16.12.1885 р. До І. Нечуя-Левицького
| Тбілісі | Грудня 4 |
Варіанти тексту
|
||
Вибачайте, добродію, що знову оце Вас турбую – бачите, здалось мені, що забулися про мене й про те, що обіцялись мені написати, якщо де осядетесь. Ось уже три місяці минуло од листа Вашого остатнього останнього і певне вже всі виногради в Акерманщині пройшли, то й пишу до Вас прямісенько прямісінько у Кишинев.
Бачте, яка річ. Як Ви мені тоді писали, що просила «Зоря» повість скінчати, то я так і робив, поспішаючи зумисне, й треба було б тепер її переслати, як так уже «Зоря» її хоче, а куди пересилати, не знаю, дак що дайте звістку мені, коли ласка Ваша.
Не знаю, чи писав я, що одтисків і жодного не дістав я свого, а вони мені, по правді, дуже потрібні – пишу я так, що читати дуже погано й часом треба було б заглянути у рукописи, довідатись, але мусиш гинути, не маючи одтисків. Ви вже напишіть, прошу, про се їм, бо без одтисків мені далебі, що не можна. Як дуже вже там їм так тяжко, то я й грошей пошлю на ті одтиски, а без їх мені, кажу, не можна. Не полінуйтесь, будьте ласкаві, й перешлють їх хай вже через Вас, коли ласка Ваша, може тоді не застрягне у цензурі – бо той бідний Джугур, що Ви кажете, ніби послали панотцеві моєму, певне, десь у цензорських кишенях застряг. Й про те, щоб повикидали усі назвиська міст кавказьких, чи то в тексті, чи на кінці, й посвячення «Остатньої куті» тільки ініціалами поставили, напишіть їм, як не написали досі. Вже будьте ласкаві, зробіть оце й не баріться, не яко гля для Г[рушевсько]го, а яко гля для українця, бо окрім Вас, як самі здорові знаєте, нема в мене нікого, щоб допоміг або що тутечки, тільки вже й надії, що на ласку Вашу.
Єсть в мене оповіданьце кумедненьке, з чужих слів заведене, чи не здасться воно? то й його переслав би. А нового чого більше писати часу не маю – спіткали уроками – а там екзамени ще. Може, так бо воно й краще.
Адрес мій, що був попереду – Тифлис, 1 гим[назія].
Примітки
Публікується вперше за чорновим автографом (Центральний державний історичний архів України у Києві, ф. 1235, оп. 1, № 267, арк. 16).
Рік написання встановлено за змістом.
…одтисків жодного не дістав я свого… – Йдеться про відбитки з публікації: «Бех-аль-Джугур». Фантазія Михайла Заволоки. – «Діло», Львів, 1885, ч. 66 – 68.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 41 – 42.