Лист від М.Грушевського
Михайло Грушевський
Відень, 10 цвітня, 1922
До шановних земляків Америки.
Дорогі земляки! Хоч великі розміри, тяжкі й страшні форми голоду на Україні вже кілька місяців тому сконстатовані урядовими органами Української Рад[янської] Республіки й оповіщені в пресі, проте поміч навіщеній голодом людності, судячи з відомостей, які маємо з місяця марта, розвивається дуже поволі. Комісаріат Об’єднаного комітету інтернац[іональних] Червоних Хрестів д-ра Нансена, хоч іще в грудні включив Україну в план своєї акції, тільки щойно приступає до організації годування голодної людності. Досі не маємо точних відомостей, чи якісь продовольчі засоби на сю ціль уже прибули на місця. Запомогова адміністрація американська (Гувера) обмежується – або обмежувалась в момент, коли сі вісті виходили з України – тільки пересилкою продовольчих пакетів, оплачених в її бюрах для доручення.
Тим часом страхи голоду не можна навіть описати. Десятимільйонова територія захоплена ним. Величезна маса людності розбіглася в світ за очі, інші вмирають на місцях. Очевидці переказують страшні вражіння і від сих піввимерлих сіл, де не видно живої душі, не чути ніякого живого гуку, ні людського голосу, ні рику худоби, і тихо вмирають полишені їх долі мешканці. Рахують, що кількасот тисяч, може, мільйон, мільйон людності згине голодною смертю! Прошу собі уявити весь жахливий зміст сих слів! Прислані фотографії померших дають страшний образ голодної агонії. Люди висихають до тої міри, що з тіла нічого не лишається, буквально самі кості та шкіра…
Я звертався з представленнями до Інтерн[аціонального] Черв[оного] Хреста. Як знаєте з газет, від марта місяця є вже їх представник в Харкові і знаючи, що в урядових органах харківських мають уже досить ясне поняття про розміри нещастя, можна думати, що сей представник відповідно поінформує свою організацію і заохотить до інтенсивнішої помочі. Вашу ж увагу ще більше, ніж в попереднім моїм листі, звертаю на необхідність подвигнута до більш активної помочі українській людності організацію Гувера.
Думаю, що ваші організації дорогою мітингів, депутацій, меморіалів повинні допоминатись, щоб те, що робилось «Амерікен Реліф Адміністрейшен» для навіщених голодом областей Росії, було без якого-небудь зменшення зроблено тепер для голодних частей України. Коли протягом півроку продовольчі запаси України використовувались для помочі голодній людності Росії, тепер, як виявилось, що сі запаси потрібні були для помочі голодним частям України, елементарна справедливість і гуманність наказують, щоб принаймні тепер всі сили і засоби кинено також і на навіщені голодом часті України, аби урятовано було, що ще можна урятувати.
Перед тамошньою людністю довгий передновок, а і по нім вона буде потрібувати помочі, бо в нинішнім веснянім сезоні не зможе обсіятись через повну недостачу худоби і повне фізичне виснаження тих, що переживають голодовку. В сій хвилі треба думати про прогодування, потім стане питання господарчого порятування, з огляду на загальне виснаження України. По тім, як протягом кількох літ вона, і власне отсі, тепер навіщені голодом, найбільш урожайні краї, її волею і навіть неволею віддавали свої продовольчі запаси слабше загосподареним краям бувшої Росії, достойно і праведно, щоб міжнародна поміч пролилась на них.
Попри се Укр[аїнський] Червоний Хрест нагадує про тяжке становище української інтелігенції: учених, письменників, артистів, про котре я згадував в попереднім листі. Урядовий «Всеукраинский комитет содействия ученым», що працює в Харкові під проводом комісара земельних справ Мануїльського, очевидно, не може нічого серйозного зробити без помочі ззовні. Досі – скільки знаю – тільки чеський уряд, опікуючись російськими ученими, вислав також і на Україну невелику партію письменних приладів (щось 160 тис. аркушів паперу, олівців, пер, зошитів і т. ін.). Дуже се гарно, тільки треба того всього далеко більше, треба одежі й обув’я, щоб сі учені, писарі, заслужені люди не були змушені бігати на засідання і лекції босо сеї зими, як бігали торік. Треба і хліба насущного.
