Україна

Михайло Грушевський

Широко й далеко розкинулася наша рідна Україна. Густими лісами вкривається вона з північного боку, широкими родючими ланами і розкішними садками пишається в своїй середній частині, великими й багатими степами стелиться-розстилається вона на півдні понад Чорним морем. Великі річки густо біжать по ній і надають ще більше краси і принади. Проїдеш по ній, глянеш – і вже не проміняєш її ні на яку іншу країну. Недаром її безліч разів поливали своєю кров’ю наші предки; недаром сусіди так уперто домагались її.

І тепер кожну весну приїздять до нас з непривітних північних губерній, щоб спочити і намилуватися чудовими місцевостями. Мало ще де найдеться на світі така країна, як наша. Тому-то й наші селяни з великою неохотою розстаються з нею, тільки примушені великою нуждою міняють її на непривітні сибірські степи.

Простяглася наша країна од Кубані аж до Сяну-річки більш як на тисячу верст і од Чорного моря до Смоленщини більш як на 600 верст. Охоплює вона дуже багато землі і після цілої Росії се найбільша країна між всіма європейськими краями. Наприклад:

Австро-Угорщина займає 600 тисяч квадрат[них] кілометрів [Кілометр трошки менший версти.]

Німеччина займає 540 тисяч квадрат[них] кілометрів

Франція займає 536 тисяч квадрат[них] кілометрів

Англія займає 315 тисяч квадрат[них] кілометрів

Україна займає 750 тисяч квадрат[них] кілометрів

Отсю величезну країну складають такі губернії: Херсонська, велика частина Бессарабської, Катеринославська, більша половина Таврійської і майже вся Кубанщина, Харківська, великі частини Донської області, Воронезької і Курської губерній, ціла Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, велика частина Мінської, Гродненської, Сідлецької й Люблінської. Поруч з губерніями Волинською й Подільською, аж до самих Карпатських гір, лежить загранична частина України (в Австро-Угорщині) – Галичина, коло неї Буковина і Угорська Україна.

Всю отсю територію заселяє український народ числом більш як 30 мільйонів, з котрих коло п’яти мільйонів живуть в Австро-Угорщині, а решта в Росії. Крім того українці займають велику частину областей: Оренбурзької й Терської (козаки) і губерній: Ставропольської, Самарської, Саратовської і Астраханської; багато українців живуть в Середній Азії і особливо в Сибіру, а за границею багато ще в Румунії, Туреччині і в Америці – в Американських Штатах, Канаді і Бразилії.

Весь український народ говорить однією мовою з невеликими одмінами; тільки в місцевостях, суміжних з чужими землями, українська мова не така чиста. Так наприклад, в губерніях, суміжних з Польщею, – в українській мові і звичаях багато польського, а в суміжних з Великоросією – багато великоросійського; але все-таки куди б не поїхав українець – чи на Кубанщину, чи в Галичину, чи в Харківщину – його скрізь розумітимуть майже так, як і вдома.

Українська мова дуже гарна, багата всякими словами, для слухання люба і вхвалена навіть чужоземцями – французами, німцями тощо. Українську мову знаючі люди вважають однією з найкращих мов у світі. Особливо придбали славу поміж чужими народами наші українські пісні.

По всьому світу славляться вони за свою надзвичайну музичну красу, і багато чужоземних знаменитих музик і співців милувалися ними. На жаль, останніми часами парубки й дівчата, що вертаються з заробітків (фабрик, заводів, з города), приносять з собою невдатні нові пісні і співають їх у себе по селах, а свої рідні чудові пісні забувають. Забувають, не хотять співать тих пісень, за котрі тямущі в співах люди платять гроші, аби тільки послухать.

Щодо природи і занять людських, то всю Україну можна поділить на три частини: південну – степову, середню – виключно хліборобську і північну – лісову. Окрім того гористі краї по окраїнах: Карпати, Крим, Кавказ.

