Кн[язь] Ян-Тадеуш Любомірський (некролог)
Михайло Грушевський
На сторінках української наукової часописі повинна бути записана смерть сього магната-історика і визначного суспільного діяча, одного з характеристичніших представників польського великопанського лібералізму. Наслідник великого маєтку, вихованець аристократичного петербурзького ліцею, він не дав потягнути себе виглядом блискучої кар’єри й віддав свої сили суспільній роботі, ставши одним з найвизначніших репрезентантів польської «органічної праці» в Королівстві.
Наука, дана йому в молодих літах звісним французьким мислителем і приятелем поляків Монталамбером, як рецепта для Польщі по катастрофі 1831 p.: instruisez vous et enrichessez vous – учіться та збагачуйтеся, по його власному признанню, послужила йому провідною гадкою, і він став енергійним діячем на ниві культурного й економічного подвигнення польської суспільності.
Організував інституції кредитові, організації професійні, підручники фахові (для ремісників), школи недільні, школи приватні, різні інституції гуманітарні, працюючи на сім полі з енергією і витривалістю незвичайною. Будучи в сфері суспільній речником зближення до народу, його економічного і культурного піднесення, вираз сим народолюбним переконанням своїм дав він і в своїх наукових роботах.
Його статті по історії селянства і досі вартні своїм науковим підкладом, бо оперті на матеріалах не друкованих, мали чимале суспільне значення для свого часу. Був то час розкріпощення селян, і в збірнику матеріалів статей по селянському питанню, які мали розсвітлити справу розкріпощення, виданім тоді в Варшаві (Sprawa włościańska, wyjątki z nowożytnych polskich ekonomistów, 1860), не дурно фігурують витяги з статей Любомірського по історії селянства в Польщі. Сі статті – «Rolnicza ludność w Polsce» (в першім начерку 1858 p., нове видання 1862), «Jurysdykcya patrimonalna», «Starostwo Rateńskie», «Północno-wschodnie wołoskie osady» (1855) зісталися найбільше почесним і найбільше інтересним в науковій спадщині автора.
В першій з сих праць він представив на підставі невиданих актів референдарських судів незвичайно сильний і сумний образ поневолення селянства; в двох останніх, присвячених українському селянству північно-західного пограниччя, намалював патріархальний селянський побут в дворищнім житті, його руїну під польським режимом і разом з тим – упадок селянства економічний і моральний. Особливо стаття про Ратенське староство, оперта на матеріалах незвісних і неприступних (більша частина їх віднайдена і опублікована була мною доперва в 1898 р.), довго інтригувала дослідників, і довго повторялася характеристична фраза, котрою кінчилася стаття і звучала яко démenti [спростування] ходячих фраз про добродійства польського режиму:
Zatem poddani przez te trzy wield, t. j. XVI, XVII і XVIII stracili: zabiezpieczenie od kar cielesnych; wyłączenie kobiet od robót dworskich; wolność warzenia napojów; saądy; wybieranych sędziów; samobytną uprawę; możność dochodzenia do majątku przez pracę
Історична наука завдячує йому також кілька видань джерел, між іншим дуже цінну (хоч з погляду наукового оброблення не особливу) збірку кореспонденції С.Жолкевського (Listy S.Żółkiewskiego, 1868) – дуже важне джерело до історії козаччини кінця XVI в.
Останніми часами, як довідуємося з одного некролога, покійник інтересувався дуже історією лазень в Польщі й на Русі й зіставив статтю «Łaznia ruska». Умер в глибокім віку – перейшовши за вісімдесят літ, але заховавши до кінця ті ж поступові погляди ліберального магната і – наукові інтереси.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Кн. Ян-Тадеуш Любомірський (Некролог) // ЗНТШ. – Львів, 1908. – Т. LXXIV. – Кн. IV. – С. 183-184.
Ян-Тадеуш Любомирський (Lubomіrsкі Jan Tadeusz: 1826 – 1908) – польський економічний, суспільний, освітній діяч, учасник повстання 1863 p., історик. Як історик був ініціатором у дослідженнях над економічною історією, а особливо польського села.