Я з останків грошей, присланих на мої руки деякими українськими організаціями Америки торік, за останній час вислав близько на 200 доларів десятидоларових і дводоларових пакетів на адреси учених, письменників, артистів. Мої засоби вичерпуються, прошу вас робити те саме, найкраще беспосередньо – посилаючи через «Амерікен Реліф Адміністрейшен» поміч укр[аїнським] університетам, Академії мистецтва, Академії наук, Українському науковому товариству. Від сього Товариства, що від свого заснування, ще за Першої російської революції, найбільше гуртувало і гуртує українських наукових сил і розвивало велику організаційну, я саме одержав листа, що, посвідчуючи його невичерпану духову енергію, заразом вказує пильну потребу підтримки.
В 1919 p., пише один з діяльніших, довголітніх його співробітників, Товариство розвинуло велику діяльність. Множились секції та комісії, велась видавнича робота, але брак коштів скоро підтяв її. Члени Товариства мусили більше працювати для Академії наук, яка хоч трохи могла платити за наукову працю. В червні 1921, через повний брак коштів, новому Товариству довелось приєднатись до Академії наук. Та й під її протекторатом секції та комісії Наук[ового] товариства могли провадити свою роботу.
Через зменшення штату Академії, переведені вже двічі, установи Наукового товариства здебільшого лишались поза кошторисом Академії. Тепер пішла чутка, що Нар[одний] комісаріат освіти має уділити кошти на відновлення видавничої роботи Товариства. Як і в яких розмірах, буде відомо з поворотом проф. Я., що виїхав для вияснення сеї справи до Харкова. Запомогові посилки від американських земляків тим часом дуже б придались для підтримання наукових робітників та їх роботи в своїй спеціальності, замість жури за прожитком. Бідують дуже!
Якнайгарячіше поручаю, поруч вище вичислених інших, сю найстаршу, громадську наукову організацію Великої України (адреса: Київ, Велика Підвальна, 36). Не забувайте тих, не забудьте й її!
М. Грушевський
Wien, XIII/5, Huettelberg St., 11/І, Austria
Примітки
Вперше опублікований у газеті: Народна воля (Скрентон). – 1922. – Ч. 49. – 29 цвітня. – С. 2. Підпис: М.Грушевський. На початку листа зазначена дата написання: 10 цвітня 1922, в кінці – місце: Wien XIII/5, Huettelberg str., 11/1, Austria. Під заголовком «До шановних земляків Америки» лист-відозва був надрукований у газеті: Канадійський ранок (Вінніпег). – 1922. – 9 травня.
За «Канадійським ранком» звернення увійшло до збірки: Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді / Матеріяли упорядкував і зредагував Роман Сербии. – Торонто; Київ, 1992. – С. 314 – 316. Лист не зафіксований у жодному бібліографічному покажчику праць М.Грушевського. Про нього М.Грушевський згадує у листі до К.Студинського від 30 березня 1923 p.:
«Збираюсь на другий тиждень виладити новий поклик до братів в Америці, може щось принесе» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932 рр. ) / Упоряд. Г.Сварник. – Львів; Нью-Йорк, 1998. – С. 91).
Подається за першодруком.
Лист відкриває тематичний блок публікацій М.Грушевського, що висвітлюють проблему голоду в Україні 1921 – 1923 рр. та діяльність віденського Союзу «Голодним України» (див.: «Духа не угашайте! В справі допомоги голодним на Україні до земляків в Америці» (19 липня 1922 p.); «Братам в Америці» (10 грудня 1922 р.); «До Українського Червоного Хреста в Канаді» (24 грудня 1922 p.); «До шан[овних] земляків в Америці» (не пізніше 4 квітня 1923 p.); «Подяка [від Союзу «Голодним України»]»).
Заклики та відозви до американських українців у 1922 – 1923 рр. стали однією з найважливіших тем публіцистичних виступів ученого. У листі до американського приятеля В.Кузіва від 30 червня 1922 р. він писав:
«Тепер ще ся голодова акція держить мене в стані неустанного схвилювання. Написати листа, а тим більше якусь відозву в сій справі – се значить все се пережити» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. і. – Спр. 266. – Арк. 111-112 зв.).
…страшні форми голоду на Україні вже кілька місяців тому сконстатовані урядовими органами Української Рад[янської] Республіки… – голод в Україні офіційно визнало вище партійне керівництво УСРР на VI Всеукраїнській конференції КП(б)У в грудні 1921 p., зокрема, в доповіді «Голод та посівна кампанія» члена Політбюро ЦК КП(б)У Д.З.Мануїльського. Проте державні установи мали відомості, що голод на Півдні України розпочався ще з осені 1921 р. На початку 1922 р. представники засобів масової інформації одержали дозвіл розгорнути агітаційну кампанію підтримки голодуючих України. На засіданні Політбюро ЦК КП(б)У 16 січня 1922 р. була прийнята постанова:
«Поручить Агитпропу и ЦК Помгол принять меры к помещению в печати побольше сведений о голоде на Юге Украины» (Голод 1921 – 1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1993. – С. 69).
