7.03.1897 р. До М. Грушевського

Високоповажаний земляче,

Дістав Ваш лист і Словарь і матеріали. Дуже дякую за усе.

Щодо розповсюдження наших наукових праць у західно-європейській науці, – то можу Вам тільки сказати що може років з 10, як я роблю це, не залишаючи ні однісінького видання, хоч трохи близького до етнології. На жаль далеко мабуть не усе до Вас доходить…

Про 1-ий випуск «Етнографічного збірника» я дав досить велику рецензію у «Anthropologie», але не міг Вам послати відбитку бо мав тільки один, котрий і одіслав Дикареву, про 2-ий не дав – ще, але дам незабаром і у «Anthropologie» і у «Rev[ue] des Trad[itions] Populaires» і ще у новій німецькій часописі що має виходити у Бремені. Про російсько-українські видання не кажу вже: там не було ні одного про котре б я не написав хоч трохи. І не тільки навіть про усе українське а навіть і усе слов’янське: не дурно ж і Ni[e]derle присвячує мені свою послідню працю яко neunavnemy sprostredkovateli meži vedeckym svetem francouzskym a slovaňskym…

Се то я й робив і завше робитиму, але треба сказати з другого боку що розповсюдженню наших галицьких видань чимало шкодило те що вони дуже подібні до наших «Киевских Унив[ерситетских] Известий» містячи у собі усе – і акушерство і астрономію і ботаніку. Через те ніхто не хоче на їх мінятися, бо кожному потрібно тільки своє. Через се, наприклад, «Anthropologie» відмовила замін з Вашими «Записками»: подивившись що нема нічого ні передісторичного, ні антропологічного ні навіть етнографічного (бо folklore – не етнографія!) і кажуть: на що вона нам?.. Так і скрізь. От побачите як піде з зміною видань про котру Ви мені пишете!

Дуже жалкую що не маю тут досить зносин з історичними часописями (на біду у теперішній Франції істориків немає – є або тутешні Багалії і Лазаревські, або політичні пройдисвіти як Ван-дель або Рамбо, або ще гірше – попи), і через се ніяк не можу дістати звісток про річи речі історичні… А може таки й тут куди небудь ще приткнусь – побалакаю про се з Schlumberger’oм. Узагалі – що міг то робив і що зможу то робитиму. Поки що пришліть мені примірників зо три або чотири.

«Етн[ографічний] Збірн[ик]» дам у Антроп[ологічне] Товариство, у Ecole d’Anthropologie і Gaston-Paris дві. Окрім того дошліть І примірник Dr Friedrich Krauss, Wien VII, Neustiftgasse, 12, з проханнєм про замін на «Urquell». Якщо не посилали досі Cenek’ові Zibrt’oвi до Праги (Slapy № 12, то пішліть пошліть і йому, а також Niederle Na Prikope, с.12 v Praze (Narodopisne Museum). Я йому напишу щоб прислав Вам свої видання, особливо «О puvodu Slovakov».

Якщо не посилали «Етногр[афічний] Зб[ірник]» у Краківську академію то тож пошліть, а окрім того пошліть особисто Ванденту de Courtene з припискою що засилається по порученню від мене.

«Записки» [..?] і франківськи Апокрифи, (я їх дістав, спасибі!, пішліть пошліть до Ecole des Langues orientales prof. Boyer тому що прислав Вам лист за карту), се я йому скажу щоб зробив рецензію у «Revue de Linguistique». А як вийдуть наші «Матеріали» – то тоді діло піде ширше…

Ну а тепер знов до їх. Диференціації Ваших видань я дуже радий, тільки пропонував би виключити у «Записках» етнографію і поставити фольклор. Тоді усе що належить до народної словесності пішло б туди а уся чиста етнографія і етнологія у «Матеріали», зо тим щоб туди ж перейшла і відповідна частина бібліографії і критики, що за для мене було б дуже важно бо дало б мені спроможність мати деякі книжки за рецензії, а окрім того містити розвідки, а не сами самі тільки матеріали, що ще важнійше важніше, бо одділяти матеріали од розвідок і нелогічно і не варто, бо кожний хоче знайти усе укупі і тільки таке купує й на таке міняється – шукати ж матеріали до одежі у одному виданні, а Кордубину орнаментику – у другому нікому не схочеться…

До того ж самого змішування фольклора і навіть філології з етнографією належить і ідея умістити мою розвідку про укр[аїнське] весіллє весілля до «Пам’яток укра[їнської] мови і літер[атури]». Вона, як що Ви її коли бачили, нічогісінько спільного ані з мовою, ані з літературою, ані навіть з фольклором не має. Се розвідка цілком етнологична. Тепер поратись з нею я не маю часу, а по моєму плянові планові вона має увійти як окрімний окремий том у мою Українську Етнографію, котрої перший том (вогонь, рибальство і влови) сподіваюсь скінчити може й через рік.

