18.03.1914 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Передовсім маю честь донести, що дома у П. Професора все поки що в порядку – зрештою Федюшка, котрий там часто буває, певно про се теж писав. Пенсію я взяв ісправно і позаплачував усе відповідно до доручення П. Професора. З 802.56 к[орон] в мене лишилося всего-навсего всього-навсього 80.68 к[орон], бо на дім пішло 172.88 к[орон], а купцям – 549 к[орон]. На окремій картці посилаю докладний спис видатків, на котрі в мене є поквітовання поквитовання.

В Т[оварист]ві йде по-давньому: розлад чимраз дальше поступає, що недавно показало на засіданню засіданні Фільольогічної Філологічної секції. Через дві години секція ніяк не могла уконститууватися уконституюватися, сім раз повторялося голосованнє голосування, поки нарешті не вибрали головою… Стоцького, як чоловіка схильного до партії теперішнього Виділу. На засіданню засіданні Історичної секції вибрано П. Професора поновно головою, а заступниками Томаш[івсько]го і Дністрянського.

Ювилейні Ювілейні свята в Галичині, себто у Львові, випали дуже мізерно і без найменшого під’єму підйому – зовсім не те, що в Київі Києві. Цікаво знати би, які будуть безпосередні наслідки.

Ось ще новина: наша компанія, користаючи з пореформового katzenjammer-y, порішила приступити до видавання тижневика, від 15 цвітня квітня почавши. Се тим більше потрібне, що в сім році повинни відбутися вибори до сойму сейму. Всі в один голос кажуть, що такого часу, як сей рік, мовчки пропустити не можна – инакше інакше хиба хіба ніколи, як не тепер.

Тільки поки що нема між нами повного порозуміння щодо введення в житє життя і дальшого технічного ведення сього «підприємства». Я був за тим, щоби власниками газети і редакторами були ми, а адміністрацийну адміністраційну сторону, евентуально «зиски», доручити одному свого рода підприємцеви підприємцеві – зрештою зовсім порядному чоловікови чоловікові Нискоклонови Нискоклонові, що веде тепер «Нове слово». Сього я хотів тому, що, на мою думку, між нами нема в сій хвилі чоловіка, котрий міг би зайнятися адміністрацийно адміністраційно-фінансовою стороною. Та на останній нараді виступив з своєю офертою Федюшка, але я маю сумніви, чи зможе він се діло повести і чи матиме час.

Передавав мені для відома П. Професорови Професорові Ко[лесс]а, що він нібито має інформації з офіціяльного офіціального жерела джерела, що там проти П. Проф. щось таке ніби задумується. По змісту се виходило те саме, про що було в газетах, як ось відома резолюція, котру, як я думаю, просто списано і подано як свої інформації. Через те я не придаю сьому особливої ваги, але вважаю все своїм обов’язком П. Проф. про се сяк-так сповістити. Се, розуміється, «під секретом».

Мої справи стоять так: вже два тижні подав я просьбу о відпустку, одначе справи досі не полагоджено ні сяк ні так, а віддано до реферату Кревецькому. Він же досі про те не сказав мені ані слова: видно, не співчуває тому. Навряд чи дадуть ще перед святами, тим більше, що від 15 цвітня квітня Кревецького кличуть на військові вправи.

В такім разі, якби дали, то я поїхав би на весну до Москви, а на зимовий семестр, якби добув грошей, може кудись за иншу іншу «границю». Тепер пробую зі знаного документу Генерального суді судді зробити статю статтю, тільки якось ніяково на підставі одного документу, а більше ніякого матеріялу матеріалу для сеї теми не знаю.

Не зовсім ясно розумію тему, яку мені П. Професор дали в останнім своїм листі про політику Петра, а не меркантилізм, і для чого я маю писати сю статю статтю для «України»? І на підставі зібраного вже матеріялу матеріалу, тільки инакше інакше використавши його, чи підшукати ще відповідний?

І так покірно просив би написати мені, коли можна, про сі справи, а також висловити свою думку про газету. Своєю дорогою П. Професор певно скептично ставляться до сеї справи. У нас тут ведеться скандальний процес проти Бендасюка і компанії – одна компромітація компрометація більше.

Чи «Україна» вже вийшла?

Марії Сильвестровні Сильвестрівні і Катерині Мих[айловні] низько кланяюся.

З глибоким поважаннєм поважанням

Іван Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235. оп. 1, спр. 447, арк. 343 – 346).

Місце написання встановлено за змістом, дату – за листом М.Федюшки (Євшана) до М.Грушевського від 18 (5) березня 1914 р. (Там само, спр. 800, арк. 90 – 91 зв.), в якому подані ті самі відомості, що і в даному листі І.Джиджори. У кінці М.Федюшка дописує, що Іван Миколайович також написав листа.