10 лютого 1922 p. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло ще одну постанову:
«Ввиду значительного количества в Америке и Канаде эмигрировавших туда украинцев и галичан высказаться принципиально за посылку миссии в Америку и Канаду с целью поднять среди украинских и галицких рабочих и крестьян усиленную кампанию за оказание помощи голодающим Украины. Председателем миссии наметить тов. Затонского с оставлением его Председателем Кооперативного Совета. Считать возможным включить в состав миссии проф. Грушевского» (Сергійчук В. Документи політбюро ЦК КП(б)У про три голодомори в Україні у XX столітті // Голодомор 1932 – 1933 років як величезна трагедія українського народу: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Київ. 15 листопада 2002 р. – К., 2003. – С. 81).
Комісаріат Об’єднаного комітету інтернац[іональних] Червоних Хрестів д-ра Нансена… – йдеться про Міжнародний комітет допомоги потерпілим від голоду в Росії, одним із організаторів якого був норвезький вчений-океанограф, громадський діяч, філантроп Фрітьоф Нансен (1861 – 1931).
Комісаріат Нансена мав головний осідок у Женеві при Інтернаціональному Червоному Хресті. Під егідою Міжнародного Червоного Хреста комісаріат (місія) Нансена об’єднував 15 релігійно-добродійних товариств і комітетів Червоного Хреста різних європейських країн: Комітет Нансена в Амстердамі, Швейцарський, Шведський, Голландський, Датський, Норвезький і Німецький Червоні Хрести, Швейцарський та Італійський комітети допомоги дітям. Універсальна єврейська конференція допомоги, Європейська допомога студентам, Товариство адвентистів сьомого дня, Сербсько-хорватсько-словенський комітет, Чехословацька місія допомоги, Товариство допомоги дітям Голландського Червоного Хреста (Мовчан О.М. Іноземна допомога голодуючим України в 1921 – 1923 рр. // УІЖ. – 1989. – № 10. – С. 79).
13 січня 1922 р. на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У була прийнята постанова про співпрацю з міжнародними добродійними організаціями:
«Утвердить соглашение, заключенное т. Раковским с АРА и Комитетом Нансена, об оказании помощи голодающим Украины и предложить т. Раковскому провести его через СНК» (Там само. – С. 80).
Від лютого 1922 р. комітет Нансена поширював допомогу голодуючим в Україні. Для узгодження плану боротьби з наслідками голоду з урядом УСРР у січні 1923 р. Ф.Нансен побував у Харкові, де мав зустрічі з Г.Петровським та Х.Раковським. Звіти про допомогу місії Нансена див.: Голод 1921 – 1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. – С. 192, 194 – 195. Союз «Голодним України», очолюваний М.Грушевським, активно співпрацював з комітетом Нансена, листувався з її представниками та безпосередньо очільником, намагаючись «понудити їх до помочи Україні» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського… – С. 18 – 19).
Запомогова адміністрація американська (Гувера)… – йдеться про добродійну організацію «American Relief Administration» (Американська Рятункова Адміністрація (АРА)), якою керував державний діяч США Герберт Гувер (1874 – 1964), згодом тридцять перший президент США (1929 – 1933). Організація мала європейський осередок у Лондоні, бюро у Києві, Харкові, Катеринославі. 10 січня 1922 р. між Американською адміністрацією допомоги (АРА) та УСРР була підписана угода, з березня 1922 р. АРА розгорнула свою діяльність в Україні (Голод 1921 – 1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. – С. 49 – 68; С. 190 – 193; 194 – 197). У своїх допомогових акціях Союз «Голодним України», очолюваний М.Грушевським, активно співпрацював з АРА (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського. – С. 17 – 62).
Рахують, що кількасот тисяч, може, мільйон, мільйон людності згине голодною смертю! – за офіційними відомостями, поданими головою ВУЦВК Г.І.Петровським, на 1 травня 1922 р. у п’яти губерніях України (Донецькій, Запорізькій, Катеринославській, Миколаївській та Одеській) голодувало 3 709 556 осіб (Голод 1921 – 1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. – С. 116). Представник місії Нансена в Харкові капітан В.Квіслінг у своєму листі до Ф.Нансена від 1 травня 1922 р. повідомляв, що в Україні 5 000 000 осіб знаходиться без поживи, а внаслідок голоду щодня помирає понад 10 000 осіб (Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді. – С. 317).
