8.10.1922 р. До О. Олеся
Відень | 8.Х.922 |
Варіанти тексту
|
||
Дорогий Олександр Іванович!
Дістав В[ашого] листа. Бачу, що берлин[ська] атмосфера Вас хвилює дуже. В справі ЛНВ я зовсім не вважаю, щоб наша моральна позиція була слаба; скомпромітували скомпрометували себе ті, що з дрібних торгашеських мотивів захотіли виїхать на старій, поважній фірмі, і наскільки я розумію – зовсім не виїхали. І я вважаю се навіть добрим, щоб права інтелігенція виявила, що вона може і хоче. Ми ж у своїм протесті – котрий писано перед виходом ЛНВ як осторогу – писали буквально: «і тепер київські члени редакц[ійної] колегії, з котрими підтримуємо зв’язок, саме налагоджують справу випуску журналу». Що вони того журналу не випустили, на се можуть бути ріжні різні причини. Для мене напр[иклад] психольогично психологічно вихід ЛНВ у Львові являється також моментом затримуючим, а не побуджуючим.
Коли протиставляти донцовському ЛНВ свій, то треба щоб він був кращий, ліпше відповідав старим традиціям, репрезентував старі сили. Два роки тому, як пам’ятаєте, я мав до пляну плану видання ЛНВ за кордоном досить охоти – коли були б засоби; тепер, по виході ЛНВ, котрий все-таки притяг частину співробітників, – а тепер ще й «Н[ова] Україна» являється конкур[уючим] органом – я бачу далеко менше рації відновляти київ[ський] ЛНВ за кордоном. Якби ЛНВ виходив в Київі Києві, се сильне діло; але з Київ[ських] листів бачу, що там до сього нема енергії, особливо по відновленню ЛНВ у Львові.
Випускати тільки аби випустити – «поставити на своїм», з припадковим складом співробітників, без певної ідейної платформи – се мене не захоплює. Не кажу вже про матеріяльну матеріальну сторону, котра тепер зовсім неможлива. Колись ми «боролись з фінансовими труднощами», – коли і папір, і друк можна було мати в кредит, тепер все треба заплатити наперед. А ціна остання віденська: 30 долярів доларів за аркуш. Де ж дістати такі гроші? На жаль, треба озброїтись терпеливістю – а у Вас, як бачу, якраз терпець урвався. Дуже мені прикро за Вас! Від усіх Вам привіти. Витаю Вітаю Вас щиро!
М. Г.
Примітки
Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/8).
Місце написання – за змістом.
В справі ЛНВ… – Тобто, «Літературно-наукового вісника». Як видно з листа, робилися спроби відновити видання ЛНВ за кордоном, але вони виявилися невдалими.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 238 – 239.