«Гей, прощай, мій рідний край –...»

Михайло Грушевський

Гей, прощай, мій рідний край –

Треба розставатись!

Шкода йти, та що робить –

Шкода й бідуватись.

Шкода тебе, рідний краю,

Та що ж з того буде –

Гарний степ та темний луг,

Та погані люде…

Гарно, гарно, Боже милий,

Хіба ж з того легше,

Коли мене сусідоньки

З’їли аж до решти…

Не тут тільки, але ж скрізь так

Гарно в Божом світі,

Та не знаю, з чого захотілось

Бучі та чвари зробити.

Гей, прощай, мій рідний край,

Зоставайся з Богом,

А я уже помандрую

В дальнюю дорогу.

Тебе, може, й не зобачу,

Згину на чужині.

Але ж гірко мені буде

Там і в домовині.

Як не стануть очі бачить,

А ноги дибати,

Покульгаю звідтіля до тебе,

Прийду помирати.

Щоб лежати в могилоньці

Сред ґрунту рідного,

Коло батька небораки,

Матоньки небоги.

Щоб круг мене степ широкий

Морем розлягався,

Щоб над мною гнучкий явір

Щорік розвивався.

1883, 17 октября

Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 66–67.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 37 зв.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 23.