Прислані фотографії… – одна з перших добірок фотографій була подана у виданні: Год борьбы с голодом. 1921 – 1922. – Харьков. 1922. З сучасних видань див.: Голод 1921 – 1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів…; Голодомор 1921 – 1923 рр. в Україні. Фотодокументи з фондів ЦДКФФА України ім. Г. О Пшеничного; Сербии P. Фотодокументи про український голод 1921 – 1923 років.
Я звертався в представленнями до Інтерн[аціонального] Черв[оного] Хреста – про це та інші звернення М.Грушевський повідомляв у листах до голови Львівського комітету «Голодним України» К.Студинського:
«Виладив 3 більші меморіали – до АРА, до харківських Укр[аїнського] Черв[оного] Хр[еста], Ком[ітету] помочи ученим, і Центр[альної] Комісії помочи голодуючим, і до Інтернац[іонального] Хреста – останнє, просячи їх заходів в справі перепуску збіжжя через границю» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського… – С. 30).
…від марта місяця є вже їх представник в Харкові… – представником комісаріату Нансена в Харкові був норвезький офіцер Відкун Квіслінг (1887 – 1945), до якого М.Грушевський так само звертався в справі організації допомоги голодуючим в Україні.
Коли протягом півроку продовольчі запаси України використовувались для помочі голодній людності Росії… – відповідно до постанови Політбюро ЦК КП(б)У від 3 вересня 1921 р. Україна зобов’язалася постачати Росії як мінімум 30 млн пудів хліба, «даже в ущерб собственному снабжению» (Голод 1921 – 1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. – С. 35); у лютому 1922 р. – 8 млн (Сергійчук В. Документи політбюро ЦК КП(б)У про три голодомори в Україні у XX столітті. – С. 81).
І лише у травні – червні 1922 р. голова ВУЦВК Г.І.Петровський звернувся до голови Всеросійського ЦВК та Центральної комісії допомоги голодуючим РСФРР з листами про неможливість у зв’язку з голодом в Україні надавати продовольчу допомогу Поволжю та проханням припинити вивіз продовольства з УСРР (Голод 1921 – 1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. – С. 116 – 118).
Отримуючи ці відомості з України, М.Грушевський емоційно ділився ними зі своїми американськими приятелями, через яких намагався зібрати кошти для підтримки голодуючих в Україні. У листі до В.Кузіва від 8 лютого 1922 р. він писав:
«З України незвичайно сумні вісти. І там голод – а збіже забирають на північ. Офіціальні представники Совіт. України нічого не роблять, щоб організувати поміч Україні – мабуть, щоб не відтягати акції запомогової від Росії, котру комуністи передусім хочуть урятувати, як свою головну базу» (Гирич І. Листи Михайла Грушевського до Василя Кузіва // Український історик. – 1995. – Ч. 1 – 4. – С. 199).
В іншій кореспонденції повторював цю думку:
«З тих відомостей, що я мав останніми часами, я набрав ще більшого переконання, що перспектива голоду на Україні вирисувалася ясно вже літом, але була замовчана, щоб не відтягати уваги і помочи світу від російського Поволжя. Не час тепер робити з того обжалування, але мусимо приложити всі зусилля, щоб винагородити занедбане, хоч і не з нашої вини» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 106).
Урядовий «Всеукраинский комитет содействия ученым»… – Всеукраїнський комітет сприяння вченим (ВУКСУ) був створений на підставі спеціального «Положення про Всеукраїнський комітет сприяння вченим», ухваленого РНК УСРР 31 жовтня 1921 р. Очолював комітет Д.Мануїльський, почесним головою був обраний В.Короленко. Діяльність комітету була спрямована на поліпшення становища інтелігенції у зв’язку з голодом, зокрема шляхом забезпечення відомих учених та їхніх родин академпайками.
У 1921 р. кількість академпайків становила 8 тис, а вже наступного, 1922 p., вона скоротилася вдвічі, тоді як для забезпечення мінімальних потреб України було потрібно не менше 5 тис. 500 пайків (Шейко В. Трагедія української інтелігенції в голодомор 1921 – 1923 років // Геноцид українського народу: історична пам’ять та політико-правова оцінка. Міжнародна науково-практична конференція. Київ, 25 листопада 2000 р. – Київ; Нью-Йорк, 2003. – С. 126 – 127).
