7 – 8.10.1909 р. До І. Джиджори

Дорогий Іван Миколаєвич!

Дякую за лист – дуже інтересний! Але прикро, що Ви мині мені пишете, що думаєте іти на посаду. Коли се виключно фінансове питаннє питання, то треба його viribus unitis розв’язати. Кидати ж наукові роботи, докторат etc. і йти на провінцію – було б не тільки прикро, а й не гарно. І мині мені Ви, розуміється, теж потрібні – хоч я, розуміється, і не маю права, і не хочу, щоб се в’язало Вас у Ваших замірах.

Прикро, що Ви ще й досі не вибралися до Москви. Ол[ександр] Серг[ієвич] уже там давно і власне питає про Вас. Може б, Ви зараз виїхали – то побачились би з Вами в Київі Києві (я пробуду ще тиждень, до 1 (14), і потім до Львова їдемо)?

«Записки» львівські, кн[игу] III за сей рік, я ще не замовив; зробіть зараз рец[ензію] для ЛНВ – Ви ж хотіли мати змогу сказати щось про Гарасимчука. В «Трудах» з’їздів єсть теж якась статя стаття для Вас, і в «Записках» Одеського істор[ичного] тов[ариства].

Дуже прикро, що против проти Лаврова єсть якесь незадоволеннє незадоволення. Старайтеся його розсіяти. Коли і є за ним якісь рестанції, то треба вибачити: всі до нього звертаються, а він оден один (і чи на Дермаля не скаржаться теж?), а ще й їздив кілька разів до Харкова, організуючи книгарню, а помічника одного забрали в тюрму. Піврічні рахунки він прислав, зовсім добрі.

Дім ще доперво докінчують, дуже затягли, і через се ми втратили сезон найму помешкань, се досить попсувало мині мені крови крові.

Ваш М.Г[рушевський]

П. Джиджорі, пильне [Дописано внизу олівцем. – Упоряд.].

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 25 – 25 зв.).

Але прикро, що Ви мині мені пишете, що думаєте іти на посаду. – Очевидно, ці наміри І.Джиджори були пов’язані з його одруженням (див. лист М.Грушевського від 27 (14) листопада 1909 p.). 28 жовтня (ст. ст.) 1909 p., повернувшися з Києва, М.Грушевський записав: «Джиджора зник – підозрівають, що жениться» (Там само, спр. 25, арк. 307 зв.).

Кидати ж наукові роботи, докторат… – Диплом доктора філософії І. Джиджора отримав 21 грудня 1912 р. після виходу наукової праці та здачі кваліфікаційних іспитів. Див. лист І.Джиджори від 18 (5) грудня 1912 р.

Прикро, що Ви ще й досі не вибралися до Москви. – У 1909 р. І.Джиджора так і не вибрався до московських архівів, хоча ще 9 липня 1909 р. на засіданні Виділу НТШ йому було виділено 500 корон допомоги на наукові студії (Хроніка НТШ. – Львів, 1909. – Ч. 39. – С. 14).

Ол[ександр] Серг[ієвич] уже там давно і власне питає про Вас. – 1908 р. Олександр Грушевський подав план видання актів, що стосувалися внутрішньої історії Гетьманщини (Грушевський О. План видання актів з внутрішньої історії Гетьманщини // Хроніка НТШ. – Львів, 1908. – Ч. 36. – С. 23 – 27).

Хронологічно проект обіймав час від гетьманування Мазепи до скасування гетьманської влади. Знаючи про зацікавлення І.Джиджори та минулорічні пошуки молодого історика в московських архівах, О.Грушевський, безперечно, передбачав його участь у реалізації цього проекту і продовження студій у 1909 р. У своєму листі до брата початку вересня 1909 р. Олександр Грушевський цікавився: «Чи вже в М[оск]ві Зал[ізняк] і Джиджора?» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 381, арк. 130).

…я пробуду ще тиждень, до 1 (14), і потім до Львова їдемо… – За щоденниковими записами 7 жовтня (ст. ст.) 1909 р. М.Грушевський виїхав з Києва до Петербурга (запис зроблено у вагоні). Пробув у Петербурзі до 15 жовтня (15 жовтня запис зроблено по дорозі до Києва). З 16 жовтня по 28 жовтня 1909 р. М.Грушевський мешкав у Києві. 28 жовтня 1909 р. прибув до Львова (Там само, спр. 25, арк. 307 зв.).