Степова частина України обіймає губернії: Херсонську, частину Бессарабської і Катеринославську, Таврійську, частину Ставропольської, Донщини й Кубанщини (де кубанські козаки). На цілі сотні верст понад Чорним морем стелиться рівний, як стіл, степ, майже цілий рік укритий травою. Ні лісу, ні гаю – тільки де-не-де маячить село, ніби острівець серед широкого моря. Річок тут теж мало і в степу часто панує суша; коли б не було поблизу моря, то гірко б довелося степовикам-українцям од суші і безводдя. Через те степова частина і заселена рідше, хоч земля тут небагато чим гірша од земель середньої частини.

Тут годують багато худоби: величезні табуни коней, череди скоту і отари овець цілий рік випасуються в степах і продаються великими гуртами в північні українські і великоруські губернії. Худобу розводять для м’яса і для роботи; з робочої худоби особливо вславлені воли української породи. Коні великими гуртами продаються для війська і для селянських робіт, а овець держать задля вовни, котру мільйонами пудів продають на фабрики. Але дуже шкодить тут суша і великі завірюхи зимою.

Крім того займаються в сій стороні і хліборобством, котре з кожним роком збільшується, а по річках Дністру й Пруту – садовиною і виноградом. В Чорнім і Азовськім морі, а також і по річках займаються рибальством. В Катеринославщині багаті соляні промисли (сіль копають в землі) і велика сила кам’яного вугілля й заліза. Через те там і багато заводів, на котрих завжди працюють тамошні селяни.

Найважніші городи степової України: Херсон, на Дніпрі, торгує деревом усяким, що спускають Дніпром. Миколаїв, на р. Богу, велика торгівля хлібом з заграницею; Одеса, на Чорнім морі один з найбільших торгових пристанів, має більше 400 тисяч жителів, університет і багато інших шкіл. Катеринослав, на Дніпрі – висилає великі гурти худоби на північ; має великі заводи залізні. Ставрополь, губернський город, веде велику торгівлю худобою. Катеринодар Кубанської області, по р. Кубані, столиця кубанських козаків, потомків запорожців.

Середня частина України, в котру входить Буковина, частина Галичини, губернії Подільська, Київська, Полтавська, Херсонська, половина Вороніжчини й частина Курщини, має вже невеликі ліси і річок більше, ніж степова частина. Люди живуть тут багато густіше і займаються головним чином хліборобством. Сіють найбільш пшеницю та жито; крім того, ще сіють буряки і розводять тютюн. Хліб, цукор і тютюн розходяться звідсіль не тільки по Україні, а й по всій Росії.

Лишок хліба йде на винокурні на спирт, котрий запродують на місцях і в далекі північні губернії Росії. Місцями займаються садовиною й огородиною, але більше для себе, ніж для торгівлі. З південного краю середньої України розводять худобу, вівці й коні. Заводів і фабрик тут мало, найбільше цукроварні та винокурні.

Важніші городи: Київ, на Дніпрі, великий торговий город, колишня столиця Української держави; має з того часу старинні, гарні церкви, з різними пам’ятками тих часів і святощами. € в нім багато шкіл, два університети: мужський і жіночий; два інститути: політехнічний і комерційний; духовна академія, багато гімназій і городських шкіл. Жителів має більше як 400 тис. В нім найбільше українського життя в Росії: майже всі українські газети і журнали, котрі в Росії, виходять у Києві, і книжок українських на всю російську Україну найбільше друкується. Є тут Українське наукове товариство, «Просвіта», клуб, український театр, дві книгарні, гарний музей, де зібрано багато українських речей.

Бердичів Київської губернії, великий торговий город. Харків, великий торговий город, має коло 300 тисяч жителів, університет, інститути: технологічний і ветеринарний і багато інших шкіл. Суми Харків[ської] губ[ернії], торговий і промисловий город; фабрики й заводи. Полтава, губернський город, на р. Ворсклі, пам’ятний різними подіями з українського життя. Кременчук Полтавської губернії, на Дніпрі, великий торговий город: торгує лісом, що приходить водою, зверху Дніпра, хлібом, сіллю, олією і ін.; має багато заводів. кам’янець-Подільський, губернський город Подільської губернії.

