Значення творчості

Михайло Грушевський

Так ми переглянули белетристичні твори п. Кобринської. Небагато їх є: яких чотири, може, п’ять невеликих книжечок Бібліотеки видавн[ичої] спілки, разом друкованого й не друкованого, вийшло б з того, але й се дає право п. Кобринській на одно з першорядних місць в нашій сучасній белетристиці.

Самі вже чотири прекрасні оповідання першого періоду її письменської діяльності («Шуминська», «Задля кусника хліба», «Виборець», «Ядзя і Катруся») забезпечили їй се місце, хоч би вона нічого більше потім не написала. В сих оповіданнях авторка дала ряд прекрасних образів з життя галицького селянства й попівства, з незвичайним багатством обсервації, з незвичайною вірністю тону, без ідеалізації, без сентименталізму.

До виступлення найновіших письменників, як Стефаник, Мартович, ніхто в Галичині не дорівняв п. Кобринській в мальованні сільського життя, в знанні його і ще більше – в тім вірнім тоні, далекім і від сентименталізму, і від трактування селянина згори – з висоти своєї інтелігенції. Об’єктивність взагалі треба признати визначною прикметою творчості п. Кобринської не тільки тут: противставляючи поступовіші змагання старому консерватизму, зачіпаючи струни національної й класової боротьби або дотикаючи такої наболілої теми, як відносини селян і польської шляхти, авторка ніде не дає себе унести публіцистичному поривові, вона малює і своїх, і чужих з рівним об’єктивізмом і рівною гуманністю, слідячи скрізь і шануючи чоловіка.

Феміністична ідея, що так займала авторку, полишила свій слід в тім особливім інтересі для долі жінки, який бачимо в оповіданнях авторки. В житті попівськім, урядничім, панськім, селянськім – скрізь повторяється та нота, що женячка сама по собі дуже непевне забезпечення для дівчини, дуже невірне розв’язання жіночого питання. Але се результат обсервації й її спеціальної призми, а не тенденції авторки; вона не заходить у пропаганду, не пробує малювати ідеальні форми життя відповідно своїм ідеям, не запускається в публіцистику, а й кілька кинених в сім напрямі фраз щасливо вимазала вона при новім виданні. Публіцист не пошкодив у неї зовсім артистові; се стрічається дуже рідко, і тим більше мусимо се цінити.

Екскурс п. К[обринської] в сферу народної фантастики не здається мені щасливим. Щоправда, задача – сотворити з такого етнографічного оповідання річ близьку інтелігентові, задержати його безпосередність або вітхнути в нього новий зміст – дуже тяжка. Так само не задоволили нас її новіші психологічні образки, вдалася натомість символістична поезія в прозі, але по одній п’єсі не можна судити, чи можна бажати авторці дальшої діяльності в сім напрямі: дорога совзька, і як прикро почути тут замість щирого чуття декламацію!

Нічого легшого, як радити авторці вернутися до того суспільно-реалістичного напряму, в котрім вона сотворила вже стільки прекрасних речей.

Мені здається, що в сім напрямі лежать ще такі невичерпані засоби, необроблені простори, що авторка з її незвичайною обсервацією, з багатим знанням нашого життя могла б дати ще незвичайно багато цікавого.