«Мімочка заручена». Ескіз В.Микулич
Михайло Грушевський
Під псевдонімом Микулич (Мікуліч) пише в російській літературі п. Лідія Веселитська, українка з роду; її родина – заможна й признана шляхетською, вийшла сюди з Герцеговини. Вона родилась 1857 p., училась в інституті і на «педагогічних курсах» (рід жіночого університету), недовго замужна за офіцером.
Першою важнішою її працею було оповідання «Мимочка невеста», що вийшло 1883 p., але не звернуло уваги, хоч було і зісталось, властиво, найліпшим з усього написаного авторкою і виказувало справдішній талант.
Увагу й розголос зробила друга частина сеї трилогії, надрукована аж 1891 р. – «Мимочка на водах», мабуть, завдяки більш ефектовній фабулі й кавказькій обстанові; авторку признано одною з визначніших сил російської белетристики.
Третя частина «Мимочка отравилась» (отруїлась) (1893) і дві пізніші повісті «Зарницы» («Зірниці»), 1894, «Ветка сирени» («Галузка бозу»), 1898, вийшли слабші: перша попсована позитивною фігурою гувернера – принципіального чоловіка, в котрого закохалася Мімочка, дві останні теж показали, що авторка далеко сильніша в сатиричнім роді і стає слабкою, невиразною там, де хоче малювати симпатичні для неї фігури.
Примітки
Перша публікація: ЛНВ. – 1899. – Т. 6. – Кн. 5. – С. 194. Це переднє слово до публікації уривка з повісті В.Микулич «Мімочка заручена» («Мимочка невеста») в перекладі з російської Марії Грушевської.
Подається за першодруком.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 101.