Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Убожіє край!

Михайло Грушевський

В Петербурзі засідав з’їзд промисловців і торговців, багатих купців, фабрикантів, заводчиків тощо. Як звичайно, роздумував не про що, як про свої доходи, як їх побільшити. Давніше з тих міркувань виходило одно: торговці і промисловці благали помочі у правительства, щоб там грошима помогло, там підвищило мито на заграничний товар, щоб не збивав ціни російським фабрикам. Але сим разом з’їзд почав докоряти міністрам, що не вміють завести доброго ладу, і край через те убожіє, а як край убогий – то й промислу та торгівлі біда: голому не продаси. Не купить, як купила не має.

За останніх десять літ збіднів народ дуже. Десять літ тому рахували, що середнього доходу в Росії на душу приходилося 63 руб[лі]. Се й так було дуже убого. Бо в Англії на душу приходилося під той час 273 рублі, а в Америці (в Штатах) навіть 374 руб[лі], шість раз більше, як у Росії! Аж за останні десять літ іще і з того убожества народ в Росії збіднів, тепер тільки 58 рублів на душу припадає!

На 150 мільйонів Росії тільки 400 тисяч мають дохід не менше тисячі рублів щороку, сливе один на п’ятсот душ має такий дохід. А на податок казьонний, земський і всякий інший іде коло третини всього доходу (30 до 40 процентів), і податки все зростають, дуже скоро. За останніх 12 літ в Англії податки зросли на 42 проценти, в Америці – на 56 процентів, а в Росії – на 84 проценти. Дохід зменшився, а податки зросли майже удвоє. Одної монополії з горілки збирає казна 750 мільйонів рублів щороку, се по 5 рублів на душу виходить. А на прожиток, заплативши податки, останеться коло 40 рублів на душу всього тільки, трохи більше як 10 копійок на день. Де тут купувати фабричні вироби! І на сіль не завсіди знайдеться. А що вже говорити про книжку, газету? Що на них зостанеться?

Бачать се фабриканти та купці, що як так далі піде, то буде їм капут! Досі все кричали, щоб правительство народ не розпускало, спокою та порядку пильнувало. А тепер бачать, що такий спокій – то спокій смерті. «Се смерть всьому краєві», – казали вони на з’їзді. Треба, щоб правительство зменшило податки, дало народові відпочити трохи від них. Треба дати «свободу праці» й помагати їй. Тоді народ поправиться.

Так говорили багаті фабриканти і купці міністрам, що до їх голосів пильно прислухалися. Може, ще подумають та й надумають, що на те, аби була свобода праці, треба, щоб була свобода життя, свобода діяльності, свобода політична. А щоб праця була корисна, видатна, треба освіти, усвідомлення народові широкого і свобідного.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 3 грудня. – № 14. – С 1-2. Підпис: М.Гр.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 253.