До українського Червоного Хреста в Канаді
Михайло Грушевський
Баден, Відень, 24.ХІІ.1922
Високоповажані!
Лист ваш з 25.XI і в нім 100 канадійських доларів я одержав, гроші сі до каси Союзу «Голодним України» передав, поквітовання посилаю. По виміні будуть післані посилки на адресу нашого уповноваженого в Києві члена Академії, що розділяє посилки між співробітниками Академії (в офіціальній управі люди українству не прихильні, тож на адресу Академії посилати не вказано). Осібне повідомлення В.Брилинському посилаю рівночасно.
Бажаючи якнайкращого успіху вашій акції на користь старого краю, прошу і надалі не забувати Великої України. Знаю нужду і потребу Галичини. Але положення наших братів в більшовицькій окупації безмірно гірше й страшніше через неможливість якої-будь громадської запомогової організації. Відчувають се брати-галичани і складають для них навіть в своїх тісних обставинах, і ви повинні йти за їх прикладом.
З високим поважанням,
М. Грушевський
Примітки
Першодруки: Український голос (Вінніпег). – 1923. – 21 лютого; Канадійський ранок (Вінніпег). – 1923. – 27 лютого; Канадійський фармер (Вінніпег). – 1923. – 1 березня; Канадійський українець (Вінніпег). – 1923. – 16 травня; Нова Україна. – Прага, 1923. – Ч. 5 (Травень). – С. 163. За останнім із названих видань відомо, що лист був надрукований також у газеті «Америка». Підпис: М.Грушевський. На початку подані місце та дата написання: Баден, Відень. 24.ХІІ.1922. Передруки: Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді / Матеріяли упорядкував і зредагував Роман Сербии. – Торонто; Київ, 1992. – С. 640; Михайло Грушевський у 110 роковини народження: 1866-1976 // Записки НТШ. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1978. – Т. CXCVII. – С. 159. Машинописна копія листа (за публікацією в «Новій Україні») зберігається в протоколах Спільного зібрання ВУАН (ІР НБУВ. – Ф. І. – № 26283. – Арк. 3 – 9). Лист не зафіксований у жодному бібліографічному покажчику праць М.Грушевського.
Подається за публікацією у виданні: Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді. – С. 640.
Лист належить до тематичного блоку публікацій М.Грушевського, що висвітлюють проблему голоду в Україні 1921 – 1923 рр. та діяльність віденського Союзу «Голодним України» (див. перелік у коментарі до «Листа від М.Грушевського» (10 квітня 1922 р.)).
Лист ваш з 25.ХІ і в нім 100 канадійських доларів я одержав… – 20 грудня 1922 р. у листі до В.Кузіва, який через створений у березні 1922 р. Ньюаркський окружний комітет помочі голодуючим в Україні підтримував заходи М.Грушевського в справі допомоги жертвам голоду в Україні 1921 – 1923 рр., вчений писав:
«За останній місяць до нас з Америки не прийшло нічого, окрім одного дару 100 $ з Канади через Укр[аїнський] Канад[ійський] Ч[ервоний] Хр[ест]» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 185 – 185 зв.).
Це вже була щонайменше друга з відомих пожертв Українського Червоного Хреста в Канаді, адже про попередню, у сумі 490 доларів, вчений повідомляв у листі до К.Студинського від 3 жовтня 1922 р. (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894 – 1932 рр.) / Упоряд. Г.Сварник. – Львів; Нью-Йорк, 1998. – С. 47). Ймовірно, вважаючи на таку жертовність організації, М.Грушевський вирішив публічно висловити свою вдячність цим листом.
…будуть післані посилки на адресу нашого уповноваженого в Києві члена Академії, що розділяє посилки між співробітниками Академії… – у приватних листах до В.Кузіва та К.Студинського М.Грушевський подавав відомості про осіб, які займалися розподілом пожертв у Києві. Так, серед співробітників Української академії наук пожертви розподіляли через колишніх членів Українського наукового товариства у Києві, зокрема О.Корчак-Чепурківського, Є.Тимченка, О.Новицького, серед викладачів Київського університету (тодішнього Всеукраїнського інституту народної освіти) – через О.Грушевського, колишньої Академії мистецтв – через В.Кричевського, серед акторів – через І.Мар’яненка, серед письменників – через Н.Романович-Ткаченко (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 178 – 178 зв.; Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського… – С. 16, 72, 78, 81 – 82, 84, 86, 89, 92).