заслужені люди не були змушені бігати на засідання і лекції босо сеї зими, як бігали торік – становище інтелігенції в умовах голоду було жахливим. У серпні 1922 р. бюро Київського комітету сприяння вченим, наприклад, повідомляло наркому освіти України, що «професура Києва потребує до себе більшої уваги, виснажена повністю голодовками, усілякими хворобами на грунті голоду і нервових переживань, що серед професури Києва було 80 % туберкульозних або близько до цього» (Шейко В. Трагедія української інтелігенції в голодомор 1921 – 1923 років. – С. 127).
Не раз про злиденні умови життя інтелігенції в Україні М.Грушевський сповіщав у листах до К.Студинського, зокрема, 20 червня 1922 р. писав:
«Мій брат, проф. унів[ерситету] і завідатель відділу Академії, формально не раз млів з голоду на викладах, і зимою ходив в калошах босоніж, бо не мав черевиків. З призначеної платні виплачується малий процент в дійсності, на котрий не можна купити ½ чорного хліба денно» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського… – С. 17).
Як голова Союзу «Голодним України» М.Грушевський намагався охопити допомогою якомога більше осіб, звертаючись до Ф.Нансена з проханням «вглянути в положение нашої інтелігенції» (Там само. – С. 100). 18 червня 1922 р. надіслав листа до професора Гарольда Гардінга з Копенгагена з проханням підтримати студентів і професорів вищих шкіл України (Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді. – С. 539).
Я з останків грошей, присланих на мої руки деякими українськими організаціями Америки торік… – перелік цих пожертв поданий у листі «Від Мих[айла] Грушевського. До шановних земляків в Америці» (20 листопада 1921 р.).
Від сього Товариства, що від свого заснування, ще за Першої російської революції… – ініціаторами утворення УНТ була група членів Київської громади, яка гуртувалася навколо журналу «Киевская старина»: В.Антонович, І.Лучицький, П.Житецький та В.Науменко. За їхніми підписами був поданий і Статут, затверджений у грудні 1906 р.
29 квітня (ст. ст.) 1907 р. на перших загальних зборах УНТ за участю 21 члена головою Товариства таємним голосуванням обрали М.Грушевського (балотувався також І.Лучицький). Вірогідно, вибір був несподіваним для М.Грушевського насамперед тим, що старогромадівці, які обстоювали лінію застарілого українофільства, не віддали перевагу В.Науменку, від якого виходила ідея заснування Товариства. «Дуже несподіваний вибір зробив на мене дуже приємне враження. Я чув грунт в Київі і позицію для роботи», – занотував у щоденнику вчений (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 148 зв.).
Для організації діяльності УНТ на перших загальних зборах було обране тимчасове бюро (Рада) УНТ, яка того ж дня на своєму першому засіданні розподілила обов’язки: голова – М.Грушевський, заступники голови – О.Левицький, В.Науменко, скарбник – В.Щербина, секретар – Я.Шульгин (Хроніка Українського наукового товариства в Київі // Записки Українського наукового товариства в Київі. – К., 1908. – Кн. І. – С. 150, 152). Тоді ж М.Грушевський виступив з доповіддю, яка увійшла в ширшу працю вченого: Грушевський М. Українське наукове товариство в Київі та його наукове видавництво // Там само. – С. 3 – 15. Див. також: Грушевський М. Велике діло // Україна. – 1929. – Січень – Лютий (32). – С. 3 – 9; Грушевський О. Київське Наукове Товариство в рр. 1907 – 1917 // Літературно-науковий вістник. – 1918. – Т. 71. – С. 264 – 269; Його ж. Українське Наукове Товариство в Києві та Історична Секція при Всеукраїнській Академії Наук в роках 1914-1923 // Україна. – 1924. – Кн. 4. – С. 180-188.
В червні 1921, через повний брак коштів, новому Товариству довелось приєднатись до Академії наук – насправді ж брак коштів не був головною причиною приєднання Українського наукового товариства до Української академії наук. Це відбулося за директивою Наркомосу щодо реорганізації Академії, в основі якої було бажання ліквідувати первісний план, а власне план М.Грушевського, щодо створення УАН на базі УНТ.
