Василіянські записки й листи про Коліївщину
Михайло Грушевський
Подав Аристарх Крижановський
З нижчеподаних пам’яток три перші, себто меморіал К.Сорочинського і два листи Льва Заславського, були друковані в прерідкім [Досить сказати, що ні в одній з більших львівських бібліотек не знайшлося III часті сього видання, де видруковані матеріали про Коліївщину.] збірнику «Przegląd dziejów polskich», що вийшов в 1839 р. в Пуатьє (Poitiers, w drukarni F. A. Saurin) заходом місцевих поляків (adres do wydawców jest – a Mr. Słowicki Polonais, á Poitiers) в чотирьох книжках.
В книжці третій під титулом: Rzeź Humańska подано тут з характеристичною заміткою редактора – польського демократа 1830-х pp. [«Okropne sceny rzezi humańskięj sprowadziła Moskwa» (obacz: Częźć II, str. 164), – там видруковано п[ід] т[итулом] «О wpływie Moskwy па dyzynitów polskich» виїмок з публікації «Relacya deputacyi do examinowania sprawy о bunty oskarzonych, na Sejmie 1790 roku uczyniona» (Варшава, 1790). «Z szatańską zręcznością umiała ona podburzać lud Ukrainy і Podola przeciwko własnej jego ojczyznie, a podburzając główną ukryć sprężynę. Ztąd pochodzi iż owczesne pamiętniki, które tu czytelnikom naszym przedstawiamy, wpływu tego nie dostrzegają owszem zdają się mu zaprzeczać. Wpływ jednak jest widoczny і dziś żadnej już nie ulega wątpliwości; tak jak równie jasną jest rzeczą, iż nienasycona chciwość szlachty, zupelne ujarzmienie swobodnego przedtem ludu, і ciągłe drażnienie najdelikatniejszych, bo religijnych uczuc, były prawdziwemi strasznych jego reakcyi przyczynami. Katolicka szlachta nigdy о tern zapominać nie powinna, iż lud tamtych prowincyj, jeżeli religijne jego przekonania szanowne nie będą, jeżeli mu zupełna sprawiedliwość wymierzoną nie zostanie, może raz jeszcze równie krwawe powtórzyć sceny, i żałobą okryć familij tysiące. Niech szlachta będzie sprawiedliwą niech złoży nie podejrzane dowody iż chce nią być odtąd, a nienawiść і zemstę rozbroi. Przyp. Wyd. Przeg.»] – «Wyjątek z pamiętników Adama Mosz[yńskiego] (Мошинського), umieszczony w «Tygodniku literackim» z 1838 roku» [Мемуар Мошинського видав наново Даровський в часописі «Niwa», за р. 1890.] і по нім (ст. 36 – 46) «Rekopis X. Kornelego Sroczyńskiego, byłego superiora krystynopolskiego» з листами Заславського в додатку. Про сі пам’ятки редакція не дає ніяких пояснень, але здається, що я натрапив на їх сліди – звідки вони дісталися до редакції.
В бібліотеці Львівського університету, між рукописями, переданими з архіву львівської цензури (сигнатура рукописі І. Р. 68, число інвентаря 706), знайшов я сі пам’ятки, приладжені до друку досить звісним свого часу львівським архівістом Людвиком Зелінським. Рукопись має титул: Rzeź Humanska r. 1768. Wyіąta z Dziejopisu monasteru Krystynopolskiego z. S. B. W. od r. 1766 do r. 1779 Ksiądza Kornelego Sroczyńskiego і Leona Zasławskiego misyonarza na Humaniu. Z ryciną haydamaki Gonty [Про сей портрет (не долучений до рукописі) читаємо: «Rycina Gonty, przewodzcy hajdamaków, kopiowana z obrazu oleino malowanego, w księgozbiorze imienia Ossolińskich we Lwowie, wiernie і rzetelnie oddana».]. Pomnożona uwagami і wydana przez Ludwika Zielińskiego. We Lwowie 1837. W drukarni Piotra Pillera.
В передмові видавець поясняє, що меморіал Сорочинського і листи Заславського він дістав в відписі з рукописної історії Кристинопольського монастиря р. 1760 – 1779 (писаної Сорочинським) від о. Кампаневича з бібліотеки василіянського монастиря у Львові, і згадує, що про сю рукопись споминав Константин Словінський в видавн[ицві]: Czasopismo naukowe księgozbioru im. Ossolińskich, 1830, кн. IІІ, с. 127. Своє видання попереджує Зелінський коротенькою вступною статейкою п[ід] т[итулом] «Ukraina», писаною з звичайною тоді «ученою» манерою («od Ukrów może nazwana Ukraina» і т. ін.), з мінімальними відомостями про Україну (географічне положення її описується так: «rozłożona nа wybrzeżach rzeki Dniestru, Teterowa, Irpienia, Taśminy, Ingułu, Bohu і Teligulu», а між джерелами своєї статті називає автор і «Zamek Kaniowski» Ґощинського), але не без певної об’єктивності (натиск кладеться на релігійні утиски як на причину знеохочення українців до Польщі). Публікація ся одначе не дістала цензурної апробати; рукопись має в кінці ноту: Nоn admittitur – darf nісht abgedruckt werden. Lemberg, 28 Oktob. 1837.
