Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

25.03.1897 р. До М. Грушевського

Париж 85. Bd Port-Royal, Paris
25-го Марця 97

Варіанти тексту

Одібрав, спасибі Вам, і рукописи і гроші і збірники і Kolberg’a. Гнатюка праці такі що кращого й не видумаєш. Де-не-де бракує малюнків, але про се, передивившись ще раз, я напишу Вам осібне. Мосорина Гуцулія – дуже цікава річ, хоч і компелятивна компілятивна.

Напишіть мені чи дуже треба стерегтись щоб не образити автора: там бачите на мій погляд треба б де що повикидати, то не хотілось би його сердити. Щодо словарця то я не знаю чи не краще б може було його оддати до філологічного матеріалу матеріалу? За малюнки ж мабуть Шухевича й справді нема чого чіпати як що він сам щось готує, а треба буде вибрати щось з «Зорі». А може таки я виберу яку годину щоб піти у Musee de Trocadero там, бачте, є колекція невеличка але гарна подарована Дзидушицьким, то можна буде сфотографувати. У Кайндля ж нам позичати не випада – хай краще він у нас позича. Рецензію про його книжечку я й сам збиравсь-був дати, та мені здавалось усе що вона була вже?! А нових його додатків ще не маю.

Що до популяризації наших видань – то тут бачите, коли на кого можна покладатись то хиба хіба тільки на Boyer та може на Gaston Paris’a. Тут зроблю усе можливе – за се вже не турбуйтесь. A Leger, се бачте просто прохвост: він систематично ігнорує все українське, оглядаючись на Петербурське Петербурзьке міністерство (Він пише у «Ж[урнале] М[инистерства] Н[ародного] Пр[освещения]» і усе моститься у члени-кор[еспонденти] Рос[ійський] Акад[емії] Наук, щоб пролізти й тут до Академії) і ніколи ані слівця не напише ні про що, книжки ж завше візьме, бо складає собі (і склав уже навіть дуже добру) слов’янську бібліотеку, котру моститься добре продати. Тим то мені не дуже хочеться що небудь йому давати.

А коли вже давати то хиба хіба карту етнографічну Величківську – бо він не втерпить щоб не показувати її на своїх відчитах у College de France. А от кому безпремінно треба послати «Етн[ографічний] Збір[ник]» то се Богишичові (бувш[ий] одеський проф[есор] славіст а тепер міністр у Чорній Горі). Сам він не багато писатиме, але через його ми матимем усе з сербських академій. Він вже обіцяв мені се зробити. То отже пошліть екземпляр «Етн[ографічного] Збір[ника]» і Франкови Франкові апокрифи йому (м. V.Bogisic, Ministre de la justice ou Montenegro, 71, rue des Jants Peres, Paris) а окрім того усі видання у сербську Академію у Білграді (Српска кралевска Академjа у Београду) з проханням мінятись (оскільки це етнографічні видання) і у Югословенську Академію у Загребі – теж.

Окрім того пошліть ще «Етногр[афічний] Зб[ірник]» у редакцію часописі «Hrvatska Misao». Herrn Fr.Poljak, Prag., Vinogrady Korumni Trida, c.841, I posch (йому напишіть що коли він згодиться мінятись, то один примір[ник] нехай посилає мені у Париж). З Sebillot я як небудь влаштую діло, хоч се й не дуже легко, а за для «Melúsine» – се дуже просто (вона дуже охоче міняється) пішліть пошліть.

Етн. – 2 M.E.Rolland Zibroire 2, rue des Chantiers, Paris – йому пошліть тільки «Етн[ографічний] Збірн[ик]» і напишіть картку що хочете мінятись на «Melúsine», більше нічого (додавати на адресі що се до Редакції «Melúsine» – не треба). Богишичові пошліть якомога швидче.

Ну а тепер за «Етнолог[ічні] Матер[іали]». Балакав я з ред. Anthropologie і бачу що з ціма цими добродіями не дуже то багато пива навариш… Діло бачте у тому що planches hors Texte можна робити 2-ма способами: або так як оце у Вас чорноморець у І вип. «Етногр[афічного] Зб[ірника]» (фотогравюрою), або настоящою фототипією (Котра без усякого порівняння краще фотогравюри). Першого тут робити не варт, бо коштує досить багато і за кліше багато мита треба буде платити, а друге тут роблять дуже гарно, але се коштує 10-12 fr. а з сотні (вже на папері), скільки б тих сотен не було.

