Великодні з’їзди
Михайло Грушевський
На великодніх святах в Петербурзі та в Москві зібралося чимало різних з’їздів. Радилися лікарі, журналісти і письменники, судовики та юристи; радили над здоров’ям, і карами, і розпустою. Нема в тім нічого дивного. Життя теперішнє в Росії таке тяжке, що чого не торкнись, треба б його якось змінити та поправити, бо неможливо так жити. Та тільки біда в тім, що до якої справи не візьмись – корінь біди в теперішніх порядках: що нема доброго ладу в державі, нема свободи, начальство не того пильнує, аби життя кращало та розвивалося, а того, щоб був «спокій» – щоб сиділи мовчки та дихали. А зачіпати такі справи – се значить «політика».
З’їзди начальство тепер позволяє: тільки з тим, «аби не було на них ніякої політики», а як прорвуться з чимсь, то закриває. А під «політику» все більше і більше підводить таких речей, щоб їх не займати. Тепер і про поліцію згадай, то вже й «політика», і про се говорити не дають. Тому декотрі кажуть, що й не варто з’їзди збирать, як на них про головне діло й заговорити не можна.
Так ото було з з’їздом письменників та журналістів. Не стає життя їм за теперішніми порядками, що тільки чуєш – судять, саджають у тюрми та штрафують; за такі книжки, що кілька літ продавались свобідно, тепер судять та у тюрму саджають. От вирахували, що за останні три роки заборонено 519 видань (газет і журналів), 634 рази штрафовано, разом на 363 тис. рублів, суджено за друковане 643 чоловіки. Але се все «політика», а з’їзд позволили з тим, щоб на нім не було політики.
Тому багато визначних письменників були такої гадки, що нема чого й комедію робити, на з’їзд з’їздиться, коли про найважніше не можна поговорити. Але інші думали, що й поза «політикою» знайдеться не одно таке, над чим би здалося порадитись. І так з’їхалися й радилися, ухваляли, щоб письменники були чесні, не продавалися, а по совісті писали, щоб не лаялися між собою, й інше таке, ну, а про найважніше не можна було говорити.
А от з’їзд юристів, криміналістів не вдержався, зійшов у політику, заговорив про теперішній суд та кари смертні й його закрили.
А ще був цікавий з’їзд «для боротьби з проституцією». Проститутка – то так для делікатності звуть повій, що себе за гроші продають. Страшна се річ, скільки нещасливих, зведених жінок та дівчат тепер мусять тим промишляти! По великих містах маленькі дівчатка по 12 – 14 літ або й менше пристають до чоловіків, аби взяли їх «погуляти», бо вони вже все вміють. І нема тому спину, ніхто тими жінками та дітьми не опікується, не стримує їх. А скілько по майстернях та фабриках різні старші силоміць до розпусти змушують, грозячи, що інакше будуть штрафувати або відправлять.
По різних хорах та садах силоміць до розпусти примушують наємці, що співачок та акторок наймають. Сором теперішньому громадянству, державі і начальству, що таке терплять, або й потурають! Та що ж! з’їзд ніби й добре почав про се розправляти. Казав, що треба покасувати доми розпусти тощо. Але як від робітників делегати почали розказувати, яка кривда робітницям та служницям діється, як їх приводять трохи не силоміць до розпусти, отже, треба думати про те, щоб робітниці і робітники мали змогу боротися від усього, організувати свої товариства та спілки і таке інше, то тому делегатові не дали про се й говорити, а інші депутати від робочих і заговорити після сього не могли. І так з’їзд наговорив багато, а користі мало!
Примітки
Вперше опублікована в газеті: Село. – 1910. – 6 травня. – № 18. – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський.
Подається за першодруком.
За опублікування цієї статті постановою київського губернатора від 10 травня 1910 р. редактор-видавець газети Г.П.Ямпольська була заарештована терміном на 1 місяць (ЦДІАУК, ф. 295, оп.1, спр. 240, арк. 6). М.Грушевський довідався про цю справу з листа Ю.Тищенка-Сірого і, вражений звісткою, записав у щоденнику:
«[…] цілий день сьогодні прожив під враженням. Аж ось коли мене зловили! З утіхою пішов би висидіти сам. Але висуватися – думаю, що погіршило б іще. Думав про ліквідацію» (Гирич І., Тодійчук О. Щоденник Михайла Грушевського за 1910 рік // Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 116. Запис від 16 травня 1910 р.).
18 травня з Києва повідомили, що Г.Ямпольську випустили з в’язниці, замінивши арешт штрафом (ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 582, с. 431-432).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 275 – 276.