Зазначені імена та адреси були видрукувані також з подачі М.Грушевського в газеті «Свобода» (1922. – Ч. 161. – 14 липня. – С. 2). Найдетальніші відомості про цих осіб та різноманітні аспекти допомогових акцій Союзу «Голодним України» містять листи М.Грушевського до О.Грушевського (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 1285. – Арк. 460-507, 534-535, 565-566, 581, 591, 594-597). У цих останніх кореспонденціях М.Грушевський подавав не лише розпорядження щодо розподілу, але й наполегливо просив брата надсилати докладні відомості для звіту перед жертводавцями:
«З одного боку неустанні відомости про страшну і безисходну біду нашої суспільності, молодіжи etc., з другого боку неустанні пригадки від немногих щирих моїх помічників-приятелів сеї акції в Америці, що при загальнім знеохоченню суспільності до яких-небудь закликів до жертв тільки дуже докладними інформаціями про те, хто дістає гроші, можна подвигнута до яких-небудь жертв» (Там само. – Арк. 506 – 507; лист від 16 вересня 1922 p.).
Важливі настанови щодо розподілу в Києві подає М.Грушевський і в листах до Н.Романович-Ткаченко (ІР НБУВ. – Ф. 121. – № 11, 48, 49,50).
…(в офіціальній управі люди українству не прихильні, тож на адресу Академії посилати не вказано) – ще 23 травня 1922 р. у листі до В.Кузіва М.Грушевський з цього приводу писав:
«Для підмоги українським ученим робиться головно рекламу Академії наук (навіть з усякими перебільшеннями: напр., замість 35 членів читаю вже 350!). Добре помагати й їй, але не треба забувати, що поруч сеї урядової інституції [є] громадські, які з боку уряду не мають ніякої помочи, як отсе Наукове товариство, котре уряд всякими способами змушував до злиття з Академією наук. Не маючи ніякої підмоги від уряду (який навпаки реквізував у нього помешканнє), воно там більше потрібує помочи земляків» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 106).
Неодноразово свої застереження щодо допомоги Українській академії наук вчений висловлював і в листах до К.Студинського:
«Се ж урядова інституція, умисно затоплена російським елементом, щоб укр[аїнці] не були в більшості […], інші наукові організації силоміць примушено розв’язатись чи злитись з Акад[емією], щоб усе наукове життя взяти під державну, большевицьку руку. Але через те ж і хочемо нести поміч через б[увше] Наукове тов[ариство], щоб дійти до тих упосліджених, які не дістають ні академічного пайка, ні платні!» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського… – С. 21).
Застереження М.Грушевського не пройшли повз увагу керівництва ВУАН. У примітці до машинописної копії цього листа, що зберігається у протоколі Спільного зібрання ВУАН від 25 червня 1923 p., названі імена «неприхильних українству людей»: С.Єфремов, А. Кримський та А.Лобода (ІР НБУВ. – Ф. І. – № 26283. – Арк. 3 – 9). Ця особлива увага до даного сюжету публіцистичного виступу М. Грушевського засвідчує про взаємну неприхильність між вченим та керівництвом ВУАН. Звісно, основа цього конфлікту була закладена ще в період заснування Української академії наук за гетьмана Павла Скоропадського (див.: Сохань П., Ульяновський В., Кіржаєв С. М.С.Грушевський і Academia. Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – С. 35 – 60).