Отже про перше (фотогравюру) і про цинкографії. Anthropologie згоджується піти на спілку, але тільки з тим щоб стаття у Anthropologie була надрукована перше ніж у нас, що за для нас зовсім не варто… Про друге ж і казати нічого, бо ніякої спілки й бути не може: кожний собі зробить скільки йому треба – от і усе. Так що з спілки з Anthropologie не буде нічого. Я дам туди тільки витяг після нашого і якщо вони згодяться заплатити за пересилку кліше то можна буде дати їх.

Що ж до фототипій то напишіть мені скільки Ви друкуєте примірників? Якщо не багато то 1 або 2 таблиці можна буде зробити, а більше, то вже буде дуже багато коштувати. (Воно здається не начебто й дешево. А коли Ви друкуєте приміром 600 eks., то се вже вийде фр. 60, або 50 за кожну таблицю). На біду мою я й досі не можу ні написати статті, ні рішити навіть які малюнки вибрати, поки не приїде сюди В[олодимир] Бон[іфатійович].

Треба Вам сказати що чім більш я розбіраюсь розбираюсь у сій викопці тим більше бачу що уся вона виявля з себе один науковий скандал: більшого археологичного археологічного неписьменства трудно собі й видумати, особливо у тому що торкається геології… Думав що хоч брошюра Армашевського вияснить мені що небуть небудь, а тепер бачу що він то іменно ув усьому й винен… і через своє недбальство і через нічогісінько-незнаннє незнання. Отже поки що оддав перемальовувати дещо з того чого не варт робити фотогравюрою, а остатнє мабуть пришлю до Вас щоб наробити фотогравюри. Їх дуже добре роблять і у Відні і у Празі, і узагалі вони у Австрії коштують дешевше. Щоб вияснити се я напишу до Нидерле у Прагу.

Який буде формат «Матеріалів»? Се теж треба знати задля фотогравюр і іншого. Мені формат «Етнограф[ічного] Збір[ника]» не подобається: занадто вже малий, а з малюнками у тексті зовсім вже вийде тіснота. Найкраще був би на мій погляд формат франківських «Пам’яток» (він трохи ширший) або й ще трошечки більшенький. А папір треба буде узяти принаймні такий як у «Пам’ятках», коли не ще міцнійший міцніший, бо інакше з малюнків нічого не буде – пропадуть (папір же «Етногр[афічного] Зб[ірника]» зовсім нічого не варт).

Ото поки що й усе. Не пам’ятаю, чи писав я Вам що треба прислати мені примірник «Етногр[афічного] Зб[ірника]» задля Gaston Paris’а… Його пришліть мені – я сам йому віддам і з їм про се побалакаю.

Крауссівський «Urquell» знов почав виходити. Краус писав мені про се, а тепер я вже й одібрав 1 № за сей рік.

Про поділ видань і інше нехай другим разом, бо ніколи, треба бігти.

А от ще про Kolberg’a… Тут я вже, бачте, не знаю як і бути. І треба і хотілось би придбати його, але річ у тому що на літо у мене перестають усі уроки, а їсти щось буде треба… Напишіть мені скільки се виноситиме узагалі і чи не можна б було погодитись з книгарем на виплату?

Бувайте здорові

З щирим поважанням

Хв.Вовк


Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с.379.

Друкується вперше за автографом. Лист є відповіддю на лист М. Грушевського від 18.03.1897 р. М. Грушевський відповів на цей лист 9.04.1897 р.

College de France – Академія Наук Франції. Заснована на базі гуманістичної школи в Парижі 1530 року.

Rolland М.Е. (Роланд М.) – французький етнограф, редактор часопису «Mélusine», в якому друкувався Ф.Вовк.

Дідушицький (Dzieduszycki) Володимир (1825-1899) – граф, засновник музею у Львові, який носив його ім’я. Етнографічні збірки та колекції цього музею у 1940 році були передані до Львівського музею етнографії та художніх промислів АН України.

«Журнал Министерства народного просвещения» – російський часопис. Видавався у Петербурзі (1834-1917).

Bogisič Baltazar (Богишич Балтазар, 1834-1908) – хорватський етнограф. У 1869-1870 роках працював професором і завідуючим кафедри слов’ян Одеського університету. У 1893-1899 роках був Міністром юстиції у Чорногорії. Автор грунтовних праць зі звичаєвого права слов’ян.

Српска кралевска Академjа у Београду – Сербська королівська Академія.

«Hrvatska Misao» – етнологічний часопис, який видавався в Хорватії.

Musee de Trocadero – етнографічний і антропологічний музей, заснований у 1878 році. Сучасна назва «Музей Людини», знаходиться в палаці Шайо в Парижі.

Paris Gaston (Парис Гастон, 1839-1903) – французький історик літератури і мовознавець.

Poljak Fr. – хорватський етнограф. Редактор «Hrvatska Misao».

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 131 – 133.