За границею: Галич, стара столиця Галичини, тепер маленький городок. Станіславів – новий центр Полудневої Галичини, має українську гімназію й багато інших шкіл. Тернопіль – теж українська гімназія, місто з значним українським життям. Коломия – так само. Чернівці – столиця Буковини, має багато українських шкіл і товариств; університет, і в нім вчать української мови і літератури по-українському.

Північну частину України складає решта зазначених губерній і частина Галичини. Тут земля трохи гірша, ніж в середній Україні, але річок більше і особливо багато лісів. З одного хліборобства прожити тут можна не скрізь, тому тутешні селяни займаються ще іншими промислами. Рубають ліс і сплавляють по річках в малолісні або й зовсім безлісні місцевості, виробляють з дерева на продаж всякі речі, як-от посуда, колеса, вози тощо; викурюють дьоготь, а з лика дерев’яного плетуть рогожі; ловлять рибу в річках і озерах та стріляють і ловлять всяку дичину. В багатьох місцевостях займаються ще садовиною. Місцями є залізна руда. З північного боку в сих губерніях живуть ще білоруси або литвини, як їх називають у нас, і поляки, пересельці з сусідніх польських та білоруських губерній.

Важніші городи північної України: Житомир, губернський город Волинської губернії на р. Тетереві. Луцьк і Володимир – давні столиці Волині, як були українські князі. Холм – столиця українського короля Данила. Чернігів, на р. Десні, дуже старинний український город, столиця чернігівських князів. Ніжин Чернігівської губернії, торгове місто, має вищу школу-ліцей. В Галичині: Львів, столиця Галичини – старе місто, має тепер коло 200 тис. жителів. Українське життя почало розвиватися і розвинулося в нім сильніше, ніж де-небудь на Україні. В університеті тутешнім чимало наук викладається по-українському, а незабаром буде певно і цілий осібний університет, як того добиваються українці.

Тутешнє Наукове товариство імені Шевченка видає багато наукових книжок і поважається дуже чужими ученими як найвища українська наукова інституція (академія наук). Є багато українських шкіл: дві мужські гімназії, одна жіноча, учительська семінарія й інші. Українські музеї, бібліотеки, клуби, магазини, гостиниці, банки, товариства кредитові, торговельні, промислові. Стрий – чимале місто з значним українським життям. Дрогобич – центр нафтового (керосинного) промислу. Перемишль – старинна столиця Західної Галичини: має українську гімназію, великий дівочий інститут, багато українських товариств.

Гори в середині України невисокі – на Поділлі і над р. Дінцем. Високі тільки з країв: у Галичині, Буковині й на Угорській Україні. Гори Карпати невисокі, але дуже гарні, вкриті лісом і луками (випасами). Українці живуть і під горами, з обох боків, від полудня і від півночі, і в середині гір; потрохи сіють хліб, а більше живляться худобою та лісом; руди нема, а на підгір’ї є сіль, нафта (керосин) і багато мінеральних джерел, корисних для здоров’я. В сих горах майже сам один український народ – найменше чужинців між ними.

Живучи окремо од світу, серед гір, тутешні люди багато заховали і старинного у себе і одмінного від інших сторін наших, і в одежі, і в звичаях [Кілька малюнків наших людей з тих сторін буде в № 7.], і говорять трохи одмінно. Називають їх – тих, що ближче на схід, – гуцулами, за ними бойки, на кінці, коло поляків – лемки. На північнім згір’ї Карпатів – Галичина, на полудневім згір’ї – Угорщина, вже інша держава; там українців коло півмільйона, найважніші міста: Унгвар або Уг-город (над р. Угом) і Мукачів. Границя Галичини з Угорщиною йде самим карпатським хребтом. А на полуднє від Галичини, коло Бессарабії, – Буковина.

В Кримських горах українці не живуть, тільки на степу під горами. Так само під горами Кавказькими.

Найважніші річки України: Дніпро, величезна ріка, що тече вздовж майже всієї України і приймає в себе багато дрібніших річок; Дністер, Прут (тече в Дунай); Буг (Бог), Прип’ять, Десна, Дінець, Кубань і багато інших. Більшість їх проходять вздовж України і течуть в Чорне море.

Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 8 жовтня. – № 6. – С. 5-7. Підпис: Ю.Будяк і М.Грушевський.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 366 – 371.