Неолітична культура
Михайло Грушевський
Її розпросторення на Україні, важніші огнища – осади київські, Середнього Подніпров’я й інші, «передмікенська» культура, неолітична техніка і господарство
Так представляються нам, на підставі наших небагатих знахідок результати людського розвою протягом довгих тисячоліть ділювіальної доби. [Всі хронологічні обчислення його, розуміється, можуть бути тільки приблизні, гіпотетичні, тим більше, чим далі вони йдуть в глибину минулого. Подаємо напр. такі обрахунки з новішої археологічної літератури: пізній палеоліт, маґдаленська і солютрейська доба 40.000-15.000 літ перед Хр[истом], переходова 15.000-5.000, ранній неоліт 5.000-3.500, пізній неоліт 3.500-2.100, мідяна культура 2.100-1.800, бронзова 1.800-1.000, рання залізна (Діпільйон-Вілянова-Гальштат) 1.000-500, культура Тен від 500 до Хр[иста], римська від Хр[иста] до 300. В наші сторони карпатсько-дніпровські нові культурні течії доходили з значним опізненням: римські впливи в II-IV в. по Хр[исті], тенські коло 200 л. перед Хр[истом], гальштатські коло половини останнього тисячоліття перед Хр[истом], і початки металічної культури мусили теж значно припізнитися.]
Непомітно переходила ся стара культура в новішу і більш розвинену культуру останньої, сучасної нам геологічної доби, як непомітно переходило саме життя землі з ділювіальної доби в сучасну алювіальну. В західних нахідках можна його тепер слідити уже досить докладно. Нещодавно була гадка, що між давнокам’яною і сею новішою культурою в Західній Європі була певна перерва (hiatus), й се привело було учених до здогаду, що повисшення тепла в кінці ділювіальної формації, примусивши звірят тікати на північ, змусило й чоловіка за ними посуватись, і середньоєвропейські простори зайняла нова людність, з вищою культурою. Але новіші нахідки дали посередні типи між обома культурами і тим довели, що нова культура розвинулася з ділювіальної повільною еволюцією. На нашій території, при малому числі нахідок, не можемо докладно Віслідити переходу старої культури в новішу і вищу; можемо тільки констатувати існування її.
Ся новіша культура існувала вже серед фізичних обставин більш менш однак[ов]их з сучасними, серед сучасного звірячого й рослинного царства, роспоряджала знаряддям також кам’яним тільки, але значно кращим, ліпше обробленим; вона зветься через се неолітичною (новокам’яною) в противність попередній, ділювіальній кам’яній культурі, що визначається більшою примітивністю своїх виборів та зветься давньокам’яною (палеолітичною).
Коли для палеолітичної епохи ми на нашій території мали лише кілька розрізнених нахідок, з неолітичною епохою стоїть річ далеко краще. Багаті останки новокам’яної культури покривають, можна сказати, всю країну нашу, а коли в деяких околицях їх не знаємо, то се передовсім залежить від малої уваги, які ті місця звертали на себе; хіба сильно багнисті околиці лісового пояса, тоді ще далеко більше неприступні як нині, або околиці гірські були незалюднені. Окрім поодиноких виробів, що стрічаються спорадично, ми маємо з сеї доби цілі осади тогочасної людності з різнорідними останками тодішньої культури – вони звуться стаціями, стоянками, коли мають самі останки їжі, знаряддя, посуди, і робітнями – коли на них зістались сліди виробу знаряддя чи посуди на тім місці. Маємо також і могили або цілі цвинтарі з сеї доби.
Цілі групи таких осад напр. ми знаходимо на території теперішнього Києва, властиво його передмість [Кирилівська ул., Флоровська гора, Юрковиця, Преорка, Солом’янка, Лиса гора.] (в самім місті такі сліди позникали). Особливо багаті й різнорідні останки тодішнього життя, викриті в північній часті Києва (коло Кирилівської улиці). Неолітичний чоловік жив тут в печерах, штучно викопаних в грубій верстві глини (льоса), довгих і вузьких (на один метр широкості). В одній печері, що удалося захопити невичищеною, знайшлися останки їжі: маса річних черепашок, та риб’ячі й звірячі кістки: волов’ї, кінські, свинячі, розбиті задля мозку (але кісток в порівнянні з черепашками було не багато); тут же перепалене каміння від огнища, кам’яні знаряддя й останки глиняної посуди, лихо, з руки виліпленої і слабо випаленої (печера коло Кирилівського монастиря).
