Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

XI (14)

Михайло Грушевський

Днесь прійдите, навидите

Б(о)га въ яслахъ вишняго,

Облечите, прославите

Мира Сина Божого,

Въ оубогѣхъ яслахъ нарожденный,

Въ пелюшечкѣ повиненный –

Правда всему свѣту.

Пастушкѣ ся полякали,

На колѣна поклякали

Для насъ грѣшныхъ зъ Панны чистой

Въ шопѣ нарожденному.

Пастушкѣ ся полякали,

На колѣна поклякали,

Хвалу Богу воздають.

Милость Бога дана многа

Черезъ Духа Святаго.

Зъ чистой

Для спасенія нашого

Народилъ ся безъ причины

Сотенъ грѣховъ нашыхъ вины

Спаситель нашъ коханый.

А бидлята немовлята

Пана своего познали:

Загрѣвали, пильновали

Того Пана, якъ могли.

Звѣзда ясна свѣтитъ красна,

Бо есть Богу слуга власна,

Служить Пану своему.

Идутъ цари, несуть дари,

На колѣна въпадаютъ,

Ливанъ, смирно, также злато

Яко Богу воздають:

Вельми радость ся зъявила

Панна чиста намъ повила

Спасителя нашего.

Вельми радость ся съявила,

Всему свѣту весола,

Всѣмъ пташатамъ, такъ звѣрятамъ,

Всѣмъ земнымъ пеленамъ.

Мори, води мило грають,

Ангели въ небѣ спѣваютъ

Слава въ вышныхъ Богу.

А Іродь царъ довѣдалъ ся

Панны для насъ даный

Въ крулевствѣ своемъ,

Же ся народилъ Христосъ

Въ мѣстѣ Вифлиемъ;

Іродь бардзо засмутилъ ся

Же Б(о)гъ съ Панны народилъ ся,

Іродь въ смутку зостае.

Казалъ внетъ жомнѣрамъ

Всю землю сплюндровати,

Въ Вифлиемѣ, по всей земли

Хр(ис)та пилно шукати:

Скоро его изнайдете,

Кь мнѣ Хр(ис)та приведете

Яко цару своему.

Ахъ идѣте, мечъ берѣте,

Чада вси витинайте,

Проливайте кровъ дитячу,

Пильно ми знати дайте!

Ангелъ въ снѣ даетъ знати

Іосифу и дитяти,

Якъ тежъ Паннѣ Маріи.

Іосифъ старый мужъ коханый

Марію тежъ поймуе

На осляти и зъ дитяти,

До Египту въступуе.

Ангелъ страшный воинь власныи

Не впускаеть, проганяетъ

Врати въ пекло на вѣки.

Иде войско къ Іроду,

Дає знати самому

Ныма Христа въ Вифлиемѣ

Нѣ въ крулевствѣ твоемъ:

Всю смо землю сплюндровали,

Дѣти тяли, кровъ ихъ ляли

Для розсказу твоего,

А Рахиля монархиня

Не могла ся оутѣшити,

Же дѣти, яко квѣти,

Казалъ Іродъ витяти;

А Христосъ Б(о)гъ всѣхъ пріймуеть,

Въ небѣ мѣсце имъ готуетъ

Со ангелы своими.

Кровлю землю наполненно

Зъ невинятокъ маленькихъ;

Зъраховано, реестръ дано

Витятыхъ дѣтей:

Двѣ тмѣ разомъ записано,

Три тисячи знову рано

Мученикъ Хр(ис)товыхъ.

Плачуть маткѣ за дитяткѣ,

Бо нестало жаднаго

Черезъ Ірода безбожнаго

И немилостиваго,

За что маткѣ оумлѣвають

Главы своя розбивають,

Дѣтей своихъ жалують.

Іродови безбожному

Будетъ пекло на вѣки.

Насъ оборонытъ и заслоныть

От огненной муки.

Веселѣмъ ся, не смутмъ ся,

Витаймо ся, кохаймо

О рождествѣ Хр(ис)товомъ.ся

Іродови безбожному

Будетъ пекло на вѣки,

Насъ обороны, Хр(ис)те Цару,

Съ своимы человѣки.

Ми тя будемъ выхваляти,

Імя твоє прославляти

По всемъ свѣту на вѣки.


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 168 – 169.