11.05.1912 р. До М. Грушевського
Краків | Краків, 28.IV/11.V.1912 |
Варіанти тексту
|
||
Вельмишановний Пане Професоре!
Листа Вашого перед хвилиною одержав і зараз відписую, відсилаючи одночасно долучений лист д.Євшана.
Про конфіскату Вашої брошури читав, як рівнож рівно ж про останні чорносотенні напади на Вас. Дуже це прикра і тяжка річ оце наше вічне напруження і боротьба на два фронти. Але здається не омине нас «чаша сія», бо московський [Після московський слово закреслене] державний розум зійшов вже здається цілком на «польські дороги». В такій хвилині незвичайно для нашого суспільства потрібний вплив людей твердих і «не хитаючихся». Тому велика шкода, що задуманий Вами орган політичний, під Вашим проводом, не увійшов досі в життя. Не візьміть мені за зло, що висказую Вам щиро оцю думку.
За присланя прислання заголовків Ваших праць, дозвіл репродукувати факсімілє факсиміле і пораду що до книжок, сердечне Вам, Вельмишановний Пане Професоре, дякую. Зроблю так як пишете. Отже з Ваших праць (повторяю, щоб не було помилки) крім одної і другої Історії, Очерка, Освобожд[ения] Рос[сии] підуть:
І. Культ[урний] рух;
II. З біжучої хвилі.
Готуються до друку:
III. Під хмарою стоячою (збірник статей з останніх літ);
IV. Книги і люде люди;
V. З минулого;
VI. Економічне житє життя України XV-XVII вв.
Ви не написали під чиєю редакцією виходить видавництво бр.Гранат (Укр. нар. в прош. і настоящ.). Тоді, коли ми з Вами про це говорили, це ще була, здається, справа не рішена. Будьте ласкаві повідомити мене про це при нагоді карткою, щоб я міг подати в заголовку.
Коректи своєї статті я ще не одержав. Що до заяви д.Євшана, то згоджуюсь, для поданих низче нижче причин, на Вашу редакцію, роблячи в ній тільки, на підставі Вашого дозволу [Слово виправлене з закресленого], певні дрібні зміни. Отже в остаточній редакції ця заява виглядала-б так:
«Отсим заявляю, що слова мої у статті про Б.Залеського, ужиті в кінцевім реченю реченні третьої частини сеї статті на ст. 267 II кн. ЛНВ за сей рік, не були звернені проти статті д.В.Правобережця в ч. 292 «Ради» п.з. «Богдан Залеський», і що я не мав в мислях атакувати становища занятого д.Правобережцем в сім питанню».
З присланого Вами листа д.Євшана бачу, що він дійсно не мав наміру мене образити. Але в цьому я ніколи його не підозрівав, бо в такім разі я поступив-би инакше інакше. Обвинувачував же я д.Євшана в літературнім невихованню виявленому в суперечці [Написано над рядком.] з Правобережцем (без огляду на те, хто пише під сим псевд.), в манерах літературно [Написано над рядком.] недопустимих у взаїмних відносинах між двома співробітниками одного поважного органу.
Наколи ця суперечка не є ведена зі мною – Правобережцем [Написано над рядком.] і наколи «телячим захватом» не називає д.Євшан поглядів на Зал[еського] моїх і цілої групи думаючих як я людей, то розуміється я не маю права виступати в ролі виховавця д.Євшана і вимагати від нього, щоб він свої непристійні непристойні слова взяв назад.
Тому відступаю від свого попереднього жаданя і згоджуюсь на заяву в вище наведеній [Написано над рядком.] формі, надрукованям надрукуванням котрої в тій формі [Написано над рядком.] побіч моєї статті скінчиться, маю надію, оця прикра для мене справа.
Наколи-б я був особисто знайомий з д.Євшаном, то справді [Написано над рядком.] образливим для мене було-б, висказане в його листі до Вас, безпідставне підозріння, що я поступив так а не инакше інакше «підмовлений» до того д.Лепким.
А так, воно є для мене тільки ще одним прикрим і болючим прикладом [Написано над рядком.] того, як певна частина галицької інтелігенції вчиться з юних літ бачити скрізь в кожнім виступі привату [Написано над рядком.] і низькі інстинкти, як через те падає в широких колах тієї інтелігенції загальний рівень поняття про людську гідність і повагу. Реагувати на подібного рода підозріння що до моєї особи, по скільки вони ходять в формі на ні чім не опертих «пльоток пліток», розуміється не маю наміру.
Хиба Хіба Вам, Пане Професоре, особисто, позаяк д.Євшан цю справу порушив, скажу, що «єдиноборство» д.Лепкого з д.Євшаном, як літераторів, не тільки мене не захоплює на стільки, щоб я записував себе до добровольців одної або другої сторони, але навіть зовсім не цікавить. [Далі чотири рядки закреслені.]
Що-ж до моїх переконань суспільно-політичних, то вони Вам, Пане Професоре, настільки відомі, що Ви знаєте, чи піддаюсь я яким впливам, і хто і коли [Написано над рядком.] з цього боку є моїм ворогом, а хто приятелем. Кланяюсь низенько Вам і Вашій Дружині, з глибокою до Вас пошаною
Вячеслав Липинський
Примітки
Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 604, стор. 113-116.
…Економічне житє життя України XV-XVII вв…. – Із запланованих у 1912 році до друку чотирьох збірників вийшло у 1917-1918 роках два під іншими назвами «З політичного життя старої України. Розвідки, статті, промови» та «Студії з економічної історії України. Економічний та соціальний перелом XV-XVII вв. Господарство польського магната на Задніпров’ї».
«Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1914-1916) – перша енциклопедія українознавства. Вийшла в Петербурзі у 2-х томах за редакцією Ф.Вовка, М.Грушевського, М.Ковалевського, Ф.Корша та інших.
…в сім питанню… – М.Грушевським закреслені слова «становище» і «в сім питанню», дописано «згадану статтю».
…до того д.Лепким… – Лепкий Богдан (1872-1941) – видатний український письменник, поет-лірик і новеліст, професор української літератури в Краківському університеті, автор історико-літературних розвідок і монографій. Мав певний вплив на становлення світогляду В.Липинського, який відвідував в університеті його курс лекцій. Стояв на виразних державницьких позиціях.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 312 – 313.