Дорогою віків
Михайло Грушевський
По 250 літах від часу, коли визволена героїчними заходами і безмірними жертвами народних мас Україна своєю волею увійшла в політичний зв’язок з Російською державою, вперше дістала вона тепер змогу сказати своє слово у себе дома, в межах тої Російської держави. Могутній рух народний вернув їй свободу гадки і слова, котрої до останньої хвилі відмовляв їй старий режим Росії, вертає свободу діла й праці й дає спромогу повести далі нитку громадсько-політичного і культурного розвитку, перервану віками насильств і заборон.
Часи романтичної ідеалізації старовини минули безповоротно, і тепер ідеали свої шукаємо не в минувшині, а в будуччині. Проте історична традиція зостається силою, і з впливом її – чи то добрим, чи злим – раз у раз треба серйозно рахуватись. І ось, коли громадянство українське готовиться приступити до роботи над збудженням рідного краю з вікового занепаду, на часі буде кинути оком також і позад себе, на пройдені моменти в поступовім поході нашого народу.
Уже в перших віках історичного життя нашого народу громадянство дбає про те, щоб поставити діяльність правительства і його агентів під свій догляд та суверенну власть, і добивається признання від правительства сих прав (віча і їх відносин до князів).
З упадком старого державного ладу і княжої верстви, що репрезентувала собою національне життя, верстви української людності єднаються для боротьби спільними силами за національні інтереси проти ворожої їм правительственної системи (в XVI віці). Против суспільної ієрархії, класових і політичних привілеїв ставиться організація, оперта на вільних союзах людей ріжних верств, підноситься виборність і рівність, свобода гадки і громадського контролю.
Виломившися з рам ворожого державного устрою, провідники української інтелігенції ставлять собі завдання – утворити конституційну українську державу в федеративному зв’язку з іншими сусідніми державами (Гадяцький трактат і пізніші постулати). В сім напрямі невпинно працює політична мисль України, розширюючи поняття автономності, вироблюючи й уліпшуючи форми народного заступництва, ставлячи поправки в інтересах народних мас та висуваючи наперед охорону інтересів робучих верств. Від постулатів Хмельниччини до хартії Орлика (р. 1710) бачимо в сій сфері невпинний рух і значні поступи.
Правительственні репресії й систематична деморалізація українського громадянства державними органами спиняють, вкінці, розвиток політичної мислі. Але нова українська інтелігенція, яку формує XIX вік на місце старої, з особливою любов’ю розвиває ідеї охорони інтересів робучого народу, його визволення від кріпацьких і всяких інших пут і культурного та економічного піднесення.
Ідеї автономії й федерації відживають на ширших основах і єднаються з протестом проти всякого політичного, класового чи релігійного гніту, з жаданнями повної свободи совісті, мислі і друкованого слова (постулати Кирило-мефодіївців).
Такі етапи переходила політична мисль України протягом її тисячолітнього історичного життя, серед перерв і збочень, викликаних чи то сторонніми перешкодами, чи то реакційними течіями.
Обминаючи збочення і перешкоди, бачимо ту лінію, що з-перед сотень літ доводить нас до того моменту, на котрім стоїмо. Відкидаючи форми пережиті або хибні, дістаємо наші «історичні основи», зазначені змаганнями кращих людей України. По уторованій ними дорозі збирається тепер, коли падають вікові запори, Україна в свій похід до кращої долі. І свідомість многовікової роботи мислі й енергії її поколінь над розв’язанням політичних, суспільно-економічних і культурних проблем нехай окрилює її енергію в змаганнях до свого оновлення, до поступу, свободи і справедливості на тлі всестороннього розвитку народних сил.
1/І.1906
Примітки
Вперше надруковано у журналі: ЛНВ. – 1906. – Т. 33. – Кн. II. Підпис: Мих. Грушевський. У примітці автор зазначив: «Ся стаття була написана для вихідного числа київського «Громадського слова»; по забороні його надруковано віч. «Громадської думки», але що те число сконфісковано, подаємо сю статтю тут».
Друкуємо за другою публікацією у книзі: 3 біжучої хвилі… – С. 44 – 45. Коректа статті (без закінчення) зберігається в ЦДІА України у м.Києві (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 192. – Арк. 62).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 1, с. 321 – 322.