[Рец.] А.Шахматов. Симеоновская летопись XVI века и Троицкая начала XV века
Михайло Грушевський
("Известия" Отделения рус[ского] языка, 1900, II, с. 451 – 553)
Ермолинская летопись и ростовский владычный свод (ibid., 1903, IV, с. 72 – 96; 1904, I, с. 366 – 423)
Иоасафовская летопись ("Журнал Мин[истерства] н[ародного] просв[ещения]", 1904, V, с. 69 – 79)
Н.П.Лихачев. Палеографическое значение бумажных водяных знаков, критический отзыв А.А.Шахматова, СПб., 1900, ст. 22 (відб[итка] з "Известий" Отд[еления] рус[ского] языка)
Сі статті в’яжуться своїм змістом із попередньою працею. Автор студіює в них невидані, рукописні історичні компіляції XVI–XVIII в. – кожда стаття виходить від такої компіляції, і автор, слідячи їх джерела, старається кинути світло на старші великоросійські компіляції, для нас затрачені, або на генезу великих московських історичних компіляцій XVI в. Сі спостереження інтересні для нас остільки, що дають часом цікаві вказівки на їх варіанти й екстраваганції в звістках із українських земель, уставляють їх походження й відносини. Автор принотовує при тім ті партії, які на його гадку, варті видання. Чи значило б се, що поза тими розмірно невеликими частями заналізованих ним компіляцій вистарчить сеї його аналізи, і публікувати їх не треба? З сим можна не годитися. При всім поважанні до ученого методу автора, годі задоволитися його спостереженнями. Компіляції такі повинні бути видавані, хоч би в менш важних частях дуже економним, дрібним друком, і тільки там, де вони буквально подібні вже до звісних, можна вдоволятися наведенням варіантів.
Інтересні уваги подає ш[ановний] автор спеціально щодо Никонівської компіляції. В компіляції ігумена троїцького Иоасафа, описаній ним, бачить він джерело Никонівської компіляції до 1520 р.
В своїй рецензії на книгу проф. Лихачова, принотовану мною разом з сею статтею, ш[ановний] автор слідить історію Никонівської компіляції й комбінуючи історично-літературні вказівки з палеографічними, здобутими проф. Лихачовим, старається деталічно уставити ті редакційні фази, через які вона перейшла. Все, отже, дає дуже інтересні причинки до історії сього важного джерела.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1904. – Т. 59. – Кн. 3. – С. 19 (Бібліографія).
Лихачов Микола Петрович (1862-1936) – історик, археограф, палеограф, мистецтвознавець, бібліограф, колекціонер.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 208.