У приватному листуванні вчений був відвертішим, наголошуючи, що
«наукові інституції силоміць примушено розв’язатись чи злитись з Акад[емією], щоб усе наукове життя взяти під державну, большевицьку руку» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського… – С. 21; лист від 15 липня 1921 р.).
За збереженими протоколами Українського наукового товариства у Києві та сучасними дослідженнями відомо, що питання про об’єднання товариства з Українською академією наук стало предметом дискусій на засіданнях його Ради 27 лютого, 4, 6, 8, 18 березня, 18 квітня та 24 травня 1921 р. З від’їздом М. Грушевського в еміграцію головою Ради Товариства (власне, заступником голови УНТ) був обраний А.Кримський, який на всіх цих зібраннях послідовно і наполегливо виступав за об’єднання УНТ з УАН. 22 травня 1921 р. Спільне зібрання УАН прийняло постанову: «Вважати, що однині Українська Академія наук і УНТ творять єдине органічне і юридичне тіло». За тиждень, 29 травня 1921 р., на загальних зборах УНТ А.Кримський оголосив про самоліквідацію Товариства та злиття його зі структурами УАН.
Найпослідовнішими оборонцями ідеї збереження автономії УНТ виступали О.Грушевський та О.Яната (ІР НБУВ. – № 32919. – Арк. 129 зв.-148 зв.; Сохань П.С., Ульяновський В.І., Кіржаєв С.М. М.С.Грушевський і Academia: Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – С. 51 – 54). Про це неодноразово згадує М.Василенко у листах до В.Вернадського. Отримуючи детальну інформацію щодо «противников слияния» УНТ з Українською академією наук, перший президент УАН висловлював свою, інколи категоричну думку:
«Необходимо овладеть Науковым Товариством – это легко. Иначе вся эта мелкота – Янаты, А.Грушевские и К° – будут вести свою работу слишком интенсивно. Вы не думайте, что я к ним относился совсем отрицательно – я думаю, что они искренне преданы национальной идее, делают и хорошее дело – но вся их работа какая-то terre-a-terre – они опошляют великое» (Вибрані наукові праці академіка В.І.Вернадського. – К., 2011. – Т. 2: Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. – Кн. 1: Листування А – Г. – С. 289).
Не залишалася поза увагою в цьому процесі й постать М.Грушевського. Ще задовго до остаточного рішення щодо реорганізації УАН та злиття з нею Українського наукового товариства в академічних колах поширювалися різні чутки. Однією з них М.Василенко ділився з В.Вернадським:
«Теперь носятся слухи, что после реформы имеется в виду вызвать М.С.Грушевского, которому посылают в Прагу всякие охоронные листы. Он должен сделаться президентом. Я думаю, что из этого ничего не выйдет, так как вряд ли М.С. решится на такую авантюру, как приехать сейчас в Киев, где нельзя ничего печатать и очень трудно научно работать» (Там само. – С. 285; лист від 25 березня 1921 р.).
Після фактичної ліквідації Товариства М.Василенко писав:
«Общество отнеслось к факту уничтожения его, безусловно, пассивно. […] Небольшая только группа противников Академии подняла свой голос против уничтожения О[бщест]ва и, я писал Вам уже, доводы их были вески. В кружке Ал[ександра] С[ергеевича] Грушевского объясняют факт уничтожения О[бщест]ва политикой А.Е.Крымского. На случай возвращения М.С.Гр[ушевск]ого в Киев уничтожают тот очаг, где он мог бы вести борьбу против Академии. Это соображение не лишено остроумия. […] Во всяком случае факт уничтожения О[бщест]ва свершился. Я сожалею об этом» (Там само. – С. 301; лист від 17 червня 1921 p.).
…буде відомо з поворотом проф. Я., що виїхав для вияснення сеї справи до Харкова – йдеться про Олександра Янату.
Якнайгарячіше поручаю, поруч вище вичислених інших, сю найстаршу, громадську наукову організацію Великої України… – заклики скеровувати допомогу насамперед для підтримки членів УНТ, які визначали національне обличчя української науки, М.Грушевський неодноразово висловлював у своїх листах до американських земляків (див. лист «До Українського Червоного Хреста в Канаді» (24 грудня 1922 р.) та коментар до нього).
Наголошував на цьому у зверненнях і звітах Союзу «Голодним України» (Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді. – С. 394, 537), приватному листуванні:
«Ми направляємо посилки головно в адресу Наук[ового] Товариства, котре має Український] характер, бо в Академії українці пасуть задні» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського… – С. 16).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 316 – 318.