20.08.1907 р. До М. Грушевського
Київ | 7/VІІІ.907 |
Варіанти тексту
|
||
Високоповажаний Пане Професор!
Разом з рукописом – літературною спадщиною покійного Плюща – посилаю все потрібне П. Професору (статя стаття Гнатюка, не послана через забутє забуття, і копія статута й блянкети). Великі клопоти маємо з друкарнею – страшенний непорядок вже тут розвівся, а головне лихо в тому, що невідомо, хто властиво її веде: чи властитель, чи управляющий, чи врешті машиніст – ніхто ні над ким не має жадної сили, і коли звертатися до кого-небудь з них, то все один на одного складає. Особливо від якогось часу між машинами пішла мода псуватися, через що деякі річи речі, як, напр., 14 арк[уш] «Історії» ще від суботи на машині, а не друкується, і щойно завтра буде. Я, звісно, не мовчу, але було б добре, коли б П. Професор написали грізного листа до друкарні.
Друга справа. Я й не знав, на який час договорено помешканнє помешкання редакції, і аж тепер дізнався, що термін винайму кінчиться з 12 серпня. Треба, значить, його відновити, і коли П. Проф. не вспіють мені написати, як надалі, то я буду мусів сам се зробити, бо сього жадає наш хазяїн камениці кам’яниці. Я відновлю контракт до кінця року.
Нічого певного не можна довідатись про Шаповалова, бо його ніхто тут добре не знає, а так само і його теперішної теперішньої адреси. Кажуть, що се добра людина й доволі жвава, тільки ж знова знову всі ті неприємности неприємності, які він переходив, теж мали потрохи відбитися на нім, так що він навіть якийсь [час] попав був в цілковитий духовий розстрій. Тарасенко знова знову чоловік тихий і теж працьовитий, як кажуть, та зате повільний. Як до 15-го не дізнаюся, де тепер Шаповалов, щоб від його зачати пробу, то візьму Тарасенка, котрий, щоправда, теж невідомо де тепер перебуває.
Гроші з книгарні я відібрав, і тепер у мене є 247 руб. в касі. Піврічних передплатників у нас поки що немає, хто приступає, то з цілорічною передплатою. Тих славних адрес Степаненкових тепер вже в книгарни книгарні нема, а забрав їх до Петербурга – так принаймні говорить Степаненко – Доманицький для «Рідної справи». Тяжко буде звідтіля дістати.
Є ще така справа. Незабаром книгарня розсилатиме свій катальог каталог, а в кождий кожен такий катальог каталог можна би вложити нашу оповістку, тільки треба, щоб сі оповістки були малі і на дуже тонкому папері надруковані – таке бажаннє бажання опять-таки Степаненка. Можна б так зробити або дати й такі звичайні, так у всякому разі треба їх надрукувати дуже богато багато. Степаненко хоч і каже, що він не має ані одної адреси, а все-таки катальог каталог буде розсилати в 15 000, як каже. Значить, тільки оповісток, а властиво ще більше, треба надрукувати. А чи не можна б порозсилати запрошень до участи участі в журналі ріжним різним українським письменникам, професорам тощо і вже в отсій оповістці помістить їх як наших співробітників, розуміється, без огляду на се, чи вони фактично зараз що-небуть небудь дадуть до «Вістника» «Вісника», чи ні.
«Богданові роковини» – вискладана і буде завтра післана послана П. Професору.
Панні – хоч яка вже там вона панна, в неї є чоловік – Косач треба писати на таку адресу: г. Ялта, Тавр[ическая] губ., Горный проспект, дача Розанова, пансион Деникс, Л.П. Косач-Квитка.
В неділю (5/VIII) був тут, мабуть, якийсь з’їзд чи тільки маленька якась конференція, на якій був Шраг, Матушевський, лікар Орловський, а чи ще хто був – не можна дізнатися, так само як про те, що се властиво було. Збиралися вони на Фундуклєївській, 19, в кватирі квартирі якогось Коковського. Може, се й справді що було і, може, я як довідаюсь щось більше про се.
Конкурс на тутешну тутешню катедру кафедру по історії росписано розписано на 3-місячний термін, починаючи з 10/VIII. По найновійшій найновішій постанові, як знають П. Проф., вибирає факультет, а Совет затверджує. Перетц хвалиться, що має 8 голосів pro, а 7 contra на факультеті.
Непотрібна примітка в останньому аркуші «Історії» початково не була вискладана, а дописав її в коректі Скри[пчу]к, як каже, через те, що вона була зачеркнена червоним, а не синим олівцем. З того вийшла задержка затримка, бо треба чекати аж на дальший аркуш.
З глиб[оким] поважаннєм поважанням
Ів. Джиджора
Примітки
Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 119 – 120 зв.).
Місце написання встановлено за змістом.
Я й не знав, на який час договорено помешканнє помешкання редакції. – Отримавши 11 грудня 1906 р. від київського губернатора офіційний дозвіл на видання у Києві ЛНВ (Там само, ф. 295, оп. 1, спр. 20, арк. 1 – 2), Михайло Сергійович подбав насамперед про приміщення для редакції. Довірена особа Андрій Литвиненко 12 грудня 1906 р. сповіщав:
«Помешкання для «Вістника» «Вісника» я знайшов, але ж не знаю, чи воно Вам подобається: дуже невеличке, три кімнатки і кухня; зате недалеко від редакції «Ради» і трохи ще ближче до Хрещатика (Прорізна, 20). Ціна невелика – 400 карб[ованців] на рік. Наняв его до августа міс[яця] і дав задатку 40 карб., але ж договора ще не робив з властником власником будинка. Вам задля цего цього треба прибути до Київа Києва до 20-го сего цього міс[яця], бо властник власник дому не хоче дальше чекать без договору. Другого же помешкання нигде ніде немає, і ми, щоб не зостатись зовсім без него нього, мусим на се соглашаться» (Там само, ф. 1235, оп. 1, спр. 308, арк. 40 – 40 зв.).
Власником будинку була родина Добриніних, зокрема М.С.Добринін, якого Ю.Тищенко називав «заїлим чорносотенцем» (Тищенко Ю. Книгарні «Літературно-наукового вісника» на Наддніпрянщині в 1907 – 13 pp. // Науковий збірник (Українська Вільна Академія Наук). – Нью-Йорк, 1953. – Ч. II. – С. 115). У цьому приміщенні редакція та контора ЛНВ пробули до серпня 1908 p., згодом перебралися на Володимирську, 28. Детально див.: Панькова С. Адреси київської редакції, контори та книгарні «Літературно-наукового вістника вісника» (1907 – 1919 pp.) // Київ і кияни: Матеріали щорічної науково-практ. конф. (Музей історії міста Києва). – К., 2007. – Вип. 7. – С. 118 – 136.
«Богданові роковини»… – Див. коментар до листа М.Грушевського від 21 (8) серпня 1907 р.
Конкурс на тутешну тутешню катедру кафедру по історії росписано розписано на 3-місячний термін… – Див. коментар до листа І.Джиджори від 26 (13) серпня 1907 р.
Світлана Панькова, Володимир Пришляк
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 125 – 126.