«Гей, прощай, мій рідний край –...»
Михайло Грушевський
Гей, прощай, мій рідний край –
Треба розставатись!
Шкода йти, та що робить –
Шкода й бідуватись.
Шкода тебе, рідний краю,
Та що ж з того буде –
Гарний степ та темний луг,
Та погані люде…
Гарно, гарно, Боже милий,
Хіба ж з того легше,
Коли мене сусідоньки
З’їли аж до решти…
Не тут тільки, але ж скрізь так
Гарно в Божом світі,
Та не знаю, з чого захотілось
Бучі та чвари зробити.
Гей, прощай, мій рідний край,
Зоставайся з Богом,
А я уже помандрую
В дальнюю дорогу.
Тебе, може, й не зобачу,
Згину на чужині.
Але ж гірко мені буде
Там і в домовині.
Як не стануть очі бачить,
А ноги дибати,
Покульгаю звідтіля до тебе,
Прийду помирати.
Щоб лежати в могилоньці
Сред ґрунту рідного,
Коло батька небораки,
Матоньки небоги.
Щоб круг мене степ широкий
Морем розлягався,
Щоб над мною гнучкий явір
Щорік розвивався.
1883, 17 октября
Примітки
Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 66–67.
Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 37 зв.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 23.