6.10.1915 р. До С. Єфремова

Я не писав Вам, Високоповажаний Сергій Олександрович, бо Ви писали, що виїздите, може вже вернулися. Дуже дякую за Вашу обіцянку наглядати за домом або устроїтися в товаристві. Ми радо пришлемо повновласть на Ваше ім’я з правом передовірити її. Е.М.Кричевська писала недавно Анні Серг[іївні], що Ви називали як можливого опікуна д[обродія] Ковалева, розуміється і против проти нього нічого не маємо, будемо вдячні і раді. Діло зрештою стоїть так (вважаю потрібним пояснити його довірочно вповні начистоту – як би Ви вводили в се д[обродія] Ковалева, то також прошу йому довірочно пояснити).

Домом завідує б[увший] дворник, тепер формально управляющий Марко Шапран (попередній управляющий, котрого він заступає – на війні, але в домі його жінка з дітьми, Варя Петренко, до вірности вірності і чесности чесності котрої маємо повний кредит, але до ведення справ вона не надається). Марко живе в домі давно, знає справи, толковий. Неприємно, що з ним звів знайомість, живучи в домі, Порш, але ми не помічали злих наслідків сього. За сей рік Марко показав себе дуже цінним чоловіком, але амбітним і дражливим на пункті полномочій. У Е.М.Крич[евської], котрій Анна Серг[ївна] поручила дім, виїздячи, вже вийшли, здається, певні тренія з ним і вона, як писала Анна Серг[іївна], рада, щоб се від неї відійшло.

Я б просив через се Вас взяти тон прихильного знайомого, котрого я просив бути помічним на всякий випадок, в справах дому-мати їх в своїй опіці, і держати довіреність про випадок – якби Марко був змушений виїхати, або справа вимагала більш авторитетного, інтелігентського представительства наших інтересів, або – якби в поведенню поведенні Марка виявилося щось некоректне. Такої ж тактики я просив би держатися і того, кому Ви передовірили б повновласть. Відіпхнути Марка, наступити йому на амбіцію, змусити покинути або настроїти ворожо було б не в інтересах дома і того, хто б його держав в опіці. Я думаю, що з певним тактом можна з ним мати діло – поки він буде зіставатися коректним, і його присутність в домі (а попри нього ще Варі) значно улекшує улегшує домове хазяйство [В даний момент Марко ще занят одправкою книг, але вона мабуть скоро скінчиться.]. Сподіюся Сподіваюся, що я не настрашив Вас сим представленнєм представленням діла, і Ви позволите прислати Вам довіреність?

«У[краинская] жизнь» просила у мене статю статтю для IX кн[ижки] «керуючого характера». Я післав послав, але писати такі статі статті мині мені в теперішній відірваности відірваності дуже трудно. Дуже прошу при виході книги написати, наскільки вона відповідає теперішнім настроям в Київі Києві. Писали мині мені звідти ж про пляни плани і заходи в шкільній справі. Се і мині мені здається дуже важним і на часі, і треба б до того приложити всю енергію. Анна Серг[іївна] розказувала мені, які трудности трудності були з депутацією. Треба б доконче переломити сю інерцію і подвигнута до більшої діяльности діяльності. Коли я міг би чимсь в тім прислужитися, напишіть, зроблю радо – боюся тільки, що дуже мало що можу в теперішнім положенню положенні.

Щирий привіт всім!

Ваш М. Г.

P.S. Ще в одній справі до Вас (від иньших інших з Київа Києва я давно вже не маю відомостей і не знаю, чи хто в городі, н[а]пр[иклад] не відписав мині мені навіть в найбільш імперативних справах – грошевих, і видно треба всякі грошеві справи перенести з Київа Києва).

Діло про книги, які зісталися від книгарні ЛНВістника ЛНВісника. Я писав про се до Вол[одимира] Н[иколаевича], але він відмахнувся від сього. Справа досить делікатна і довірочна. Я чув, що книги, які були там – багато видань Видавн[ичої] сп[ілки] і Тов[ариства] прих[ильників літератури, науки і штуки] дуже цінних, зложено в підвалах книгарні «К[иївсько] старини», де вони 1) зістаються без руху, навіть буцімто иньшим іншим книгарням їх не можна купити, 2) підвали вохкі вогкі і книги там можуть погнити. Я не потрібую мотивувати отже близше ближче, коли попрошу Вас звернути на се увагу – чи се все правда, і коли правда – просити Вас заопікуватися сими книгами, що не тільки служать покритєм покриттям довгів боргів книгарні комісантам, але й одинокий маєток згаданих видавництв.

А[нна] С[ергіївна] оповідала, що міністр освіти висловився, що голос в шкільн[ому] питанню питанні повинні б мати земці. Чи не буде земських депутацій? Се страшенно важно! Що в Київі Києві? Скільки можна судити з газет, побіда французів обіцює Київу Києву спокійну осінь. Чи се відчувається?

Г.

PPS. Ще раз відкриваю коверту конверт. Тільки що принесли з почти пошти № 258, з 19.IX «Кіевлянина», заадресований видимо рукою Леон[іда] Мик[олаєви]ча, з статею статтею Кулаковського против проти мене. Нема пояснення, нащо Л[еонід] М[иколайович] переслав – чи тільки «для ознакомленія»? Я звичайно на подібні «голоса из оврага» не відповідаю, але може київські земляки вважають, що годилося б відповісти? В такім разі можу. Прошу тільки мені написати, для скорости скорості навіть телеграмою – досить двох слів: «следует ответить» і куди післати послати?

Г.

PPS. Тільки що принесли № «Кіевлянина» від Вас (і лист Мик[оли] Пр[окоповича] [Василенка], «Кіевлянину» на всякий випадок сів писати. Чи треба і куди?

Примітки

Друкується вперше за автографом (Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського, ф. 317, № 311).

Місце написання встановлено за змістом.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 172 – 174.