Із оповідань Гната Потапенка

Михайло Грушевський

(біографія та характеристика творчості)

Гнат Потапенко родився 1858 р. в Полудневій Україні. Батько його служив у війську, потім оженився з селянкою й став священиком. Малий Гнат учився спочатку в ославленій «бурсі» (так звалися нижчі духовні школи з бурсами при них, що вславилися своїм суворим режимом – Потапенко описав його потім в інтереснім оповіданні), вищу освіту діставав в університеті – Одеськім, потім Петербурзькім, але не скінчив, потім вступив до консерваторії й скінчив її.

1881 р. надрукував він своє перше оповідання – «Святое искусство», але зробила йому ім’я повість «На действительной службе», надрукована 1890 р. (перекл[ад] в «Зорі», 1897). Родинні обставини зложилися так, що мусив багато заробляти, і се було причиною незвичайної плідності його: останніми часами дає він щороку по кілька більших романів або повістей, не рахуючи дрібніших оповідань; пробував сили і в драмі, але головною сферою зісталося прозове оповідання: більші повісті й дрібні оповідання. Збірник його писань тепер рахує 12 томиків, але друге стільки щонайменше зістається незібраним.

Круг обсервації Потапенка дуже різнорідний: селянське життя, духовенство, міські ремісники і пролетарі, жиди, артистичний світ, чиновництво й взагалі інтелігенція. Не у всіх сферах він однаково щасливий. Його оповідання з українського селянського життя переважно невдатні: бракує їм тону – то впадає він в сентименталізм, то (й се частіше) – в несмачне глузування; видко, селянський світ зістався йому чужим.

Зате дуже добре вміє він відчути й оповісти горе й радість, комічні й поважні сторони так близького йому духовенства (українського), серед котрого він виростав; його оповідання й повісті з життя духовенства належать до найліпшого в його літературнім багажі. Зі сфери міського життя він не раз уміє дати інтересні спостереження, гарні образки, хоч тут оригінального уже менше. Його великі романи й повісті, взяті з життя міської й всякої іншої інтелігенції, слабші; відчувається тут перевага ремісничої роботи «на фунти», теоретичного комбінування – над живими спостереженнями або враженнями, під впливом котрих, в значнім числі, писалися його дрібніші новелки.

Інтересна прикмета його декотрих новел і більших повістей – се охота до проблем психологічно-етичного характеру; при тім Потапенко дуже часто рішучо виступає проти загальноприйнятих поглядів на «добре» й «зле», приводить їх ad absurdum або боронить того, що в етичних поглядах уважається «злим». Не раз при тім стрічаємо в нього інтересні уваги, комбінації, але з другого боку часто прикро вражає й автора якийсь етичний нігілізм або необмежений утилітаризм; се було причиною частих нападок на нього в критиці й причинилося до того, що автор сей далеко не тішиться такою популярністю й поважанням, на яке давали би право його здібності; в сім же напрямі впливає його надмірна, часом реміснича продуктивність. Але з життя П[отапенка] відомі мені факти, які показують, що самому йому не можна закинути індиферентизму до принципіальних вимог.

Для нас писання Потапенка мають ще той спеціальний інтерес, що в них дуже часто малює він життя українське (селян, духовенства, міського пролетаріату); з сього погляду цікаві І і II оповідання з тої вибірки, яку подаємо тепер; ІІІ і IV мають загальний інтерес.

Примітки

Перша публікація: ЛНВ. – 1900. – Т. 9. – Кн. 3. – С. 293 – 294. Зберігся автограф тексту: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 47. – Арк. 21 – 22.

Подається за першодруком.

Це передмова до публікації в «Літературно-науковому вістнику» чотирьох оповідань російського письменника Г.Потапенка в перекладі Григорія Коваленка: «Шестеро» (т. 9, с. 294 – 343), «Октава» (т. 10, с. 72 – 86), «Тайна» (т. 10, с 86 – 98), «Проклята слава» (т. 10, с. 99 – 120).

перекл[ад] в «Зорі» 1897 – переклад повісті Г.Потапенка «На справдешній службі» виконав О.Борковський (Зоря. – 1897. – Ч. 15–23).

Збірник його писань тепер рахує 12 томиків – йдеться про видання: Потапенко И.Н. Повести и рассказы. – Т. 1–12. – СПб., 1891–1899, здійснене видавцем А.Марксом.

причиною частих нападок на нього в критиці – про неоднозначну оцінку творчості цього письменника свідчать навіть назви тогочасних критичних статей, наприклад: Скабичевский А. Не понимающий себя талант // Северный вестник. – 1891. – № 1. – С. 1 – 18; Протопопов М. Бодрый талант // Русская мысль. – 1898. – № 9. – С. 63 – 88; Богданович А. Талантлив ли Потапенко? // Неделя. – 1891. – № 4.

часто малює він життя українське – оповідання Г.Потапенка з українського народного побуту в основному публікувались у 1880-х роках у журналі «Дело». Велика частина оповідань і нарисів на цю тему увійшла до збірки «У селі» (1887).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 147 – 148.