Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Чорна зграя

Михайло Грушевський

Чорносотенці та різні чорносотенні газети завжди зводили огидливі свої наклепи на все українське, робили куди слід доноси, запевняли, що українці в своїй роботі йдуть проти правительства, що се купка бунтарів, які домагаються неналежних прав для себе і для народу. Робили доноси вони і виставляли все таким страшним та шкідливим, що дехто з начальства і справді часто вірили їм і робили те, чого вимагають чорносотенці. За останні два роки особливо виявилося се в циркулярах, заборонах різних просвітніх гуртків, в заборонах одкривати «Просвіти» і т. ін. Поруч з сими заборонами нищилося все те, що виросло за попередніх часів. Позакривали скрізь майже «Просвіти», клуби, товариства, понищили ті книги, що раніш були дозволені і т. ін.

Після кождого удачного доносу чорносотенна зграя справляла свій шабаш, раділа, що вже нема більше шкідливого українства, доказувала, що його й бути не може, що се видумка купки бунтарів, і от останніми часами почали вони про всіх українців говорити, що се зрадники, «мазепинці», люди, котрі хотять одділитись од Росії і заснувати своє королівство, говорять, що в сьому їх підтримують і поляки, і німці, і жиди, що навіть німці грошей дають на те, щоб рух український зростав.

Пишучи се на сторінках своїх газет, вони разом з тим домагаються, щоб начальство бралося за сих зрадників, «мазепинців», і боролося з ними, а то, кажуть, і справді українці можуть загубити Росію.

Звичайно, усякому, хто хоч трохи знає життя наше, хто бачить, за що змагаються українці і інші інородці в Росії, тому всі ті слова про зраду та небезпеку здадуться базіканнями божевільного; та не всі ж люди мають розум однаковий. Навдивовижу знаходяться й такі, що вірять тим словам і самі приєднуються до тої зграї чорних воронів. А ті ще більше каркають, ще більші нісенітниці плетуть. Останніми часами дійшли вже до того, що українців лічать ворогами не тільки держави, а й українського народу, який, мовляв, не визнає себе за українців і не розуміє тої мови, якою до його говорять українці. Взиваючи українців «мазепинцями», чорносотенці кажуть, що нібито вони, тобто чорносотенці, тільки друзі народу.

Але своїми ділами, своїми брудними доносами, наклепами, своїм відношенням до народу і т. ін. сі людці вже давно показали себе.

Тепер наступає час виборів. Скоро почнуть вже намічати кандидатів до четвертої Думи і сі чорні герої та «погромщики» хотять, видно, своїми ділами заслужити ласку сильних, щоб пролізти в четверту Думу, а може мають надію увійти в довір’я народу; та народ наш таким панам не буде йняти віри, як і досі не йняв. І хоч вони себе взивають друзями народу, а сховати жала гадючого не вміють. Печать Іуди наложило на їх саме життя вже і мета їх відома народові.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Засів. – 1912. – 13 січня. – № 2. – С. 1 – 2. Без підпису.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 286.