Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Український герб

Михайло Грушевський

І

Великі події йдуть своєю чергою, а поруч із ними буденне життя висуває свої питання, і вони, хоч дрібні часом, теж домагаються свого розв’язання, бо з суми таких питань кінець кінцем складається життя чи людини, чи народу. Одно з таких питань ніби дрібних, але не маловажних, з котрим здавна звертаються до мене (і я нарешті пообіцяв пояснити сю справу в пресі) – се питання про те, що мусить вважатися гербом України.

Питання не так просте, бо загально признаного, постійного державного герба України не було. Були різні знаки, які більш або менш підходять під се поняття, і в тім нема нічого дивного, бо й інші народи та держави міняють свої гербові знаки (скажім, у Франції – бурбонські лілії, наполеонський орел, республіканські R.F.).

На монетах і інших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді тризубця (див. Ілюстровану історію України, с. 76, 77, 81, 85, 89). Толкували, що се верх булави, може воно бути й стилізованою квіткою, а здавна також була висловлена гадка, що в зв’язку з сею фігурою стоїть пізніший київський герб, як його бачимо на печатках Київського магістрату XVII – XVIII в. – лук або арбалет, самостріл (див. Ілюстр[овану] іст[орію], с. 326). Я вважаю, що сі два знаки мають право на те, щоб їх вважали українським гербом.

Третій знак – се традиційний козак з мушкетом і шаблею, «з перекривленим на правий бік шликом», як його описують козацькі історики. Він незмінно виступає як герб козацького війська від початків XVII в. (див. Ілюстр[овану] іст[орію], с. 258, 277,307, 377, 468). А з половини XVII віку військо козацьке репрезентує й українську державність.

Не мають претензії вважатись гербовим знаком України лев – герб міста Львова (не Галичини), ангел з спущеними мечами – польський герб Київського воєводства, ангел з огненним мечем – пізніший казьонний російський герб м.Києва.

II

Великі події, що проходять перед нами, витягають з собою силу різних подробиць, про котрі в звичайних часах можна було б і не журитись або балакати собі помаленьку, при нагоді, а тепер вони стають на чергу й вимагають негайного порішення. До таких справ належить і питання про герб України. Два місяці тому я висловляв свої гадки про те, які старі гербові знаки мали б право на увагу при виборі герба для нашої нової вільної України. Здавалось, що про се досить буде часу порозумітись до Українських Установчих зборів. А от маємо вже й Українську Народну Республіку, і питання про її герб також вимагає свого негайного порішення.

Тиждень тому в день закінчення сесії Центральної Ради по ініціативі Ген[ерального] секретарства освіти відбулась в сій справі нарада, в котрій взяли участь знавці українського мистецтва, старини й гербознавства. Нарада мала чисто теоретичний характер: говорилось про потребу конкурсу в сій справі і т. ін. Але тепер ся справа стає на ближчу чергу, і бажаючи прислужитись з свого боку її розв’язанню, я позволю собі коротенько спинитись в сій замітці на тих гадках, які висловлялись на сій нараді, подати до відома ті погляди, які я висловив на ній, і деякі додаткові гадки, які прийшли мені на мисль пізніше.

Передусім зазначу, що всі присутні піддержали ту гадку, що «казьонний герб Києва – архістратиг (герб Київського воєводства за польських часів, і герб Київської губернії за російських) не може вважатись українським гербом, бо ніякої української традиції за ним не звісно.

З державних гербів України найближчий нам часом і традицією герб Гетьманщини – козак з мушкетом, і дехто висловлявсь за те, щоб сей герб без усяких змін і взяти за герб нової України.

Але я й інші, крім мене, були тої гадки, що сьому гербові належить дати перше й найважніше місце між старими, традиційними символами української державності, але на знак нової України він не годиться. Відновляючи нашу стару українську державність, ми не відновлюємо нашої Гетьманщини, ми хочемо творити новий лад, нові державні й громадські форми, і емблема (знак) того мусить бути нова, щоб не було підозріння в замислах відроджування старого.

Якнайпростіше можна було б узяти за знак нової України золоті (жовті) звізди на синім тлі, по числу земель нової Української Республіки, або золоту букву У (Україна), або У. Н .Р. (Українська Народна Республіка) на синім тлі – на взірець герба Французької Республіки – R. F. Але геральдисти кажуть, що буква в гербі – се против правил геральдики. В такім разі я проектував би як символ творчої мирної праці в новій Україні та її цивілізаційних завдань золотий плуг на синім тлі, з тим щоб сей знак нової України зайняв центральне місце в державнім гербі України [Згадаю, що плуг в гербі має Ліберія, республіка визволених з неволі негрів.].

