11.03.1917 р. До С. Єфремова

Високоповажаний Сергій Олександрович!

Спасибі за докладні відомости відомості. Шкода, що побаченнє побачення відсувається на неозначений час, бо всього не напишеш. Скорше про Вовчка і Шевченка переказав Видавничому товариству. Коли ласка, напишіть іще, як діло з Коцюбинським і Франком. Ваші видання розпродані? Чую, що з Франківною зробили якусь умову <видавничу> але очевидно, всього Фр[анка] вони не годні видати. Коли Ви не наміряєте[ся] скоро поновляти сих видань, то може Видав[ниче] тов[ариство] до сього приступило, порозумівшися з Видав[ничою] спілкою і наслідниками.

Нещодавно дістав від Горького листа – в відповідь на пригадку Ол[ександра] Ігн[атовича] уже. Справа стоїть на тім: він годиться дати на весну свою статю статтю, ім’я як одного з редакторів, і пропонує взяти матеріальну сторону на себе, а організаційну віддає нам. Є тут добре – я власне се й пропонував йому, тільки що й матеріальну і друкарську сторону хотів узяти в наші руки (видавати в «Задрузі», під нашим «зарядом»), боюсь, що як буде видавати «Парус», то ми сеї книжки не побачимо.

З другого боку, коли друкувати в «Задрузі», то Мельгунов може дати статю статтю про релігійне житє життя укр[аїнців] і великорусів, що теж пожадано. Але важно вияснити, чи ся сторона не занадто зачіпає і Горького: може йому хочеться, щоб се було виданнє видання «Паруса».

Так чи сяк, я думаю, нам треба взятись до сього, якскорше. Я перешлю Вам той проспект, що Ви вже знаєте, і попрошу Вас з Мик[олою] Прокоп[овичем] притягти кого можна. (Між иньшим іншим-може проф[есора] Ілінського теж? коли він і тепер працює в Наук[овому] тов[аристві]).

Добре, що Ви напишете про Кирило-Меф[одіївські] матеріали; вони просили у мене, але хоч Наук[ове] тов[ариство] чомусь зняло ім’я моє з сеї книги, все-таки вона моя, і мені незручно писати з приводу її. Вишліть будь ласка до 25.III. Щодо «XIX віку» то з огляду на теперішні[й] друкарняний «затор» (з браку газу, угля, і призив новобранців), що потягнеться до Великодня, раньше як на 1 червня статі статті для нього не буде треба. Але тема, про котру Ви пишете, страшенно цінна для сеї збірки, так що задля неї можна і притримати її.

Листа Мик[олі] Пр[окопови]чу я передав з Є[вгеном] Х[арлампієвичем], мабуть він дістав його по тім, як Ви з ним говорили.

Велике спасибі за книгу Студ[инського]. Редактор, правда, саме ліг від апендициту, але Бог дасть може скоро встане.

Шкода, що Анд[рій] Вас[ильович] підвів з приїздом. Так трудно щось наладити, а через се вечір 26.II не вийшов <при> великому згорненю згорненні, молодіжи молоді особливо.

Щиро витаю вітаю!

Ваш М. Г.

Я в проспекті вставив пункт, про котрий Ви писали. Чи так Ви розуміли? Бажано до збірника сього («Укр[аїна] і Москва») притягнути якомога більше дослідн[иків], великоросів. Се мав давнійше давніше зробити Горький, тепер він, значить, зрікся сього, і по змозі се треба нам зробити.

Примітки

Друкується вперше за автографом (Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського, ф. 317, № 338).

Місце та рік написання встановлено за змістом.

…про Кирило-Меф[одіївські] матеріали… – Йдеться про видання «Матеріяли Матеріали до історії Кирило-Мефодіївського брацтва. Признання Кирило-Мефодіївців. Приладив до друку М.Грушевський». [Київ, 1915. Відбиток із Збірника пам’яти пам’яті Тараса Шевченка (1814 – 1914).]

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 193 – 194.