31.08.1907 р. До М. Грушевського

Дорогий Пане Професор!

Нині посилаю надрукований 16-ий арк[уш] IV тома і 3-ий ЛНВістника ЛНВісника. Картка Пана Професора знова знову спізнилась, я спішу з друком, бо боюсь дуже спізнити, а книжка велика.

Пише мені Кошовий, що статю статтю дасть на понеділок (20 с[ього] м[ісяця]), куди його дати? Лиманський дав 50 сторін, і, може, ще помістити вірш під текстом. Коли б взяти тільки 2 частині, то було б лишень 32 неповних сторін тої драми. Давати її цілу? П. Проф. первісно призначили на ню неї 40 стор[ін], а дуже знов ще багато лишається. Прошу дати сталий порядок, бо я друкую аркуш за аркушом. В понеділок друкується 17-ий арк[уш] IV тома.

Буду старався нагнати і VI том. «Студії» ще не прийшли, як також і післаний посланий скрипт VI тома. Статі Лоз[инсько]го (огляд) ще теж нема. На статю статтю «Від села до села», розуміється, місця нема в сій книжці. Може, П. Проф. не вдоволені, що я спішу з друком і не можу потім робити змін, про які пізнійше пізніше дізнаюсь, але я держусь даної перед тим вказівки щодо скорости скорості друку, а се ще не відмінено.

Попри відповідь Чи[кален]ку на його лист в справі приїзду П. Проф. прошу також мене повідомити, бо можливо, що його в тім часі не буде тут, коли прийде лист. Отже, він просив, аби П. Проф. і мене повідомили, коли що-небудь зараз треба буде зробити.

Агітував я у Чикаленка проти «Віка», він з тої рації постановив відібрати у них 600 руб., які він давнійше давніше був дав на виданнє видання творів Грінченка (!). Сегодня Сьогодні вечором заходив до мене Леонтович і сидів щось через дві години, балакаючи про ріжноту; він показує себе дуже прихильним і обіцяє співробітництво, коли тільки покінчить з своїми роботами. Тепер виїзджає виїжджає на якийсь час до Стеблева до Симиренка і просив сповістити його про приїзд П. Професора. Щойно він, як «учредитель» акціонерного цукроварного товариства, дістав концесію. Цікаво було б знати, кільки грошей він на сю історію взяв у Симиренка. Ага, дуже ворожо він настроєний проти Грінченка і Єфремова, причім дуже злобно кпив собі з сього останнього з нагоди поміщення його портрету в «К[иевской] искре», так, «по-кумовству», як каже, Єфремова з редакторами.

«Дзвонарі» ладять спеціяльну спеціальну статю статтю про Грінченка, в відомому дусі писану.

Як натепер, наші відносини до ріжних різних людей і груп (Чи[кален]ко, Леонтович, «Дзвін») дуже солідно забезпечені супроти групи «Віка». Тепер би можна дати собі деяку волю, а й Матушевському накивати, бо він вже надто туди хилиться. Останніми днями співробітники «Ради» пробують бунтуватися (Квасницький, Пахаревський) проти видавців, та Чикаленко твердо поставився і не згодився на скликаннє скликання такої офіціяльної офіціальної конференції, як було колись, а чого головно вони на перший раз домагалися. Через те Чи[кален]ко починає бути невдоволеним своїми давніми пупілями. Отсе йому й наука. Зачинає підозрівати в тому вплив Грінченка, якого він сьогодня сьогодні при одній нагоді в редакції при Синицькім і других назвав «прямолінійним дураком».

В конторі нічого нового. В касі зараз 160 руб. Про Тарасенка я нічого не знаю, що з ним робити; П. Проф. нічого мені не сказали: чи згодитися на його умови (35 руб.), чи шукати кого иньшого іншого. Гайденвурцель ще не прислав жадних рахунків, починаючи від VI кн[ижки]. До Олександра Сергієвича був лист від Ступіна, московського видавця, я вже передав того листа.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 143 – 144 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Пише мені Кошовий… – Тут і далі у даному листі при згадках авторів, назв творів, статей чи оглядів, які готувалися до друку у VIІI-IX книжці ЛНВ, див. коментар до листа М.Грушевського від 21 (8) серпня 1907 p., де подано зміст книжки.