З приводу публікації цього листа М.Грушевського віце-президент ВУАН С.Єфремов, який «вирахував» імена «неприхильних», занотував у щоденнику:
«А трохи згодом у «Новій Україні» я прочитав передрук листа Грушевського до якоїсь американської редакції, в якому цей крутій жертви на Академію не радить посилати просто на Академію ж: «в офіціальній Управі люде українству неприхильні, тож на адресу Академії посилати не вказано». Отже – Кримський, Лобода, я – неприхильні до українства. […] Була у мене думка написати листа до «Н[ової] Укр[аїни]» і назвати поіменно членів «офіціальної Управи» Академії, та потім махнув на це рукою» (Єфремов С. Щоденники. 1923 – 1929. – К., 1997. – С. 51 – 52).
Не лише С.Єфремов, але і колишні учні М.Грушевського вважали заяви вченого щодо ВУАН необгрунтованими. Так, І.Кревецький у листах до К.Студинського від 1 та 16 серпня 1922 р. пов’язує несправедливі, на його думку, застереження щодо УАН та А.Кримського з упередженнями віденського Союзу «Голодним України» та її очільника (У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891-1941) / Упоряд. О.Гайова, У.Єдлінська, Г.Сварник. – К., 1993. – С. 372-374).
Про необхідність першочергової підтримки членів колишнього Українського наукового товариства у Києві М.Грушевський наголошував також у своєму публіцистичному виступі «Лист від М.Грушевського» (10 квітня 1922 р.) та звітах Союзу «Голодним України» (Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді. – С. 528 – 530; 536 – 538).
…прошу і надалі не забувати Великої України – опублікована подяка відразу дала свої результати. Як повідомляв 14 лютого 1923 р. «Український голос» у Вінніпезі, під час коляди на Різдво та Новий рік Український Червоний Хрест у Канаді зібрав пожертви, з яких 100 доларів призначив на руки М.Грушевського для працівників Української академії наук (Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді. – С. 639).
Відчувають се брати-галичани і складають для них навіть в своїх тісних обставинах…– ці слова співзвучні з численними вдячними листами М.Грушевського до К.Студинського, який очолював Комітет допомоги «Голодним України» у Львові і активно підтримував всі заходи віденського Союзу «Голодним України», зокрема:
«Що Галичина перевела таку складку для Великої України в своїх неймовірно тяжких обставинах, се незвичайно втішно і матиме своє глибоке значення. Постараюсь сповістити земляків якдокладнійше! Се підійме настрій»; «Честь Вам за Вашу велику енергію. Ім’я Ваше повинне з глибокою вдячністю згадуватись на Україні!»; «З «Гол[одним] Укр[аїни]» зробили сьте роботу велику і записали свої ім’я в памяти Укр[аїни] золотими буквами» (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського. – С. 17 (20 червня 1922 р.); С. 21 (17 липня 1922 р.); С. 78 (5 лютого 1923 p.)).
У тих же листах до львівського приятеля і колеги М.Грушевський завжди зазначав, що в офіційних і приватних кореспонденціях він особисто та віденський Союз щораз наголошують на участі галичан у допомогових акціях (Там само. – С. 42, 46, 90). Слова вдячності звучать і з листів до К.Студинського від адресатів з різних куточків України (див.: У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891 – 1941) / Упоряд. О.Гайова, У.Єдлінська, Г.Сварник. – К., 1993. – С. 370 – 392). Завдяки пожертвам, зібраним галичанами, у спілці з коштами, які надходили на заклики М. Грушевського з Америки та інших джерел, до Києва, Харкова, Полтави, Одеси та інших міст надсилали грошові перекази, одяг, харчі, облаштовували харчові пункти для дітей по селах та інші форми допомоги (див.: ЦДІАЛ України. – Ф. 362. – Оп. 1. – Спр. 36-38).
Невдовзі після цього публічного листа, 29 березня 1923 p., М.Грушевський писав до В.Кузіва:
«Студинський велике діло зробив своєю поміччю: до 4 000 $ вислав на Україну, в тіснім порозумінню зі мною, так що акція львівська і віденська була майже одностайна в сій справі» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 209 – 209 зв.).
Про акції львівського комітету докладні відомості подавали і у звітах віденського Союзу «Голодним України» (Голод 1921 – 1923 та українській пресі в Канаді. – С. 536-538; 575-582; 626-628).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 328.