В сусідстві тієї печери, коло Кирилівської улиці, в верхніх верствах землі, над вищезгаданими останками палеолітичного життя, теж знайшлися сліди неолітичних осад – давніших, з більш примітивною культурою, й новіших. Тут люди жили на поверхні землі, у влоговинах чи викопаних в землі домівках: в них знаходилися теж огнища, останки їжі, знаряддя кремінне, кістяне, багато приборів з рогу оленячого або лосячого; тут же знайшлися досить добре зроблені печі й гончарські горни для випалювання посуди. Різна давність, різний ступень культури сих осад дає себе найвиразніше знати на гончарських виробах; на старших осадах (в глибоко викопаних в землі домівках) стрічаємо глиняну посуду, дуже примітивно вироблену і дуже лихо орнаментовану, тим часом, як в інших бачимо виріб далеко кращий, краще орнаментований, є початки малювання посуди, а в найновіших стрічаються уже зроблені дуже добре, майже як теракотові, розписані начиння, що належать до тої пізньо-неолітичної (т. зв. передмікенської) культури, про яку будемо говорити нижче. Поруч з поступом в техніці бачимо зміни і в самім побуті: зміняються останки їжі, маси черепашок старших осад дають місце кісткам риб’ячим, звірячим і пташиним, поліпшується урядження домівок, і т. д.
[Про неолітичні печери Києва – Антонович, Археологические находки и раскопки в Киеве и в Киевской губернии в 1876 г., (Чтения [в Историческом обществе Нестора-Летописца] київські, І), Антонович и Армашевський op. c[it.] 31-3, Уваров op. c[it.] 276, Труды IV съезда, т. І. Про багаті, хоч і недбало використані нахідки Хвойки коло Кирилівської ул. – передовсім його власна публікація: Каменный век среднего Поднепровья, с. 754 і далі. Більше науково, але тільки на підставі уділених йому звісток і рисунків, студіював їх Вовк op. c[it.] (Матеріали, І). Коротші замітки, але оперті на автопсії, вповні або в часті – Антонович і Армашевський op. c[it.] 29-30, Записки Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка, т. IX, Труды XI съезда, II, с. 141.]
Взагалі береги середнього Дніпра, можна сказати, вкриті останками неолітичної епохи – стоянками й робітнями, що в сумі виказують існування досить значної людності в ті часи: на просторони яких п’ятдесяти верст між Києвом і Трипіллям їх було помічено по обох боках Дніпра кільканадцять (тут сі спостереження можна було легко робити, бо вітер, розмітаючи піскові кучугури, відкриває сі правікові останки людського життя). Такі ж печері, викопані в верствах глини, які ми бачимо під Києвом, ідуть далі Дніпровим побережжям; між Вишгородом і Терехтемировим в наддніпрянських кручах звісно звиш 50 таких печер, хоч вони досить легко зникають – нищаться, засуваються землею. [Про неолітичні гнізда в околицях Києва і по Дніпра – Археологическая карта Киевской губ. В. Антоновича, статті М. Беляшевского: Первобытный человек на берегах р. Днепра вблизи Киева, в Київській старині, 1890, IV, Несколько новых стоянок – ibid. 1891, III. і Следы первобытнаго человека – Труды УIII съезда, т. III, К. Мельник в Трудах IX съезда, т. II і Каталог коллекции [древностей] [А.Н.] Поль [в Екатеринославе] (таб. І – Вишеньки), Т. Кибальчич в Сборнику археолог. института, т. III, Самоквасов в кн. Антропологическая выставка, III (с. 339-100) й ін.]
Як особливо багату останками назву околицею с. Вишеньок під Києвом, незвичайно багату кремінним знаряддям дуже тонкої і делікатної роботи. Трохи нижче Дніпром, в поріччі р. Стугни і Красної, в околиці Трипілля викрито сліди множества осад сеї передмікенської культури (по місцю нахідок названої трипільською). Люди жили тут в хатах, углиблених в землю, а зверху надбудованих з дерева, виліпленого глиною; зроблені проби реконструкції такої домівки представляють її в виді неглибокого заглиблення в землі од 3 до 5 метрів в довжину і ширину, з глибшою ямою в центрі, де міститься огнище; стіни робилися з частоколу або платня і обліплювалися глиною, змішаною з половою або висівками. Центральна яма, в сусідстві огнища буває завалена останками їжі – особливо кістками звірят (оленя, кози, свині, корови, вівці, коня), риб’ячими кістками і лускою, черепашками, перемішаними з попелом, черепками з розбитої посуди, і знаряддям камінним, роговим і кістяним. Останки попелу стрічалися так же і поза домівкою, на дворі.