Наоколо його (над ним, півкругом чи що) можна розмістити в трьох полях державні знаки старої України: знак старої Київської держави Володимира Вел[икого], герб Галицько-Володимирського королівства – їздця (див. Ілюстр[овану] іст[орію], с. 126) і герб Гетьманщини. Внизу, в двох полях, можна дати герби Києва й Львова, двох культурних центрів старої України: київський лук і львівського льва, в його старій формі – як бачимо його на щиті того ж галицько-волинського їздця.

На вершку сього гербового щита, коли б хотіли його чимсь вінчати, можна б поставити одну емблему старих наших не довершених мрій – з печатки «Великого князівства Руського», утвореного Гадяцькою унією 1657 р. Се голуб з оливною галузкою, вісник національного замирення й спокою (Ілюстр[ована] іст[орія], с. 332). Оливним галуззям можна б і окружити сей щит, замість якої-небудь арматури – так, як се має герб Португалії. А коли б хотіли, натомість, поставити якихось щитоносців, то замість яких-небудь інших фігур я б рад бачити символи трудящого народу, напр., жінку з серпом по одній стороні й робітника з молотом по другій. Взагалі хотів би в атрибутах нашого герба бачити якнайбільш підчеркнений культурний, творящий, об’єднуючий характер нашої нової республіки.

Сі гадки позволяю собі подати під увагу тих, хто буде укладати наш державний герб для ужитку органів нашої республіки.

III

Кожда держава має знак, котрий зветься її гербом. Він ставиться на монетах, кредитових білетах, марках, корогвах, печатях урядових і такім іншім, як знак, що вони походять від держави. Українська Народна Республіка, ставши наново державою, самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. А що вона вже й була давніше самостійною державою і тільки відновила тепер своє державне буття, котрого позбавило її було московське насильство й лукавство, то найбільш натуральна річ для неї звернутись до тих старих державних знаків чи гербів, які вживались нею за старих часів.

Найстарший такий знак уживавсь на київських грошах часів Володимира Великого, його й бере собі за герб наша відновлена Українська держава.

Се зовсім правильно. Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде свій початок наше право, наша письменність, мистецтво, державне і релігійне життя. Куди, в яку сторону теперішнього українського життя не обернутись, скрізь всякі видні й невидні нитки ведуть нас, як до свого початку, до тої епохи, від якої починається наше національне буття, – до сеї доби Володимира Великого, до його держави.

І тому зовсім натурально, що Народна Українська Республіка, поставивши своїм завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити в ній всю повноту культурного й політично-національного життя, бере собі за герб сей старий знак Володимира Великого і ставить його на своїх грошах, як ставивсь він колись.

Сей знак знає добре той, хто мав в руках українські кредитові білети по 100 карбованців, випущені минулого року. На їх лицевій, жовтій стороні сей знак зроблений посередині білим і збоку фіолетовим – тільки рисовник непотрібно додав до сього знака хрестик, котрий стоїть на декотрих монетах Володимира Великого над сим знаком, але до знака не належить, а поставлений там для розділення слів, котрі читаються навколо знака.

Хто схоче порівняти сей знак з знаками Володимирового часу, нехай загляне до моєї «Ілюстрованої історії України», де подано кілька срібних монет Володимира Великого, на котрих сей знак вибитий особливо гарно і виразисто. Менш виразний він на золотих монетах Володимира, на срібняках Ярославових. Там же, в тій же історії подано знімок з цеглини, з київської Десятинної церкви (катедральної церкви, побудованої Володимиром), з сим же знаком – видно з того, як він був розповсюджений тоді.

Що представляє сей знак? Про се робились різні здогади – тому що знак сей, як то бувало з такими старинними знаками, дуже стилізований, себто реальний образ предмета, котрий він представляє, дуже змінений, для того щоб фігура мала більш декоративний, рисунковий, візерунковий характер.

З різних об’яснень я вважаю найбільш вірним те, що се вершок булави, чи як то називають французи «начальницької палиці» – знака власті старшини. Такі палиці річ дуже стара, вершки чи головки таких палиць стрічаються в нахідках кам’яної доби, коли люди ще не вживали металів. З таких палиць розвинулись потім наші булави, пірначі, чекани – знаки власті різної старшини. Головку такого пірнача представляє Володимирів знак.

Постилізований він так, що представляє з себе дуже гарний візерунок. Коли його відповідно з смаком перерисувати (на 100-карбованцевих білетах він рисовникові не вдався), він становить дуже гарну оздобу, притім наскрізь оригінальну, яка цілком відрізняється від інших гербів та їх на різні лади повторюваних орлів і левів.

Головно же те, що се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державою, політичною й культурною історією.

Місяць тому Українська Центральна Рада, на предложения Морської ради, ствердила сей знак для уживання на морських флагах Української Республіки. Тепер вона ухвалила його взагалі як державний герб український.

Він буде вибиватись на українських грошах, металічних і паперових, на марках і печатках, як знак української державності, знак нашої одвічної державної історії.


