М.Чернявськый. «Донецьки сонеты»
Михайло Грушевський
Бахмут, 1898. Сторін 31. Ціна 10 коп.
Д[обродій] Чернявський, звісний вже в літературних кругах своєю недавньою збіркою ліричних поезій «Пісні кохання» (1895), виступив із новою збірочкою сонетів. їх стільки в книжочці, кілько сторін, – 28. Переважна більшість їх навіяна безпосередньо Донецькою околицею; переважають рефлекси природи, очевидно, автор дуже чуткий на її красу, хоч рефлекси сі не визначаються особливою глибиною й оригінальністю; неглибокі й деякі рефлекси людського життя, життєвих проблем («Селяни», «Біля груби», «Смерть», «Христос воскрес»). Автор добре володіє формою, вірш і тут, як звичайно у нього, легкий, непримушений. Тільки мова! – повно чужих, російських слів…
Я наведу два вірші, що, на мою думку, як і щодо поетичної форми, і щодо мови належать до ліпших в сій збірочці.
Дінець
Я течу з країни,
де шумлять бори,
монастир старинний
хмуриться з гори…
В дальні палестини,
де донців двори,
Дону з України
я несу дари:
слези родникові
і янтар сосни,
співи празникові
з мріями весни
й темної діброви
злототкані сни.
Рибалки
Бачиш: онде випливає
з рибалками каючок?
Пан-отець в нім возсідає,
а керує пан-дячок.
Уловлять надокучає
мир на істини гачок;
звісно люди – всяк їх знає,
а смачний і чабачок.
І смиренно ієрей
з псальмопівцем голосистим
вмісто темних душ людей
ранком теплим та росистим
уловляють стерлядей
в їхнім царстві прозорчистім.
Нова збірочка піддержала репутацію поетичної здібності автора і тим більше треба жадати від нього, аби конче попрацював над своєю мовою й залишив теперішні макаронізми.
Примітки
Перша публікація: ЛНВ. – 1898. – Т. 2. – С. 179 – 180.
Подається за першодруком.
навіяна безпосередньо Донецькою околицею – поет писав про свої рідні краї, він народився у с.Торська Олексіївка Донецької обл.
Автор добре володіє формою – у цьому випадку поблажливість оцінки М.Грушевського аж надто впадає у вічі. І форма, і зміст аналізованої збірки досить убогі. Зокрема, варто сказати про форму віршів, названих автором сонетами. Ця канонічна віршова строфа, яка виникла в Італії у XIII ст., має чітко задані вимоги щодо побудови: 14 рядків п’ятистопного ямба поділяються на два катрени (чотирирядкові строфи) і два терцети (трирядкові строфи).
Перша частина об’єднана двома римами, розташованими в певний спосіб, друга – трьома новими римами. Є певні норми і щодо композиції та змісту класичного сонета. Всі ці вимоги у М.Чернявського або не враховані, або спримітизовані, дотримана лише кількість рядків – 14. Цього вкрай недостатньо, щоб вважати такі твори сонетами, і ця назва, як бачимо, лише увиразнює безпідставність авторських претензій, посередність форми і змісту.
репутацію поетичної здібності автора – у 1912 р. М.Чернявский видав також збірку прозових оповідань «Богові невідомому».
залишив теперішні макаронізми – тобто перестав писати сумішшю російських та українських слів, а освоював чисту українську мову.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 275 – 276.