Відмінний від сих хат тип дають т. зв. точки, що в Трипільській околиці стрічаються поруч них. В них нема слідів таких багатих останків, зато маса глиняної посуди, цілої або побитої, часом з слідами попелу і недопалених людських костей. Підлога в них з паленої глини, без центральної ями; стіни були також ліплені з глини. Вісловлена була гадка, що сей другий тип – то гробовища мешканців передмікенських осель. Але докладно відмежувати сі два роди будови, що стрічають то поруч себе, то тільки одні в даній місцевості, не завсіди можливо, і спеціально похоронне призначення тих глиняних «точків» також вимагає ще вияснення. [Про трипільські нахідки: Хвойка, Каменный век Приднепровья, і його ж: Раскопки 1901 г. в области трипольской культуры, (Записки отд[еления] русской й слав[янской] археологии Русского археол[огического] общ[ества], т. V). Про інші нижче.]
В міру того, як робляться пильніші досліди, викриваються багаті сліди людського життя в побережжях і інших рік: так напр. показується, що смітниками, останками життя неолітичних часів покриті береги р. Уша і його допливів, особливо р. Норини, де бачимо численні сліди осад й фабрик кремінного знаряддя (а особливо прясел на веретена, що вироблялися тут з шиферу і звідси широко розповсюджувалися по Україні, навіть в історичних часах). Неолітичні останки викриті також в сусідстві нижнього Уша, в поріччі Прип’яти й нижнього Тетерева; в великім числі констатовано їх в поріччі Бугу (просліджено береги між Берестям і Володавою), і т. д. Велике гніздо осад і робітень виступає в Полудневій Волині, в околицях верхньої Горині й Ікви, де звісно вже близько сорок таких місць, і між ними кілька незвичайно багатих фабрик, головно полірованого камінного знаряддя (як В. і М. Мощаниця, Радимин).
З інших, особливо визначних багатством останків місць, згадаю Юр’єву гору коло Сміли, де назбирано з півтори тисячі знарядь. Велика робітня відбиваного і полірованого камінного знаряддя, кістяних виробів і посуди Вісліджене коло с. Волоського на Дніпрі (нижче Катеринослава). Багату останками стоянку викрито в с. Пироговці на Десні (Новгород-Сіверського пов[іту]), в Хайловщині на Донці і взагалі на піщаних берегах Дінця, й ін. [Антонович, Археологическая карта Волынской губ. (тут і дрібніша література), його ж, О каменном веке в Зап[адной] Волыни (Труды XI [археологічного] з’їзду, т. І). Якимович, Дюнные стоянки неолитической эпохи в Радомысльском уезде Киевской губ. (Археолог[ическая] летопись Южной России, 1903). Н. Беляшевский, Дюнные стоянки неолитической эпохи на берегах Западнаго Буга (Труды XI з’їзду, І). Бобринский, Курганы и случайные археологическиея находки близ м. Смелы, І, с. 122 (Юр’єва гора). Каталог коллекции [древностей] Н. Поль [в Екатеринославе] (с. 113 – Волоське). Самоквасов – Антропологическая выставка, III, с. 389 (поріччя Десни). Городцов – Труды XII съезда, с. 175, 249, й ін.]
Сліди осель-мазанок з мальованою посудою (т. зв. передмікенської культури) від київських околиць [В літературі появилися глухі звістки про нахідки в поріччі Десни (у Хвойки), але ближче про них нічого не звісно.] тягнуться передстеповим поясом далеко на полудневий захід в басейн Дунаю: гнізда сих осель викриті в поріччі р. Гнилого Тикича коло с. Колодистого в Звенигородськім пов[іті]), в поріччі Кодими коло с. Криничок (Балтського пов[іту]), в поріччі Ушиці коло с. Крутобородинець (Летичів. пов[іту]). Далі велике множество бачимо їх в Галичині, в поріччя лівих притоків Дністра – Збруча, Ничлави, Серету, Джурина (коло Васильківець, Зеленчі, Капустинець, Золотого Більча і найновіші коло Кошиловець), і над самим Дністром (коло Городниці і Мільниці). Викрито їх в поріччі Прута на Буковині (коло с. Шипинці) і на Бессарабії (Петрені в Білецькім пов[іті]), і відси сліди аналогічної культури йдуть далі на захід.