Примітки

Вперше опублікована в трьох самостійних подачах під різними заголовками.

Перша стаття – «Про гербові знаки України» – вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1917. – 3 (16) вересня. – № 101. – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський. Газетний варіант статті передрукований у журналі: Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 52 та виданні: Український національно-визвольний рух. Березень – листопад 1917 року: Документи і матеріали / Упоряд.: В.Верстюк (керівник) та ін. – К., 2003. – С. 744-745.

Друга стаття – «Державний герб України» – вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1917. – 12 (25) листопада. – № 159. – С. 1. Підпис: М.Грушевський. Газетний варіант статті передрукований у журналі: Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 60-62.

Третя стаття – «Український Державний герб» – вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1918. – 15 (28) лютого. – № 19. – С. 1. Ця стаття також широко цитується у: Державний герб Української Республіки // Діло (Львів). – 1918. – 16 марта. – Ч. 60. – С. 3; Державний герб України // Громадська думка (Вецляр). – 1918. – 30 березня. – Ч. 19. – С. 1-2.

Всі три статті з незначними виправленнями і скороченнями автор вніс до збірки: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918 (розділ «Інформаційні статті». – С. 94 – 99), об’єднавши їх в одну публікацію в трьох частинах під спільною назвою «Український герб». Передрук: Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Редакція і вступна стаття Любомира Р. Винара. – Нью-Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен, 1992. – С. 89 – 93. Фрагмент третьої частини передрукований також у виданні: Вільна Україна. – Нью-Йорк, 1969. – С. 91.

Подається за публікацією в збірці: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918. – С. 94 – 99. Згідно з хронологічним принципом впорядкування тому при визначенні його змісту врахована дата опублікування останньої частини цієї праці.

Статті, об’єднані однією тематикою, присвячені важливій складовій державотворення – розробці державної символіки України, зокрема її головної емблеми – герба. Судячи за датами опублікування, М.Грушевський захопився цим питанням після визнання Української Центральної Ради Тимчасовим урядом. Перша стаття з’явилася після того, як Україна отримала автономний статус за «Інструкцією» Тимчасового уряду, друга – після проголошення III Універсалом Української Народної Республіки. Приводом для написання останньої стало затвердження Малою радою 12 лютого 1918 р. герба Української Народної Республіки: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської держави часів Володимира Святого» (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1997. – Т. 2. – С. 166). Автор проектів великого і малого державних гербів – художник В.Г.Кричевський. Статті подають обгрунтування символу української держави новітнього часу, що мав глибоке історичне коріння.

…герб Гетьманщини – козак з мушкетом – серед прихильників цієї думки були відомий геральдист В.Модзалевський та художник Г.Нарбут. Вони зазначали, що прийнятий герб УНР не витримує «ніякої критики з боку геральдичного», і на підставі аналізу геральдичної традиції обгрунтовували свою думку, що

«більше всього має за собою право з боку історичного, як гербова емблема, – золотий (жовтий) козак з рушницею на блакитному полі. Але, позаяк кожний герб може мати, крім щита, ще й нашоломник, то для нього можна вжити гербовий знак князя Володимира. Таким робом цей герб і нашоломник будуть являтися емблемами історичної України, починаючи від перших часів її існування аж до останнього часу, бо гербовий знак князя Володимира був ухвалений за герб Української Народної Республіки. З боку геральдичного такий герб (в щиті козак з рушницею і нашоломник – знак Володимира) не зустрічає ніяких перешкод, щодо його обгрунтування і виконання» (Модзалевський В., Нарбут Г. До питання про державний герб України // Наше минуле. – К., 1918. – 4.1. – С. 119 – 128).

Пріоритетність символу козака з мушкетом відстоювали й інші автори (див.: Леонід К. В справі герба України. – Шлях (Київ). – 1918. – Ч. 2. – Лютий. – С. 33 – 40; Трембіцький В. Історичні та правові основи українського державного герба // Правничий вісник (Нью-Йорк). – 1971. – Кн. 3. – С. 131 – 133.

…українські кредитові білети по 100 карбованців, випущені минулого року – йдеться про українські гроші, запроваджені «Тимчасовим законом про випуск державних кредитових білетів Української Народної Республіки», ухваленим Малою радою 19 грудня 1917 р. Грошова одиниця УНР мала назву «карбованець» (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 2. – С. 49, 338 – 339).

Місяць тому Українська Центральна Рада, за предложення Морської ради, ствердила сей знак для уживання на морських флагах… – йдеться про затверджений Малою радою 27 (14) січня 1918 р. на пропозицію міністра морських справ Д.Антоновича проект українського морського прапора, блакитно-жовтого з золотим знаком князя Володимира (тризуб з хрестом) у крижі (див.: Гречило А. Становлення українських національно-державних символів у 1917 – 1920 роках // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Т. CCLIІ. – Львів, 2006. – С. 114-142).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 92 – 95.