В дванадцяту годину

Михайло Грушевський

Нарешті зібрався так довго сподіваний селянський з’їзд Кам’янеччини. Скільки дорогого часу загублено, скільки цінних можливостей утрачено в бюрократичній тяганині й пошукуваннях за законом, який десь загубився в міжвідомствених мандрівках. Але краще тепер ще, ніж ніколи! Хоч і в дванадцяту годину, все-таки приступає до організації власті трудовий нарід, щоб вирятувати бодай місцеву організацію в небезпеці, розпаду й анархії.

При паралічі центру якнайбільше організаційної енергії, якнайбільше творчої сили і волі до влади мусить виявитись на місцях. Нема нічого більше небезпечного, як чекати проводу, інструкцій, розпоряджень з центру в таких небезпечних моментах, коли центр тратить всякий вплив на хід справ і можність орудування ними.

В тих тяжких обставинах, які ми перебуваємо, весь рятунок в самодіяльності дрібних місцевих клітин нашого національного організму, і може бути, що такий період відродження українського державного життя з місць, з дрібних місцевих організацій лежить перед нашою країною, довгий і затяжний. Треба бути готовим і для таких можливостей і узброїти наш нарід відповідними засобами, щоб він вийшов з нього побідно. Нехай же се зробить нинішній селянський з’їзд!

Примітки

Вперше опублікована в газеті: Життя Поділля (Кам’янець на Поділлі). – 1919. – № 77. – 21 березня. – С. 1. Підпис: М.Грушевський. Стаття не внесена до жодного бібліографічного покажчика праць М.Грушевського. Передрук здійснений у журналі: Український історик. – 2006 – 2007. – Ч. 4/1-2. – С. 106-107.

Подається за першодруком.

Стаття написана з нагоди відкриття Селянського з’їзду Кам’янецького повіту, який проходив 20 – 22 березня 1919 р. В його роботі взяли участь 106 делегатів від селян, 2 члени Всеукраїнського трудового конгресу з Поділля і 2 з Катеринославщини. Прийнятою резолюцією з’їзд був проголошений Трудовим конгресом Кам’янецького повіту. Увійшов в історію під назвою Кам’янецький трудовий конгрес.

Почесними головами конгресу були обрані М.Грушевський та В.Біднов, які виступили з промовами, закликаючи селян до єднання і праці. З’їзд обрав Кам’янецьку трудову раду, яка увійшла до створеного в ті дні Комітету охорони Республіки. Робота з’їзду широко висвітлювалася на сторінках газети «Життя Поділля» (22 – 26 березня 1919 р.).

Про свою участь у роботі Кам’янецького трудового конгресу вчений писав у своїй статті «Життя Михайла Грушевського від вибуху війни»:

«[…] разом з місцевими комітетами Селянської Спілки та укр[аїнськими] соц[іалістами-]революціонерами брав участь в організації місцевого трудового конгресу. Він і відбувся в 20-х числах березня. Саме тоді була велика паніка в правительственних українських кругах і замішаня через наступ большевиків, тому для охорони ладу з участю Труд[ового] конгресу організувався в Кам’янці Комітет охорони України, котрий існував щось тільки чотири дні і дійсно утримав лад в місті і по сім розпустився. Я в нім не брав участі, був тільки почесним головою конгресу. Про те в директоріальних кругах пішла така вість, що Грушевський організував в Кам’янці совітське правительство. Призначений Директорією особливий комендант Кам’янця Хомадовський почав арештовувати членів комітету та конгресу; казали авторитетні люди, що мав поручения кількох і розстріляти. Але слідом прийшов новий наказ, щоб арештованих випустити і Директорія почала складати новий, соціалістичний кабінет».

Згадував про ці події і в автобіографічному нарисі «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р. – лютий 1920 р.)». Див. також: Лозовий В. Діяльність Михайла Грушевського у Кам’янець-Подільський період (1919 р.) // Молода нація. – 2004. – № 4. – С. 22 – 27).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 37.