[Відомості про сі нахідки до р. 1903-4 зібрані в 2 вид. сього тому і в статті Вовка: Вироби передмікенського типу у неолітичних становищах на Україні (Матеріали до українсько-рус. етнології, VI ст.). Доповнити її треба такими важнішими публікаціями: Хвойка, Раскопки 1901 г., (як вище); R. Kaindl, Prähistorisches aus der Bukowina (Jahrbuch der Zentral Kommission), 1903 і 1904, осібно п. т. Beiträge zur Vorgeshichte Osteuropas, 1910) і Neolithischne Funde mit bemalter Keramik in Koszyłowce (ibid., 1908) – нахідки в музеї Львів[ського] унів[ерситету] знаю з автопсії); Niederle, Slovanské Staroż., І гл. XI; А. Спицин, Раскопки глиняных площадок близ с. Колодистого (Известия археол[огического] ком[итета], XII, спровоздання пок[ійного]. [В.] Доманицького). Штерн, Доисторическая греческая культура на Юге России (Труды XIII археол. з’їзду, І, 1907). Реферат Хвойки про розкопки в Крутибородинцях – виходить в Трудах XIV арх. з’їзду, див. Известия, с. 47. Про розкопки Криницькі знаю від А. Спіцина.]
Скрізь в наших нахідках виступають тут поруч характеристичної мальованої посуди отсі характеристичні також останки глиняних мазанок (вимощені глиною стіни, місцями глиняна підлога і глиняна ж стеля) з обстановою пізнього неоліта – знаряддям з каміння, рога і кості, з виразними слідами одомашнення звірят і початків хліборобства.
На Подністрянщині сліди неолітичного чоловіка бачимо в скальних печерах, як і в палеолітичні часи. Печери з слідами неолітичного побуту знайдено також на Галицькім Поділлі (коло Золотого Більча). [Materyały antropologiczno-archeologiczne, IV, с. VII-VIII. Oesterreichische Monarchie in Wort und Bild, Galizien, с. 118.]
Камінь і в сій стадії культури зіставався головним матеріалом для всякого знаряддя, але техніка його значно вища в порівнянні з палеолітом : знаряддя відбите зручним ударом вирівнюється і вигострюється дрібними ударами – тим надається йому й краща, правильніша форма, і більша корисність. Деякі знаряддя, як молоти, сокирки, долота, клини, делікатно політеруються. Для насаджування на держално просвердлюються акуратні діри, чого не знала палеолітична техніка. Саме знаряддя стає більш різнорідним, появляються нові форми його, напр. булави, долота; сокири й молотки прибирають різні варіації.
Окрім каміння обробляли кість і ріг; київська оселя при Кирилівській улиці дала особливо багату колекцію виробів з рога оленячого та лосячого: сокири, вузькі і ширші, поліровані, також долота, спиці, вістря, шила і т. й. В великім числі стрічаються отсі кістяні і рогові вироби поруч камінних в оселях передмікенської культури.
Дуже важним культурним здобутком був виріб посуди з глини і вивалювання її в огні; в київських оселях, як я згадував, знайшлись гончарські горни для випалювання посуди, викопані в землі, густо обтикані патичками і вимазані глиною, а зверху заложені глиняним череп’ям і теж вимазані глиною. Фабрикація з орнаментування посуди доходить в сій добі до дуже значного розвою й висоти.
