31.01.1896 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Добродію,

Не знаю власне у якого сірка вже й очей позичати… Одібрати Ваш лист я одібрав, та як закрутивсь у цій парижській паризькій метелиці то аж і досі не відповів. Поки аж ось уже другий лист надійшов!.. Що маєш робити з тутешнім життєм життям: з усіх боків тебе смикають, що часу треба кудись бігти щось робити, а час летить і летить: не вспієш і оглянутись. Оттим то і науковими працями ніяк не одроблюсь… Оце як скінчу свій переклад (і досі ще не скінчив) то тоді вже візьмусь і зараз же надішлю. Поки ж що ціми цими днями може увірвусь як небудь щоб дати Вам рецензії на праці Гильченка і Барона де Бая (Prehistorique en Ukraine).

Що до перекладу французького «Порабощен[н]аго народу» то він вийшов ще аж у липні… і кияне не помилились кажучи Вам що він вийшов (я заслав кілька примірників кому міг). Давно вже він розісланий і по редакціях (французьких, англійських і італьянських часописів). До російських я не посилав, бо не знаю чи треба – мені про се ніхто не писав. Грошей на се у мене вистачило і буде ще щоб ще де-куди послати: як же ж Ви маєте які гроші на се, то придержіть у себе, бо прийдеться платити Франкові за німецьке виданнє видання, а на се вже у мене мабуть недостачить… На усякий случай напишіть мені скільки Ви маєте щоб я міг рахувати.

Та от ще чи не поможете Ви мені як небудь у зносинах з Франком… Чудний він чоловік: за усе хапається, скрізь кидається, усе почина і не кінча нічого. Почав друкувати німецький переклад «Пораб[ощенного] Нар[ода]», прислав мені половину вже надруковану, а далі й замовк… хоч ти йому що хоч кажи!.. Казав що се через свою [га]білітацію на доцента… Після того і доцентура десь ділася і виборча кандидатура почалась і луснути вспіла… а від його хоч-би тоби тобі стрічечка. Коли може стрінетесь з ним скажіть йому будьте ласкаві чи не скінчить він вже цієї бідолашної брошюри брошури?!. Та й часопись його «Життє Життя і Слово» щось неначе сховалась… принаймні до мене не приходить.

Дивує мене й то що Ви не одібрали «Nation opprimee». Я писав Кузьмі (вона в Женеві вийшла) щоб Вам послав. Сьогодня пишу знов йому щоб послав Вам хоч з десяток, а поки що посилаю зараз пару примірників які маю у себе.

Дуже дякую Вам за виписку з Густинської літоп[исі]. Вона мені дуже здасться, дарма що у ній не багато більше ніж у Переяславській. Спасибі і за картку про «правлення головки у дітей» – цього матеріалу матеріалу по троху набирається, хоч ще й далеко до того щоб можна було що небудь сказати.

«Етнографічний збірник» Ваш дуже цікавий і дуже добре впорядкований. Подам незабаром про його звістку у «Anthropologie» і «Rev[ue] des trad[itions] Populaires».

Що ж до прилученої до його Етнографічної Програми, то треба казати правду – вона мене не дуже вдовольняє. Зроблена вона очевидячки по програмі: Югозап[адного] отд[ела] Р[осійського] Географ[ического] общества що ми уложили удвох з А.А.Русовим ще аж у 1873 році… але-ж се було 23 роки назад! З тієї пори Етнографія у Західній Европі Європі і особливо у Америці сягнула геть-вже далеко і тепер вже такої програми навіть і показати вже нікому не можна, хто має хоч трохи науковий погляд на Етнографію. Правда що ми на Україні з своєю Етнографією і досі ще далі небіжчика Чубинського не пішли, але ж треба вже коли-небуть небудь пійти піти.

Питання антропологічні треба було просто залишити: вони не варт нічого і кілько б Вам не надіслали матеріалу матеріалу по цім цим питанням, їх усе одно треба буде викинути, бо такі річі речі як зрост зріст, цвіт очей і волосся і т. і. мають вартість тільки тоді як вони зроблени зроблені науково – се-б то міряючи, прирівнюючи до відомих зразків і т. і., се-ж може зробити тільки фаховий чоловік а не такий за для яких пишуться програми.

Розділи про [..?], одежу, страву і життє життя – найслабійші найслабіші в усій програмі; етнологія у їх перемішана з folklоr-ом і одповідач замість описання хати і її частки дасть Вам повірки про хату, замість описання рибальского рибальського або мисливського начиння – напише що рибальство є у доброму або нікчемному стані; про еволюційні погляди на котрих тепер держиться уся етнографія – нічого вже й казати: їх і сліду немає.

