20.07.1885 р. До І. Нечуя-Левицького
Владикавказ | Владикавказ, липця 8, р.85 |
Варіанти тексту
|
||
Шановний добродію мій Іване Семеновичу!
У д[обродія] Успенського десь селянин Босих оповіда про себе, як він пішов на машину, став «паном», розпився й розледащів й як нарешті ревізор, чи що воно там, довідавшися, побив єго його й прогнав єго його. «Як да-асть він мені, брате мій…», радіючи розказував Босих,… й далі. От щось подобне подібне сталося й із листом вашим, добру носатку дало воно мені, новоспеченому «літерату», вигнала багато нікчемних думок, що залазять у ніс чоловікові, як він дуже до чогось вдасця вдасться…; ся носатка, дасть Бог, на користь піде мені, а все-таки шкода дуже, що не вийшли мої утворці.
На «Св[ятого] Петра» я не сподівався, він самому мені здавався не цікавим, «Тр[охима] Скавучака» теж не мав я за добре писання-мало вималювана постать Трохимова й багато такого є, що не йдецця йдеться просто до єго його (оповідан[ня] дячка й пан), дуже радий, як се <…>; проте ж на «Бех» сподівався, «яко на мур мурований». Ви кажете, добродію, що се не мрія, не хвантазія фантазія, бо нема чортів і відем відьом. Але хіба ж Діккенсові «Battle of life» і та, де трактуєцця трактується про Пирибінглів, забув її назвисько, хіба добра частина казок Доде, да от і казок Андерсена хвантастичні фантастичні? Однак автори назвали їх казками й ніхто на се нічого. Скажіть тілько тільки, добродію, мені, сі нікчемні писання мої не показують регреса, не збавляють думок, що я можу писать?
Ви пишете, добродію: «Але я зовсім не думаю слідкувати за кимсь там і тягтися за хвістом хвостом чужої думки. Пишу те, що бачив, що знаю, а чого не знаю, за те й не берусь». Вибачайте, як що-небудь таке виходить з того, що писав Вам, я й у гадці не мав сказати що-небудь такого; дай Боже, щоб мене так шанували й поважали, як я мосць Вашу шаную й поважаю.
Те, що пишете Ви про галицькі часописі, дуже мене здивувало й вразило. Біс із ним, із тим гонораром, а тільки як же може там піти добре письменство? Коло літератури будуть ходити тільки так собі, «між инчого іншого», люди, котрим грошей не бракує…, письменство буде тоді тим, чим було в В[еликій] Русі в минулі часи – «la litterature en Russie est l’amusement des quelques gentilshommes», як писала Сталь… Тільки що ж я буду робити без одтисків? чи не можна там купити нумерів номерів нарізно, як вже дуже дорого коштує уся часопись? Будьте ласкаві добродію; хтів хотів було послати грошей, та не знаю, скільки треба… Ато невже треба буде їхати ві Львов власне гля для того, щоб прочитать своє писання? Се дуже спадало б на кару. «Жестокие, сударь, у нас права!»
Прощайте, добродію мій, зичу Вам усякого щастя. Щиро Вас шануючий і завжди служити готовий М.Заволока.
Адрес мій той же самий, Владик[авка]зський.
P.S. Написав ескіз «Днинка», з побиту побуту урядницького, лізе багато сюжетів, усе з побиту побуту нашого tiers etat, чи як воно – сільські священики, міщане, урядництво дрібне й більше…, благословляєте?
Будьте ласкаві, ще раз попрошу, так коло редакції вже походіть, щоб скоріш друковали друкували, як візьмуть; й нумерців… й може як рецензія, чи що, буде… А як у київські видання? не пробували, не можна влізти мені? Шкода, що не можна добути Ваших галицьких видань, а київські, меж між їми ними й історичні, всі в мене є.
Я й не подякував за те, що виправили Ви й надписали Ви мої утворці, й за те, що дозволили Ви «Своїх і чужих» мосці Вашій посвятити. Щиро дякую мосці Вашій за велику ласку.
Примітки
Публікується вперше за автографом (Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського, ф. 1, № 27863).
У д[обродія] Успенського десь селянин Босих… – Йдеться про персонажа циклу нарисів та оповідань Г.Успенського «Власть земли».
На «Св[ятого] Петра» я не сподівався… – Тобто, на друк оповідання «Святий Петро у тюрмі».
…проте ж на «Бех» сподівався… – Йдеться про оповідання М.Грушевського «Бех-аль-Джугур», яке під псевдонімом Михайло Заволока було надруковане у Львові: Діло, 1885, ч. 66 – 68.
…де трактується про Пирибінглів… – Тобто, оповідання «Цвіркун на печі» з циклу Ч.Діккенса «Різдвяні оповідання».
Написав ескіз «Днинка»… – Цей твір свого часу не публікувався.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 39 – 40.