11.11.1922 р. До О. Олеся

Дорогий Олександр Іванович!

Мені трохи совісно, що Ви надаєте таке значіннє значення моїй скромній участи участі в організації В[ашого] юбилею ювілею, про котру Ви мабуть дістали докладні відомости відомості. Не маючи змоги приїздити часто до Відня, я війшов тільки до ширшого комітету, але як заявив – рад зробити, що в моїх силах, тому просив би Вас написати мені довірочно і зовсім щиро, що Ви бажали б від сього юбилею ювілею. В дебатах було піднесено, що оголошувати яку-небудь публичну публічну складку для Вас було б і безвиглядно – супроти того, що йдуть складки на революцію в Галичині і на голодних на Україні, – і навіть ніяково. Отже, що в такім разі крім чисто моральної маніфестації?

Вірі Антоновні наша київська колегія передала одну і другу посилку АРА. Коли ваші не виїдуть, се можна повторяти, Київська колегія власне поставила питаннє питання про регулярну поміч декому, і В[ашу] сім’ю можна включити в сю категорію, котра, очевидно, не буде многочисленна.

Що до планів Л[ащен]ка на міжнародню міжнародну позику чи поміч, то коли вже про се зайшла мова, я можу сказати свою думку, що Вам як містоголові «Гол[одним] Укр[аїни]» відразу треба було близше ближче поінформуватись і нас поінформувати про конкретні можливости можливості сих планів. Я про се й писав Сірому, як він був у Берліні, що Вам і йому як членам президії «Г[олодним] У[країни]» годилось би поінформуватись і нас поінформувати. Але він слідом виїхав, а Ви не держали зв’язку з Союзом. Коли, як пишете, берлін[ський] комітет написав чи хоче написати щось знов у сій справі, і Ви маєте гадку, що Союз «Г[олодним] У[країни]» повинен відповісти зовсім негативно, то може б Ви хоч тепер, – покликаючись на відомости відомості, які до Вас дійшли, попросили Вам вияснити, які конкретні можливости можливості, приречення чи що, має в тій справі берлін[ський] комітет, – аби Ви могли поінформувати віден[ський] Союз «Г[олодним] У[країни]»??

Невдоволеннє Невдоволення на поворот моїх товаришів на Укр[аїну], про котре Ви пишете, вповні безпідставне, їм пропоновані були посади видні, з становища особистого – привабні (напр[иклад] Ж[уковсько]му посада завідателя кінською справою), але національно- і політично не цінні, вони від них відмовились і зайняли більш ніж скромні посади в кооперативах. Яка рація їм вертатись? – незалежно навіть, чи се можливо без спеціяльних спеціальних колінопреклонень і присяг, і незалежно від того, що коштів на такий виїзд таки взяти ні звідки. Мині Мені в кождім кожному разі се не ясно. Вони знайшли гідну форму повороту, – чого і всякому бажаю. Я, на жаль, в гіршім положенню положенні що до сього, отже сижу, поки можу.

Від М[арії] С[ильвестрівни] і Кулюні Вам привіти!

Щиро відданий Вам М. Г.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/10).

АРА – американська організація допомоги голодуючим в Україні.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 240.