Те ж і у звичаях; весілля опишуть Вам, та тільки так що ви знатимете що бувають на весіллі і дружки й бояре і каравай – та й годі, а того що Вам треба ніхто Вам не скаже бо йому й у голову не прийде що се треба. Мені ся річ досить знакома… Задля своєї весільної праці я тільки й мав що те що було записано по моєї власній програмі.

У питаннях релігійних і того гірше. На питаннє питання: які погляди має народ на бога і святих? – матимете те ж що й Чуб[инський] мав: «Въ Гадячскомъ уезде народъ имеетъ о Боге превнятное понятіе». Тільки-ж добре було Чубові що він не задумувавсь навіть і друкувати таки одповіді… а тепер воно вже трохи ніяково… у загалі – програма ця має характер дуже старинний і зовсім не науковий (окрім може народної літератури де усе та ж щось видно).

Вибачайте на слові – а кажу те що думаю. Кажу ж се тільки за для Вас, а не за для того щоб кого-небудь образити і печатати цього звісно ніде не стану… Нехай буде хоч так – аби було, а усе ж таки користь з цього буде і велика. Погляди-ж свої на теперешній стан нашої етнографії як я Вам казав, хочу виложити у статті, котру давно вже обіцяв Вам.

Ех, якби Ви подивились які тепер річи речі по етнографії американці видають… Оце ціма цими днями я одібрав (як кореспондент Націон[ального] Музея [..?] я одбіраю одбираю усі їхні видання) книжку William’a Rockhill’я – Notes on the Ethnology of Tibet, або другу – prof. Otis Mason’a The Origins of [..?]… Що за роскіш розкіш, як розумно і як широко задумано і як гарно видано. Та що – вже американці… от Ви вже мабуть бачили велике виданнє видання Vystava československa v Praze або хоч боснійський «Гласник»… Се ж уже наші славяне, а як у їх гарно виходить. Коли ж вже ми розживемось на таке?!

Про те що Ви питаєтесь який би мені зарібок потрібний був у Львові – не можу Вам поки нічого сказати, не знаючи найперше які умови життя у Вас (що коштує помішкання помешкання з 3-4-х хат, їжа, і інше…) Хоч я й не раз бував у Львові а цього нічого не знаю. Те що Ви писали (600-700 р.) дуже не багато – за се й одному не прожити не те що у двох, та ще посилаючи що небудь і у Київ дітям.

Напишіть, коли Ваша ласка, як там у Вас життє життя – чи не дуже коштовне – тоді може що небудь й видно буде. Поки-ж що – не сей рік принаймні я вже зв’язаний… Та й узагалі з моїми книжками (та й коллекцій колекцій є трохи – я собі зібрав дещо доісторичного) не дуже то легко знятись з місця. Одначе треба і коли б що трапилось підходяще то може б і знявся – та от-же не трапляється… Ну а до того ж треба знати й те за яку іменно працю можно було б мені у Львові узятись: чи була б вона хоч трохи відповідна і тому що я знаю і тому чого хочу… Ну спасибі Вам і бувайте здоровенькі. Не забувайте дуже Вам прихильного

Хв. Вовка

Маю де що у Вас спитати по етнографічній часті, та нехай згодом. Чи не доводилось Вам бачити у львівських колекціях костяних кістяних сокір сокир оттаких отаких як оце [Додається схематичний малюнок.]. Як що є то добудьте будьте ласкаві мені малюночок.

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с.365. Лист є відповіддю на лист М. Грушевського від 15.01.1896 р. М. Грушевський відповів на цей лист 12.02.1896 р.

Друкується вперше за автографом.

габілітації (лат.) – захист наукової праці на право викладати в університеті.

Rockhill William – американський етнограф, дослідник Східної Азії.

Mason Otis (Месон Отіс) – французький вчений, послідовник еволюціоністських ідей Л.Моргана в етнографії.

Чубинський Павло Платонович (1839-1884), етнограф і громадсько -політичний діяч. У листі йдеться про очолювану Чубинським експедицію, результати якої були опубліковані в «Трудах этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» (Т.І-VII. – СПб., 1871-1878).

Русов Олександр Олександрович (1847-1915) – визначний статистик і етнограф. Був членом Південно-Західного відділу Російського географічного товариства і Старої Громади.

Російське Географічне Товариство (РГТ) – засноване в 1845 році у Петербурзі. Для дослідження України значну роль відігравав Південно-Західний відділ (1873-1876), одним з найактивніших діячів якого був Ф.Вовк.

Бай (De Baye) Жозеф (1854-1920-ті pp.) – барон, французький археолог. Відкрив палеолітичну стоянку на Кубані, досліджував готську культуру в Криму.

Кузьма – псевдонім Антона Ляхоцького (1853-1918) – голови української громади в Женеві. На еміграції керував друкарнею, заснованою М.Драгомановим (видання «Кобзаря», збірника «Громада» та ін.).

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 110 – 112.