Попри відповідь Чи[кален]ку на його лист в справі прийду П. Проф. – Йдеться про відповідь М.Грушевського на лист Є.Чикаленка від 17 серпня (ст. ст.) 1907 р. (Там само, спр. 822, арк. 106 – 109 зв.), яким останній запрошував професора прибути до Києва на час роботи чергового з’їзду Української демократично-радикальної партії (29 – 30 серпня (ст. ст.)) для участі у нараді «комітету спадкоємців» та вирішення питання про закладання української друкарні. На з’їзд М.Грушевський не приїхав, а у листі до І.Джиджори від 4 вересня (22 серпня) 1907 р. просив переказати, щоб нараду «комітету спадкоємців» у справі друкарні відклали до його приїзду. До Києва професор прибув 5 вересня (ст. ст.) 1907 р.

Агітував я у Чикаленка проти «Віка»… – Лист Є.Чикаленка до М.Грушевського від 23 жовтня (ст. ст.) 1907 р. засвідчує, що і сам видавець проводив роботу з молодими колегами заради консолідації літературних сил і власне українського руху:

«Сими днями мав я по щирості розмову з Єфремовим та Матушевським. Я доказував їм, що бажанно бажано, аби українці брали якнайтіснішу участь в ЛНВістнику ЛНВіснику – єдиному журналі на Україні. Я казав їм, що Ви раз у раз бажали, аби вони обидва стали близче ближче до журнала, але, на жаль, не так вийшло і тепер «Вік» намагається стати конкуренційним журналом. Що я бачу в сьому потайні заходи Грінченка, який, поборовши гегемонію українофіла Науменка, думав стать на чолі укр[аїнського] руху, але несподівано вернувся на Україну Грушевський і збив всі його сподіванки.

Матушевський згодився зо мною навіть в найдрібніших деталях, а С[ергій] А[лександрович] почав доводити, що «Вік» і не думає стати журналом, що Грінченко ніякої боротьби проти Грушевського не веде. Ф[едір] Павлович на се зауважив, що С[ергій] А[лександрович] зовсім засліплений впливом Г[рінчен]ка і не бачить сього. С[ергій] А[лександрович] доводив, що він зовсім не під впливом Г[рінчен]ка, а сам Грушевський одштовхнув його од ЛНВ, бо не дав йому висловлюватись вільно і проч.

Взагалі розмова було «по щирости щирості», але не привела нас до роз’єднання, а навпаки. Він признався, що атмосфера у Г[рінчен]ка ворожа ЛНВ і «Раді», але він тепер наче хоче доказать, що се на його не впливає, і охоче пише у газеті. Думаю, що коли й Ви зробите якийсь крок до зближення, то він охоче вернеться (Там само, арк. 184– 186 зв.).

злобно кпив собі з сього останнього з нагоди поміщення його портрету в «К[иевской] искре»… – Портрет С.Єфремова поруч з М.Драгомановим та М.Грушевським було вміщено в журналі «Киевская искра» (1907. – 15 августа. – С. 144; рубрика «Украинские писатели»). Цей ілюстрований часопис виходив з 27 березня 1907 р. як додаток до газети «Киевский голос», з 9 серпня як додаток до газети «Киевские вести».

«Дзвонарі» ладять спеціяльну спеціальну статю статтю про Грінченка, в відомому дусі писану. – Окрім белетристичних творів у першому збірнику «Дзвону» було подано три публіцистичні статті: В.Левинський. «Національне питаннє питання в Австрії і соціяль соціал-демократія»; Д.Сергієнко. «До питання про аграрну програму»; В.Степанківський. «Українська політика». У даному листі, безперечно, йдеться про останню статтю, в якій автор зачіпав і самого М.Грушевського та всіх поступових діячів за перебільшення значення історичних традицій і ролі інтелігенції в розвитку українського руху та недооцінку «дрібнобуржуазного селянства».

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 141 – 142.