Сі технічні здобутки передовсім кидаються в очі в неолітичних нахідках. Але і в матеріальній і в духовій культурі чоловіка помічаємо ще інші, далеко важніші зміни. Чоловік не задовол[ьн]яється вже природним захистком, а робить собі штучні домівки, крок за кроком поліпшуючи їх. Він копає печери в землі, далі будує стіни з паль і плоту, обмазуючи глиною; доходить різних поліпшень в урядженні огнища, печі і т. ін. Глиняні хати осад, викритих в околиці Трипілля часом стоять кругом, іноді по кількадесят, творячи таке чимале село (хоч не всюди ясно, чи маємо до діла з хатами, чи з якимись похоронними будовами). Нахідки в Полудневій Волині в деяких городищах численних останків неолітичної культури (Будераж, Радимив, Васьковичі) вказують, що тодішній чоловік будував уже городки для безпечної оборони, чи може й інших цілей, а великі розміри декотрих сих городищ (що займають часом гектар і навіть кілька гектарів поверхні) вказують на значну великість громад, що будували сі городки. Вони лежать в сусідстві ріки, обведені високим округлим валом, і звичайно поза ним мають ще другий концентричний вал, тільки неповний – він боронить слабшу, приступнішу сторону городка. [Антонович, Каменный век в Зап[адной] Волыни, і його ж карта Волині, sub vocibus.]
Ловецтво, рибальство й просте збирання їдобного матеріалу перестали бути одинокими способами виживлення чоловіка. Він уже господарить. Західноєвропейські неолітичні нахідки не лишають місця для сумніву, що неолітичний чоловік мав уже домашніх звірят: не тільки пса, найдавнішого з них, але й вівцю, козу, бика, свиню. Кості сих звірят в великім числі стрічаються тепер в згаданих мазанках з мальованою посудою, пізно-неолітичної доби, і по всякій правдоподібності се вже худоба домашня. Найбільше сумнівів будять численні кості коня – чи був се кінь одомашнений чи дикий (дикі коні в великім числі жили в наших степах, і навіть одомашнення коня взагалі деякі дослідники ведуть зі східноєвропейських степів). Не підлягають сумніву початки хліборобства: в тих же глиняних будовах в значних масах стрічаються зерна збіжжя, ячменя й особливо пшениці, в цілим виді, і в виді круп, також пшенична, просяна і ячмінна полова. Для мелення і обдирання зерна служили заглиблені камені з другим округлим каменем до розтирання, що дуже часто стрічаються в неолітичних осадах Подніпров’я і Подністр[ов’]я, – сі зернотерки були прототипом ручних жорен.
[Про нахідки згадані статті Хвойки, Вовка, Штерна. Спеціальна стаття про кості з кошиловецьких розкопок: Dure, Untersuehungen über neolithische Knochenreste aus Ostgalizien (Ztschr. f. landwirtschaft. Versuchswesen in Oesterreich, 1909). Про одомашнення звірят і початки хліборобства взагалі крім нового, та новообробленого видання класичної праці Гена (V. Hehn, Knitnrpflanzen und Haustiere in ihrem Ubergang aus Asien nach Griechenland und Italien sowie in das uhrige Europa, див.: E. Hahn, Die Haustiere und ihre Beziehung zur Wirtschaft des Menschen, 1896. C. Keller, Die Abstammung der ältesten Haustiere, Цюріх, 1902, його ж Naturgeschichte der Haustiere, Берлін, 1905 i Die Haustiere als Menschlicher Kniturerwerb (в серії Der Mensch u. d. Erde, Kpемepa б. р.). O. Albrecht, Zur ältesten Geschichte des Hundes, Мюнхен, 1903. P. Matschіе, Die Verbreitung der Haustiere (Mensch u. Erde). Hahn Zur Entstehung des Getreidebau, 1903 (Ztschr. f. Ethn.). Hoops, Waldbäume und Kulturpflanzen im germanischen Altertum, 1905. M. Much, Vorgeschichtliche Nähr-und Nutzpflanzen Europas (Mitt. d. anthrop. Ges. in Wien, 1908). Перегляд матеріалу про домашніх звірят – Much, Die Heimat der Indogermanen im Lichte der urgeschitlichen Forschung, 1902, розд. VI, підручники Шрадера, Гірта й ін. Спеціальніше, про східноєвропейські краї: Д. Анучин, Из древнейшей истории домашних животных в России – Труды VI съезда, т. І. Ф. Кеппен, К истории тарпана (дикого коня) в России і Д. Анучин, К вопросу о диких лошадях в их приручении в России – Журнал Мин[истерства] нар[одного] просв[ещения], 1896, кн. І і VI.]
В сумі образ матеріальної культури пізніх неолітичних часів, який дають наші розкопки, відповідає досить близько тому образу, який досліди лінгвістичні дають індоєвропейській культурі на переломі неоліту й металічної культури, перед розселенням індоєвропейських племен. Се побачимо нижче.
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: Наук. думка, 1994 р., т. 1, с. 32 – 39.