За льогінь споритись з Вами не буду – вона мені претить більше з фонетичного погляду, бо нікого з наших земляків і дрюком не примусите вимовляти, особливо після мнякого м’якого і, а позаяк у нас правопись фонетична то мені здається що можна було б і тут бути консеквентними… Одначе – робіть люде люди добрі як краще!

Щодо титула, то ставити їх, аж 3 чи не дуже вже занадто?.. Можна б, щоб помирити німців з французами поставити просто один латинський: Documenta ethnologice ukraino-ruthenicae, та тут одна біда що хтілося б до кожного тому давати зміст і об’яснення малюнків у якій небудь європейській мові, а моєї латині (добре вже вивітреної) на се не вистачить… Як що Ви там сами самі за се візьметесь, то я б нічого не мав і проти латині…

А от що Ви там надумали робити том з перекладів фольклорних праць Драгоманова, то се, вибачайте, зовсім бо-зна що?.. За для кого ж се Ви їх маєте перекладати? Усім хто їх читав і читатиме (а таких дуже небагато) і спідручнійш спідручніш і легше знайти і прочитати їх по російському, а переклад можна б ще було розуміти як би хоч на яку європейську мову їх перекладали. Інше діло оригінальні річи речі – тут ще є рація видавати їх по українському, а переклади – се вже зовсім несенітниця нісенітниця! Та ще й у науковому виданні.

Щодо малюнків до «Матеріалів», то те що Ви пишете мені дуже заспокоює. З Anthropologie побалакаю – і може що небудь виторгую. Тільки, бачте, треба Вам сказати що я й мав на меті іменно дати до Anthropologie тільки витяг з статті, а не переклад її, що українському виданню не зашкодить, а навпаки ще й корисно буде.

Що-ж до Бобринського, то то ще далека річ… Він купив коллекцію Хвойкину і мабуть і видасть її так же розкішно як видав свої Смілянські викопки, але коли то се ще буде… та й чи буде ще?!. А ми тим часом своє діло зробимо не так гучно, а зате швидче… Усіх 14-ти табл[иць] робити нема чого… з їх прийдеться зробити не більше як 6 або 7 і то будуть маленькі. Ще з великих я думаю зоставити на другу книжку, бо вони зроблені з знаходок знахідок на Фрологівській горі, зовсім окрімно окремо од Хвойкинських. То отже я побалакаю з ред. Anthropologie, та й треба буде вже й оддавать робити. Окрім того треба буде ще дати намалювати дещо з фотографій. Отже я як усе розпитаюсь, то й напишу Вам скільки мені на се грошей буде потрібно.

Матеріалів задля статті про Хвойкинські розкопування одібрав багато й ще перечитав усе і бачу що статтю можна зробити зовсім добру – як слід. Але усе ж таки не рискну її пустити не побачившись з Волод[имиром] Бон[іфатійовичем]. Він пише мені з Риму що приїде сюди на цілий апріль. Стало буть може ще вийде трохи задержки. Але се безпечнійш безпечніш… Не можна-бо справді писати не бачивши своїми очима. Окрім того він обіцяв мені прислати і реферат свій і Армашевського. Треба й їх підождати.

Матеріали Ваші сьогодня одібрав і дещо передививсь. Гнатюка – про ремесла – немає, а се мені найцікавіше. Стаття про Гуцулів (Чия? Ви написали якесь ім’я та я ніяк не вичитаю, напишіть будьте ласкаві так щоб легше було розібрати!) хоч і компеляційна компіляційна, але дуже цікава. Треба буде викинути дещо з історичних домислів і публіцистики, а решта вийде добре.

І от знов… як таки таку статтю пускати без малюнків… Ви б поспитали може у Шухевича, або так по фотографіях що знайдеться? Може б можна було що зняти по Ваших музеях, щодо одежі, келехів келихів, топорців, посуду і т.і. У Дідушицького скільки хочте є, аби хто зняв. Чи не можна постаратись, а то читатимуть люде люди і лупатимуть очима!.. Он подивіться Кайндль написав про тіх тих же Гуцулів – як прирівняти, то далеко менше, а більш науково і малюнки є, хоч і не мудрящі… Постарайтесь! Пісні що у сій статті наведено мабуть прийдеться теж з половини викинуть, тим більше що вони трохи не усі вже надруковані: то у Головацького то у Ломаки.

