20.06.1908 р. До І. Джиджори
Львів | Львів, 20( )/VI. н. ст. 908 |
Варіанти тексту
|
||
Дорогий Іван Миколаєвич!
Все, Вами згадане, розуміється, треба копіювати; треба тільки виробити погляд, що війде в найперший том того збірника, і то копіювати найскорше.
Документ з ранійших раніших часів давайте зараз до Miscell[anea], нехай хоч то буде testim[onium] diligentia; зробіть передмову до унів[ерсалу] Хмельницького й пришліть скорше.
Саме як прийшов Ваш лист, я прочитав в «Раді», що Кистяковський в статі статті в «Моск[овском] ежен[едельнике]» відізвавсь про мої статі статті легковажно, як про «националистическия» «националистические» (=шовинистичні) (=шовіністичні). Я побрав вражіння враження, що треба б реагувати. Б[удь] л[аска], пришліть мині мені той номер або принаймні виписку дотичного місця. Або Кистяк[овський] сам дасть мині мені сатисфакцію, або я візву його відкритим листом, щоб пояснив, в чім націоналізм мій.
Мусите йому пояснити, що я, навпаки, виступав все проти україн[ського] шовинизму шовінізму (Н[ародна] у[країнська] п[артія] і праве українство) – коли він се bona fide, взглядно через <перек[она]ннє> пише. Жду від Вас пояснень в сій справі.
З «Просвітою» нічого важного. Том[ашівсько]го виставили proprio manu. Реформа статуту буде дана ще на анкету.
Що з оглядами Вашими?
Про Архів іностр[анних] дел нема нічого. Напишіть від себе в Академію до «непременного секретаря», що от Ви сидите в М[оск]ві і чекаєте вступу до Арх[іву] іностр[анних] дел – щоб вони б[ули] л[аскаві] приспішити.
Ваш щирий
М. Г[рушевський]
Від жінки поклін.
Примітки
Публікується вперше за автографом (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316, арк. 128 – 129). На конверті від цього листа (арк. 130 – 130 зв.) адреса: «Россия, Москва, Воздвиженка, гост. «Петергоф», № 121. Его В[исокоблагоро]дию И.Н.Джиджоре». Штемпелі Львова (дата нерозбірливо) та Москви (два) (11.VI. 1908). Лист не зафіксовано у виданні: Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові: Каталог. – Львів, 2005. – С. 106. Це відповідь М.Грушевського на лист І.Джиджори від 15 (2) червня 1908 р.
… я прочитав в «Раді»… – Йдеться про статтю «Тверезий голос в російській пресі про українські справи» (Рада. – 1908. – 4(17) червня. – С. 1). З приводу цієї публікації М.Грушевський писав видавцеві «Ради» Є.Чикаленкові:
«Із становища загальнійшого загальнішого прикрий сей телячий восторг від статі статті Кістяковського, котрий пошив в «націоналісти» не тільки мене, а, здається, і взагалі новійше новіше українство. На сім пункті – драгоманівської формули українства, рекомендуємої К[істяковськи]м, треба б бути осторожнійшими осторожнішими, я Вам казав, що ще рос[ійські] ліберали будуть дуже товкти українців по голові «драгоманівським євангелієм» і тому остерігав, щоб не канонізували його передчасом» (Тодійчук О. Листи М. С. Грушевського до Є.Х.Чикаленка // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвід. зб. наук. пр. – К., 2001. – Вип. 4: Студії на пошану Руслана Пирога. – С. 156 – 157).
…Кистяковський в статі статті в «Моск[овском] ежен[едельнике]» відізвавсь про мої статі статті легковажно… – Так М.Грушевський відреагував на публікацію: Кистяковский Б. Холмщина и Украйна // Московский еженедельник. – 1908. – № 19 (13 мая). – С. 32 – 46; № 20 (20 мая). – С. 17 – 28.
У своїй статті Б.Кістяківський полемізує з польським професором М.Здзеховським та петербурзьким неославістом професором О.Погодіним з приводу виділення Холмщини з Царства Польського в окрему губернію. Він закидає останньому, що той мало обізнаний з характером українського руху й посилається лише на книжку «яркого украинофила» М.Грушевського «Освобождение России и украинский вопрос», у якій зібрані його «националистические статьи».
Власне, саме ця оцінка публіцистичних праць лідера українського руху, на якій було зроблено акцент у газеті «Рада», і викликала негативну реакцію М.Грушевського та бажання відповісти Б.Кістяківському. Ймовірно, отримавши повний текст статті, вчений не став опротестовувати тезу про характер його суспільно-політичних праць.
Н[ародна] у[країнська] п[артія]… – Йдеться про Українську народну партію, сформовану М.Міхновським у 1902 р. із національно-радикальних елементів. Основними засадами УНП були вимоги самостійності України. С.Петлюра свого часу відзначав, що УНП виявила себе у своїх «програмових партійних виданнях як партія націоналістів з усіма негативними шовіністичними рисами національної обмеженості і вузькості».
Світлана Панькова, Володимир Пришляк
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 171.