Дуже прикро, що против проти Лаврова єсть якесь незадоволеннє незадоволення. – Це незадоволення виходило від референта Виділу НТШ М.Мочульського, який займався перевіркою книгарень, і зокрема київської, якою завідував Ю.Тищенко (Сірий). Підтвердженням цього може слугувати запис у щоденнику М.Грушевського від 4 листопада (ст. ст.) 1909 p.:

«[…] потім засід[ання] виділу, несподівано – досить неприємне: коли я поставив внесеннє внесення на побільшеннє побільшення платні Лаврову, Мочульський і Гнатюк з великою заїлістю стали робити всякі закиди і жалі на нього; я заявив, що беру назад, тоді Мочульськ[ий] сказав, що складає реферат; і Гнатюк і він заявляли, що підвищенню не противні, тільки мають ріжні різні закиди» (Там само, арк. 308 зв.).

…ще й їздив кілька разів до Харкова, організуючи книгарню… – На засіданні Виділу НТШ 14 травня 1909 р. було ухвалено: «Уповноважити управителя київської книгарні поробити заходи до отворення філії книгарні в Харкові» (Хроніка НТШ. – Львів, 1909. – Ч. 39. – С. 12).

Вже наприкінці травня 1909 р. Ю.Тищенко (Сірий) був у Харкові, неодноразово виїздив туди у червні – серпні, де познайомився з К.Я.Безкровним, який і став офіційним управителем книгарні. Докладно про свою роботу Ю.Тищенко (Сірий) звітувався у листах до М.Грушевського (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 582, с. 186, 179 – 180, 199,203 – 206).

Вболіваючи за цю справу, 12 серпня 1909 р. М.Грушевський занотував у щоденнику: «Лаврів написав, що дозвіл на Харків є вже і виїздить туди» (Там само, спр. 25, арк. 291 зв.). На черговому засіданні Виділу 1 вересня 1909 р. було виділено кредит у сумі 3000 корон для Української книгарні у Харкові (Хроніка НТШ. – Львів, 1909. – Ч. 40. – С. 2). Харківська філія відкрилася 1 вересня 1909 р. за адресою: вул. Рибна, 25. Детально про організаційні заходи з відкриття книгарні у Харкові див.: Тищенко Ю. Книгарні «Літературно-наукового вісника» на Наддніпрянщині в 1907 – 13 pp. (Спогад) // Науковий збірник (Українська вільна академія наук у США). – Нью-Йорк, 1953. – Вип. II. – С. 121 – 124.

…а помічника одного забрали в тюрму… – У листі від 27 липня (ст. ст.) 1909 р. Ю.Тищенко (Сірий) скаржився:

«У нас знова знову біда трапилася. Данила знова знову взяли, і нема надії на скорий поворот, бо погнали по етапу в Полтаву. Арестували Арештували його по роспорядженю розпорядженню полтавських властей. Прийдеться шукать до книгарні кого-небудь» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 582, с. 197 – 198).

Дім ще доперво докінчують, дуже затягли, і через се ми втратили сезон найму помешкань… – 23 серпня (ст. ст.) 1909 р. М.Грушевський з родиною виїхав до Києва, де опікувався завершенням зведення прибуткового будинку на Паньківській, 9.

У щоденнику майже щодня відзначав, що «будова дуже слабо посувається» (записи від 24, 27, 28 серпня). З 31 серпня взявся сам пильнувати «будову». 10 вересня занотував: «Будова лізе поволі, квартирантів нових нема, старі скидаються». 14 вересня те ж саме: «Непокоїть мене, що все менше питають помешкань». 20 вересня: «На сьогоднішній день покладав я великі надії щодо здачі квартир, але нічого не пішло». 21 вересня: «[…] наш головний квартирант попросив звернути задатки двох квартир». 26 вересня: «Я на сі два свята покладаю «великі надії», може, здам хоч 2 квартири». 27 вересня: «Надії не справдилися, бо не вийняли нічого». 29 вересня: «З полудня зачали переноситися до нової хати і до обіда перенеслися, без усяких оказій. Дуже нам весело і мило в новій хаті». 4 жовтня: «Неділя не принесла ніяких інтересних наємців, навпаки – ще стратили або відправили лавочника, акушерку, приходив доктор, але торгувавсь-торгувавсь і розбилось на 50 рублях». 7 жовтня 1909 р. М.Грушевський виїхав з Києва до Петербурга (Там само, спр. 25, арк. 294 – 302 зв.).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 200.