Я думаю, що по сій цензурній забороні чи сам Зелінський, чи хтось з його знайомих переслав меморіал Сорочинського й листи Заславського видавцям «Przegląd-у», й вони появилися там з тим самим титулом, який Зелінський хотів був дати своїй публікації. Рукопись, з якої надруковані сі пам’ятки в «Przegląd-i», дуже близька до рукописі Зелінського, тимчасом, як копія о. Крижановського різниться від неї дуже значно і хоч має деякі назви й місця, писані поправніше [В копії Зелінського Гонта, напр., зветься скрізь: Konta.], то знов бракує в ній, в порівнянні з рукописсю Зелінського, цілих більших відділів.
Ті відміни, які завважив я в рукописі Зелінського, від видання «Przeglad-y», можна витолкувати простими редакторськими змінами (вповні тотожними копіями вони одначе не були, як показують деякі – вправді другорядні, недостачі й відміни в рукописі Зелінського в порівнянні з виданням «Przegląd-y»). Нема в «Przegląd-i» й тих ноток, які був додав Зелінський до свого видання. Що між ними деякі (властиво одна, що містить оповідання самовидця про кару смерті над Гонтою – воно буде подане мною в дальшій серії) досить цінні, то ж треба міркувати, що редактор «Przegląd-y» їх не дістав.
Порівнявши копію о. Крижановського з рукописсю Зелінського і виданням «Przegląd-y», я додав в ломаних скобках [ ] в тексті всі extravagantia [відмінності] сих останніх, а відміни, які мали значення для змісту, подав у нотках. Буквою З. означую копію Зелінського, друк. – видання «Przegląd-y», К. – копію о. Крижановського.
Остання пам’ятка, подана о. Крижановським, – виїмок з місійного дневника, скільки мені звісно, не була ніде друкована.
Примітки
…василіанського архіву в Кристинополі – у Кристинополі (тепер м.Червоноград Львівської обл.) було побудовано в XVII ст. монастир на кошти київського воєводи Францішка Потоцького (Łukan R. Autor Dziejopisu Monasteru Krystynopolskiego, о. Korneliusz Sroczyński, ZSBW (ur. 17. XI. 1731 † 21. III. 1790). Krόtki Życiorys. – Krakόw, 1939. – S. 6 – 15).
…не виказані навіть в польській історичній бібліографії Л.Фінкля – Людвік Фінкель (Ludwik Finkel) – історик, історик літератури, з 1892 р. надзвичайний професор австрійської історії, з 1899 р. звичайний профессор, 1901 p. – декан, 1911 p. – ректор Львівського університету. Автор «Бібліографії історії Польщі» (Краків, 1895 – 1906, тт. 1 – 3), див.: Konopczyński W. Finkel Ludwik // Polski słownik biograficzny. – Krakόw, 1948. – T.VI/5. – Z. 30. – S. 466 – 469.
…меморіал К.Сорочинського… – Корнелій Срочинський (Komeliuz Sroczyńki) (1731 – 1790 pp.) – василіанин із 1754 p., висвячений у 1756 p. Протягом 1766 – 1776 pp. ігумен і префект василіанської місії в Кристинополі. Потім ігумен у Лаврові (1781 – 1788 pp.). Активно долучився до будівництва монастиря і церкви в Кристинополі (1771 – 1775 pp.). Автор історії монастиря від 1766 р. (Łukan R. Autor Dziejopisu Monasteru Krystynopolskiego. – S. 5 – 10).
…два листи Льва Заславського – Леон Заславський – ксьондз, місіонер уманської місії василіан у містечку Буки, очевидець захоплення Умані гайдамаками 1768 р.
…досить звісним свого часу львівським архівістом Людвиком Зелінським – Людвік Зелінський (Ludwik Zeliński) – львівський редактор, видавець, укладач генеалогій шляхти, прозаїк та поет. Видавав часописи «Львів’янин» (1840 p.), «Крайові історичні пам’ятки» (1841 р.) (Encyklopedya ogόlna wiedzy ludzkiej. – Warszawa, 1877. – Т. XII. – S. 403; Encyklopedya powszechna. – Warszawa, 1868. – Т. 28. – S. 486 – 487).
…від о. Компаневича… – Варлаам Компаневич (1777 – 1858) – василіанин, родом із Волині. У 1822 – 1842 pp. прокуратор василіан в Галичині (Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Львів, 1994. – Т. 3. – С. 1092.)
…Константин Словінський… – (Konstanty Słowiński) (1793 – 1846) – публіцист, директор Оссолінеуму. Доклався до реорганізації Оссолінеуму в наукову установу. За організацію підпільної друкарні 1834 р. заарештований, а 1837 р. засуджений на 12 років ув’язнення. У 1830 р. редактор «Наукового часопису публічної бібліотеки ім.Оссолінських» (Kieniewicz S. Słowiński Konstanty // Polski słownik biograficzny. – Warszawa; Krakόw, 1999. – T. XXXIX/1. – Z. 160. – S. 52 – 54).
…а між джерелами своєї статті називає автор і «Zamek Kaniowski» Ґощинського – йдеться про вступну статтю Северина Гощинського «Кілька слів про Україну та уманську різню» до поеми «Канівський замок», див. напр.: Goszyński S. Zamek kaniowski. Powieść. – Warszawa, 1909.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 120 – 1224434.