в основу статті покладено матеріали з історії Холмщини, широко представлені у І – VI томах його «Історії України-Руси».

Цей реферат видрукувано напередодні внесення урядового законопроекту про виділення Холмщини в окрему губернію на розгляд комісії з місцевого самоврядування III Державної Думи (19 травня 1909 p.). З часу цього подання і до часу прийняття закону «Про виділення зі складу губерній Царства Польського східних частин Люблінської і Сідлецької губерній з утворенням з них особливої Холмської губернії» (23 червня 1912 р.) питання Холмщини перебувало на вістрі гострих політичних дискусій між різними течіями російського, польського та українського суспільно-політичних рухів (див.: Захарчин Н. Етнокультурне життя та державний статус Холмщини і Підляшшя в російській, польській, українській громадсько-політичній думці (1909 – 1912). Автореф. дис… канд. іст. наук. – Львів, 2004; Макарчук С., Захарчин Н. Ставлення російської й української громадськості до проекту створення Холмської губернії в 1909 – 1912 роках // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2002. – Вип. 37. – Ч. 1. – С. 315-326).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 74 – 77.