А де Кордубині орнаменти, знов таки кажу що не слід би Вам їх тягти до «Записок». Мало Вам хіба історії, філольогії філології і фольклору?! А найголовнійше найголовніше се мішанина: історик і філолог на їх і не подивляться, а етнолог не стане їх і шукати у історико-філологічному виданні. У «Матеріалах» же вони б мали і свою рацію і свою ціну. Та може й я б де які примітки зробив – я ж таки колись коло цього поравсь.

Щодо Кольберга то я дуже обстоюю за те щоб його виглядіти і купувати мені. Особливо мені треба-б «Pokucie», так хоч би й зараз, бо до оброблення статті про Гуцулів, треба туди глянути. Мені грошей поки що не треба, а от коли хочте то пришліть на дрібні видатки ринських з 20, бо пошта, деякі малюнки і т.і. потребують іноді грошей, а у мене не завше бува. Я їм і рахунок осібний вестиму.

Ну, то оце здається й усе. Не підгоняйте підганяйте мене дуже, добудьте малюнків до Гуцулів і засилайте матеріали Гнатюка – то усе буде як слід.

Бувайте здоровенькі. Дуже Вам прихильний

Хв.Вовк

Пішліть Пошліть ще «Етногр[афічний] Збірн[ик]. (Ви сами самі) М. Paul Sebillot Directeur de la «Revue des Traditions Populaires», якщо не маєте цієї часописі, я може улагоджу заміну. (Надпишіть priere d’echange). Bd St.Marcel, 80.

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с.376.

Друкується вперше за автографом. Лист є відповіддю на лист М. Грушевського з кінця лютого 1897 р. М. Грушевський відповів на цей лист 18.03.1897 р.

Ломака – ймовірно Василь Ломиковський (1778-1845) – історик і етнограф. Зібрав одну з перших збірок українських дум («Запись малороссийских дум», 1803-1905). Автор праці про давні народні звичаї, яку видав О.Лазаревський під назвою «Словарь малорусской старины» (Киевская старина, 1895, № ХІ).

Армашевський Петро Якович (1851-1919) – професор геології та мінералогії Київського університету. Спільно з В.Антоновичем опублікував працю «Публичные лекции по геологии й истории Киева, читанные в Историческом Обществе Нестора Летописца в марте 1896 года» (Київ, 1897), про яку йдеться в наведених листах Ф.Вовка М.Грушевському.

Багалій Дмитро Іванович (1857-1932) – історик і громадський діяч, академік АН України. Праці присвячені історії Слобідської, Лівобережної та Південної України.

Кайндль Раймунд Фрідріх (1866-1930) – австрійський історик і етнограф. Родом з Буковини. Професор Чернівецького університету. Всупереч шовіністичних поглядів деяких румунських істориків доводив автохтонність українців Буковини. Автор численних праць з історії та етнографії цього регіону: «Історія Буковини» т.І-III (1888-1893); «Гуцули», 1894; «Русини на Буковині» (у співавторстві з А.Монастирським), 1889 рік.

Лазаревський Олександр Матвійович (1834-1902) – історик Лівобережної України.

«Университетские известия» – щомісячне видання при Київському університеті. Виходило друком у 1873-1913 роках.

Boyer Paul (Буає Поль) – французький мовознавець і фольклорист. Працював у «Ecole des Langues orientales» (Школі східних мов у Парижі).

Krauss Friedrich – австрійський етнограф, редактор віденського часопису «Urquell».

Rambaud (Рамбо Альфред, 1842-1905) – французький історик, професор Сорбони. Досліджував російсько-французькі стосунки. У 1896-1898 роках займав посаду міністра освіти Франції.

Sebillot Paul (Себійо Поль, 1846-1917) – французький етнограф і фольклорист. Прихильник еволюціоністських поглядів в етнології. Редактор часопису «Revue des Traditions Populaires», в якому друкувався Ф.Вовк.

Urquell («Першоджерело») – австро-угорський народознавчий часопис.

Zibrt Čenek (Зібрт Ченек, 1864-1932) – чеський етнограф і краєзнавець. Досліджував народні звичаї та матеріальну культуру.

Головацький Яків Федорович (1814-1888) – український поет, вчений і педагог. Автор багатьох розвідок з філології, історії, етнографії. Найвідоміше з них «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» (кн.1-4, 1878).

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 127 – 130.