[Рец.] Vl. Iastrébow. Pains de noces rituels en Ukraine

Михайло Грушевський

(передрук з «Revue des Traditions populaires»). Париж, 1895, ст. 12+малюнок

Автор сієї статті – відомий український етнограф звернув увагу на те, що незважаючи на деякі студії над уживаними на Україні весільними хлібами, досі ніхто не зайнявся докладним описанням різних родів їх, не подав малюнків (окрім одного, поданого у Кольберга). Д[обродій] Ястребов став збирати хліби різних категорій і зібрав колекцію з губерній Київської, Подільської й Херсонської, а видатніші з них екземпляри власне описує в сій своїй замітці.

Він починає з простіших форм – «голубця» й «шишки», описує спосіб їх роблення й вигляд, далі переходить до «короваю» й оповідає про різні форми його; по дорозі застановляється над питанням про вивід слова «коровай» від «корова», а уважаючи на те, що ніде не зауважив в формі короваю якихось подібностей до корови, нахиляється до виводу ([Адольфа] Пікте) від кореню «кr»(робити), а заразом звертає увагу на те, що виключивши «голубців», коровай прикрашується орнаментами рослинними, чи то натуральними, чи зробленими з тіста, і наводить паралельні вирази з коровайних пісень:

Привезено зілля

З трьох гір на весілля,

Поставляно зілля

На столі – престолі

Ти наш святий короваю

(Чубинський, IV, № 1055)

Розбирайся, короваю,

З зеленого розмаю,

З червоної калини,

З зеленого барвінку –

На тисову тарілку (Ibid., № 1059),

де коровай зближається з різними рослинами. При тім коротко оповідає про обряди коровайні. Далі описує інші весільні хліби: «лежень», «дивень», або «калач» і «борону». На осібнім листку подано малюнки двох «борон» і одного «лежня».

Правдоподібно, зважаючи на свою публіку, автор описує досить коротко свої екземпляри, і, на жаль, не міг ілюструвати їх більшим числом рисунків. Але вже з поданого ним матеріалу виявляється як велика різнородність самих весільних хлібів, так і значні відміни в варіантах тих самих типів. Для вияснення початкових форм їх, а з тим для вияснення їх символічного значення, студіювання різних відмін конечне потрібно, а що сі обрядові хліби весільні представляють собою значний інтерес етнографічний, тож таке студіювання й пожадане. Тож приймаючи з признанням сю вкладку автора, сподіваємось, що не залишить далі розширяти свої студії над сим матеріалом і з часом поділиться новими результатами своїх спостережень.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. 11. – Кн. 3. – С. 39 – 40 (Бібліографія).

Кольберґ (Кольберг) Оскар (1814 – 1890) – польський етнограф та композитор. Член-кореспондент Краківської академії наук.

Основні праці: «Народ, його звичаї, спосіб життя, мова, перекази, прислів я, обряди, чаклунство, забави, пісні, музика і танці» у 23 т. (1857 – 1890), «Покуття у 4 т. (1882-1889), «Холмщина» у 2 т. (1890 – 1891), «Перемишльщина» (1891), «Волинь» (1890-1891), «Білорусь-Полісся» (1968), «Русь Карпатська» (1970).

Пікте (Pictet) Адольф (1799 – 1875) – швейцарський філолог. Основні праці: «De l’affinit é des langues celtiques avec le sanscrit» (1837), «Les origines indo-europ éennes ou les Aryas primitifs» (1859 – 1868).

Чубинський Павло Платонович (1839 – 1884) – український етнограф і поет. Автор слів українського гімну «Ще не вмерла України…» Співзасновник Київської (Старої) громади та Південно-Західного відділення Російського географічного товариства (1873).

Основні праці: «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии» (1869), «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, снаряжённой Императорским русским географическим обществом» у 7 т. (1872 – 1879).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 35 – 36.