Переяславська умова України з Москвою 1654 року
Михайло Грушевський
Статті й тексти
Переяславська умова і «Статті Б.Хмельницького»
Примітки
Вперше опублікована в Києві в 1917 р. Часопис Союзу Визволення України у номері від 26 серпня 1917 р. повідомляє про вихід друком цього видання в Україні (Вісник СВУ. – Відень, 1917. – 26 серпня. – С. 558). У тому ж 1917 р. виходить у світ друге видання, а в 1918 р. – третє видання без змін у друкарні Петра Барського. У1991 р. О.Копиленко подав цю працю М.Грушевського з невеликим коментарем у збірнику праць: Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991. – С. 53 – 94, 239 – 240. Останнє видання вийшло у 2003 р. у збірнику матеріалів та статей, присвячених Переяславській раді 1654 року: Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Ред. кол. П.Сохань, Я.Дашкевич та ін. – К., 2003. – С. 5 – 54. Видання підготовлене з мовною редакційною правкою за правилами О.Рибалка, прийнятими в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України для видання 50-томного зібрання творів М.Грушевського.
Публікується за виданням: Грушевський М. Переяславська умова України з Москвою 1654 року. Статті і тексти // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Ред. кол. П.Сохань, Я.Дашкевич та ін. – К., 2003. – С. 5 – 54.
Московське заслання М.Грушевського 1916 – 1917 pp. завершувалося епохальними подіями. Революційні події початку 1917 р. зруйнували підвалини Російської імперії, відбулося відречення імператора Миколи II та загалом династії Романових від влади, а отже, фактичне проголошення Росії республікою. Україна в такій ситуації отримувала шанс на самостійне визначення свого статусу вперше від часу Переяславської угоди 1654 р.
З українських інтелектуалів М.Грушевський чи не єдиний зрозумів важливість історичної інтерпретації цієї події в українсько-російських відносинах для майбутніх взаємин обох народів (див. також роботу: Пічета В. Прилучення України до Москви в московській історичній літературі // Шлях. – К., 1917. – № 5 – 6. – С. 87 – 101). Хоча й до цього часу він мав публікації на цю тему, де оглядав літературу предмета, писав про Переяслав у своїх популярних працях та синтезах (так, у 1904 р. вийшла його праця, присвячена ювілею під назвою «250 літ», див. останню публікацію: ГрушевськийМ. Твори: У 50 т. – Львів, 2002. – Т. 1: Серія «Суспільно-політичні твори (1894 – 1907)». – С. 236 – 240), однак у 1917 р. він вирішив ще раз повернутися до цієї теми. Тому його першою великою історичною публікацією після повернення в Україну в березні 1917 р. була «Переяславська умова України з Москвою 1654 року. Статті й тексти». Про її важливість для сучасників можуть свідчити три перевидання численними накладами впродовж 1917 – 1918 pp., у важкі роки становлення Української держави.
Наприкінці 20-х років XX ст. М.Грушевський ще раз повернувся до теми Переяславської умови 1654 р. на сторінках дев’ятого тому «Історії України-Руси» (Т. IX. – Кн. 1. – С. 751 – 769, 865 – 869) та в окремій джерелознавчій статті (ГрушевскийМ. К истории Переяславской Рады 1654 года // Доклады Академии наук СССР. – Ленинград, 1929. – С. 299 – 305). У ній М.Грушевський видав знайдені в Москві його учнями В.Євфимовським та В.Юркевичем списки приведених до присяги старшин і козаків у Переяславі безпосередньо після ради. Нові джерельні матеріали дали змогу зробити висновки про нерівномірність та слабкість представлення козацької старшини, козаків та шляхти на Переяславській раді 1654 р. та про неоднозначне ставлення українців до цього зовнішньополітичного кроку гетьмана Богдана Хмельницького.
Погляди М.Грушевського на Переяславську умову 1654 р. дискутувалися та творчо інтерпретувалися у багатьох розвідках на цю тему В’ячеслава Липинського, Андрія Яковліва, Льва Окіншевича, Ростислава Лащенка, Олександра Оглоблина та ін. Останній 350-літній ювілей цієї події був зустрінутий численними публікаціями, найважливіші з них: Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Ред. кол. П.Сохань, Я.Дашкевич та ін. – К.., 2003; Переяславська Рада очима істориків, мовою документів / Упор. О.І.Гуржій, Т.В.Чухліб. – К., 2003; Чухліб Г. Переяслав 1654 року та проблема міжнародного утвердження Українського гетьманату. – К., 2003; БрехуненкоВ. Московська експансія і Переяславська рада 1654 року. – К., 2005; Горобець В. «Волимо царя східного…» Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. – К., 2007.
Детальніше про погляди М.Грушевського на Переяславську угоду 1654 р. писали такі вчені: BasarahJ. Pereiaslav 1654: A Historiograhical Study. – Edmonton, 1982. – S. 129 – 133; Мельник Л. Переяславсько-московський договір 1654 р. в оцінці М.Грушевського // Осягнення історії. Збірник наук. праць на пошану проф. Миколи Ковальського з нагоди 70-річчя. – Острог; Нью-Йорк, 1999. – С. 369 – 376; Кравченко В. Концепції Переяслава в українській історіографії // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження). – С. 494 – 498; Ясь О. Образи Переяслава в українській історіографії академічної доби (початок XIX – кінець 80-х років XX століття) // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження). – С. 550 – 563; ФедорукЯ. Українсько-московська угода 1654 р. в історико-правових дослідженнях кінця XIX – початку 50-х pp. XX ст. // Україна в Цеитрально-Східній Європі. – К., 2004. – № 4. – С. 415-417.
Мирон Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2009 р., т. 9, с. 35 – 85.