До його найважливіших праць належать: Jurysdykcja patrimonalna w Polsce (Warszawa, 1861); Trzy rozdziały z historii skarbowości w Polsce 1507 – 1532 (Kraków, 1868); Rolnicza ludność w Polsce od XVI do XVIII wieku (Warszawa, 1862). Найбільшою заслугою Любомирського було видання ним цінних збірок джерел: Kodeks dyplomatyczny księstwa Mazowieckiego. – Warszawa, 1863; Księga ziemi czerskiej 1404-1425. – Warszawa, 1879; Listy Stanisława Żółkiewskiego. – Kraków, 1868 та ін.
У 1875 – 1879 pp. він був редактором та видавцем п’ятитомної «Encyklopedii Rolniczej» (2-е вид.: 1888). За його редакцією вийшла п’ятитомна: Encyklopedya rolnictwa / Pod red. J.T. Lubomirskiego. – Warszawa, 1873 – 1879. – T. 1 – 5; а також чотири томи педагогічної енциклопедії, див.: Encyklopedyja wychowawcza / Pod red. J.Т.Lubomirskiego [oraz innych]. – Warszawa, 1881 – 1890. – T. 1 – 4.
Література: Barwiński E. Jan Tadeusz ks. Lubomirski // Kwartalnik Historyczny. – Lwów, 1908. – S. 546; Kaszewski K. Książę Jan Tadeusz Lubomirski // Biblioteka Warszawska. – Warszawa, 1908. – T. 2. – Z. 2. – S. 217-246; CzartoryskiR.W. Jan Tadeusz ks. Lubomirski // Kurjer Warszawski. – Warszawa, 1938. – R. 118. – Nr 103. – S. 5 – 7; KonarskiS. Lubomirski Jan Tadeusz // Polski Słownik Biograficzny. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1973. – T. XVIII/1. – S. 58-60 (в останньому виданні подана інша література про нього та вибрана бібліографія його робіт).
…звісним французьким мислителем і приятелем поляків Монталамбером… – Любомирський перебував наприкінці 40-х – на початку 50-х років XIX ст. у Парижі на навчанні, де зустрічався з французьким філософом Ш.Монталамбером (Ch.Montalembert), який значно вплинув на його світогляд.
Після повернення з Парижа він одразу ж розпочав активну суспільно-економічну діяльність. Від 1856 р. співпрацює з Варшавським товариством доброчинності (Warszawskie Towarzystwo Dobroczynności), де займає керуючі посади. Любомірський закладав безплатні читальні, школи для ремісників та челядників, де навчали польської мови й історії, недільні курси для вільних слухачів. Він був одним з ініціаторів заснування Кредитного товариства у Варшаві. У 1870 – 1906 pp. виконував функції керівника Надзірного комітету цього товариства.
У 1870 р. брав участь у заснуванні Торгового банку у Варшаві; організував кілька ремісничих спілок у Варшаві, був ініціатором заснування у 1875 р. Музею промислу та рільництва та автором багатьох інших економічних та освітніх ініціатив у польському культурному середовищі.
…витяги з статей Любомірського по історії селянства в Польщі… – йдеться про такі видання: L[ubomirski] Т. Rolnicza ludność w Polsce od XV do XVI w. // Biblioteka Warszawska. – Warszawa, 1857. – T. 2. – S. 791 – 840; Idem. Starostwo rateńske, wyjątek z historyi osad wołoskich w Polsce // Biblioteka Warszawska. – Warszawa, 1858. – Nr 5; Idem. Północzno-wschodnie wołoskie osady // Biblioteka Warszawska. – Warszawa, 1855. – Nr 4.
Особливо стаття про Ратенське староство, оперта на матеріалах незвісних і неприступних (більша частина їх віднайдена і опублікована була мною доперва в 1898 p.)… – М.Грушевський видав цю статтю у 1898 p., див.: Грушевський М. Описі Ратенського староства в 1500 – 1512 р. // ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. XXVI. – Кн. IV. – С. 1-40.
М. Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 560 – 561.