Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] Zygmunt Gloger. Geografia historyczna dawnej Polski

Михайло Грушевський

Wydanie II poprawione, Краків, 1903, с. 387 малої 8°

Друге видання сеї книжки, три роки по першім, показує, як великий в суспільності польській попит на таку працю, яка потреба в історичній географії Польщі, потреба, яку за браком чогось ліпшого приходиться задовольняти легенько, нещасливо написаною й повною прогалин книжкою З.Глогера.

Головна хиба – недостача мапи, зісталася далі; як при першім виданні, так і тепер хвалиться автор в передмові, що вирисував для себе деталічну історичну мапу Польщі, як підставу своєї студії, але далі держить її для себе. Не змінився, розуміється, й виклад книжки, зовсім не відповідний для популярного підручника; незвичайно сухий, механічний, не то що без тіні артизму, але й без цікавості.

В тексті дещо дійсно «поправлено», як заповідає автор на окладинці, але до поправлення зісталося кілька разів більше – вся та безліч перестарілих відомостей і простих помилок, недо-кладностей, якими переповнений виклад автора. В цілості лишилася й та перла польського гумору й історичного світогляду, що прикрашала собою перше видання книги й прикрашає далі собою – не кажу вже книжку, а польську історичну літературу взагалі, розумію портрет Хмельницького з ослячими ухами і козячими рогами на с 251 в тексті «Київського воєводства» [До речі сказавши, в тексті «Київського воєводства» сам Хмельницький не згаданий ані словом, про війни Польщі з козаками ніде ані слова, і історія утрати українських земель описана так:

«Na sejmie Lubelskim roku 1569 województwo Kijowskie wcielone zostało do Korony і pozostawało przy niej do 30 stycznia 1667 roku, w którym to czasie odstąpiony został Kijów pokojem andrusoskim Rosyi na dwa lata (c. 247)».

[На Люблінському сеймі 1569 p. Київське воєводство було включене до складу Корони і залишалося в ній до 30 січня 1667 року, коли Київ, за умовами Андрусівського миру, був відданий Росії на два роки.]

Скромно й благородно! На другім місці, при загальнім огляді змін території Польщі в XVII в., також поминено козацькі війни, але не обійшлося вже без згадки про Хмельницького:

«Dnia 28 września 1651 r. zawarta została w Białocerkwi ugoda z Chmielnickim, podług której tylko wojewódstwo Kijowskie і królewszczyzny miały bye siedzibą kozaków, starostwo Czehryńskie zaś wyposażeniem hetmanów zaporoskich».

[Дня 28 вересня 1651 p. була заключена з Хмельницьким угода у Білій Церкві, згідно з якою тільки Київське воєводство і королівщини мали бути осідком козаків, а Чигиринське староство – запорізьких гетьманів.]

При дальшім поправленні сього видання д. Глогеру випадало б ім’я Хмельницького і звідси смеркнути. Але і без того його стилізація дуже нагадує звісне wycięcie Chmielnickiego з видрукуваного вже шкільного підручника, доконане Галицькою шкільною радою за розпорядженням її тодішнього президента, звісного польського історика Бобжинського, – аби школярі не побачили на папері страшного сучасній Польщі імені козацького гетьмана.]. Образок підписаний: Wedle sztychu Wilhelma Hondiusa z roku 1651, і пересічний читач, прочитавши до того на окладинці, що книжка містить 63 autentycznych rycin, буде, розуміється, певний, що має перед собою дійсно автентичну гравюру. Гравюра Гондіуса дійсно скопійована досить докладно – з виїмком сих ослячих і козячих додатків, що становлять власність сучасного польського рисовника і йому вповні належаться.

Осли, що копають мертвого льва, – явище занадто звичайне само по собі. Але уміщення сеї репродукції в польській книжці, писаній чоловіком з претензіями на науковість, видрукуваній одною з поважніших польських фірм, призначеній для широких кругів суспільності і в ній дійсно почитній – факт занадто інтересний, характеристичний, симптоматичний. Людям, які зі слів поляків готові вірити, що польська суспільність, польська наука виломилася з узькоглядності, застінковості історичної Польщі й може об'єктивним зором слідити свою минувшість, не завадить справити собі книжку Глогера й заглядати від часу до часу на стор. 251 її. З шумовини привабних фраз про потребу забути історичні рахунки й дивитися наперед, про свободу науки від національних рахунків і т.д. – вигляне до них правдива plica polonica, той поляк, який єсть і з яким треба рахуватися, – а не з тими – дуже нечисленними об'єктивнішими виїмками, які дуже мало значать в загальнім концерті, та й дуже мало дбають про те, аби дати сьому концертові інший тон.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1903. – Т. 54. – Кн. 4. – С. 55 – 56 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 45, арк. 29; спр. 49, арк. 368. Підпис: М.Грушевський.

Глогер (Gloger) Зигмунт (1845-1910) – польський етнограф, історик культури, археолог.

Бобжинський (Bobrzyński) Міхал (1849–1935) – польський історик і політик.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 255 – 256.