…зрештою Федюшка, котрий там часто буває, певно про се теж писав. – Лист з М.Федюшки (Євшана) від 18 (5) березня 1914 р. з докладними відомостями про всі львівські новини зберігається: Там само, спр. 800, арк. 90 – 91 зв. Його зміст перегукується зі змістом даного листа І.Джиджори.

…поки нарешті не вибрали головою… Стоцького. – Докладніше цей сюжет подає у своєму листі М.Федюшка (Євшан):

«Франка не вибрали головою Філ[ологічної] секції – дуже ображений. При виборах було 4 кандидати (Стоцький – вибраний головою, Студ[инський], Колесса і Фр[анко]), голосували масу разів, і тепер оден один на другого нарікає» (Там само, арк. 90 зв. – 91).

За офіційними даними «Хроніки» на засіданні Філологічної секції НТШ до її керівництва 10 березня (н. ст.) 1914 р. було обрано: директором (головою) – С.Смаль-Стоцького, заступником – К.Студинського, секретарем – В.Щурата (Хроніка НТШ. – Львів, 1914. – Ч. 58 – 59. – С. 16). Там же повідомлялося, що «заразом висловлено через повстанє вставання подяку д[окто]ру Ів. Франкови Франкові за дотеперішній провід у наукових працях секції».

На засіданню засіданні Історичної секції вибрано П. Професора головно головою. – Це засідання секції відбулося 25 лютого (н. ст.) 1914 р. Окрім названих у листі голови і заступників обрано секретаря (І.Кревецького) та заступника секретаря (І.Крип’якевича) (Хроніка НТШ. – Львів, 1914. – Ч. 58 – 59. – С. 13).

Ювилейні Ювілейні свята в Галичині, себто у Львові, випали дуже мізерно і без найменшого під’єму підйому… – Йдеться про святкування 100-літніх роковин від дня народження Тараса Шевченка. 10 березня 1914 р. в НТШ відбулося урочисте зібрання, яке відкрив С.Томашівський, з доповіддю «Ідеї в Шевченковій творчості» виступив С.Смаль-Стоцький (Хроніка НТШ. – Львів, 1914. – Ч. 58 – 59. – С. 23 – 40). Комплекс заходів, розроблених Виділом НТШ до цього ювілею, див.: Там само. – Ч. 57. – С. 9.

…зовсім порядному чоловікови чоловікові Нискоклонови Нискоклонові… – Докладнішу інформацію подає у своєму листі від 18 (5) березня 1914 р. М.Федюшка (Євшан):

«Головний «махер» з «Нового слова» Нискоклін звернувся до нас з пропозицією видавати опозиційний тижневик. Зго[д]жується сам все вести, щоби ми лише редагували і доплачували до кождого № по 50 к[орон]. Недавно у нас була про се нарада, всі пристали на те, але що далі буде – не знати. Мабуть, і сей плян план не здійсниться, так само як всі попередні – таке бодай вражіннє враження я виніс зараз на другий день по нараді. А було б добре, є про що писати після угоди і перед виборами» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 800, арк. 91).

М.Грушевський дійсно скептично відгукнувся про цей план. Див. лист М.Грушевського, написаний близько 20 – 21 (7 – 8) березня 1914 p.

…що веде тепер «Нове слово». – Дослідники українських часописів Львова в числі видавців та редакторів цієї ілюстрованої щоденної газети (Львів, 1912, 1914, 1915) називають: Я.Витошинського (1912); Л.Цегельського, А.Луніва (1914, 1915); Ф.Федорціва, Ю.Стефановича (1915) (див.: Габор В. Нове Слово // Українські часописи Львова: 1848 – 1939. – Львів, 2002. – Т 2: 1901 – 1919. – С. 472 – 480). Ім’я М.Нискоклона у цьому ряду не зустрічається.

Джерелом дослідження упорядників стали наявні в фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України числа газети. За 1914 р. збереглися лише чч. 558 – 584, які редагував Л.Цегельський, видавав А.Лунів. Відсутність у фондах бібліотеки чч. 1 – 557 за 1913 – 1914 pp. не дозволила авторам встановити видавця та редактора «Нового Слова» на цей період (січень – липень). Не збереглися ці газети і в НБУВ. Проте свідчення двох осіб, І.Джиджори та М.Федюшки, які були добре обізнані з тогочасною львівською пресою, дозволяють передбачити, що саме Микола Нискоклон був видавцем даного часопису у перші сім місяців 1914 р.

Та на останній нараді виступив з своєю офертою Федюшка… – З листів М.Федюшки (Євшана) до М.Коцюбинського відомо про його задум видавати з початку 1913 р. двотижневик («опозиційний журнал»), присвячений справам всеукраїнського політичного, суспільного та культурного життя:

«Опозиція моя буде в тім, що я хочу держатися лінії, визначеної професором Грушевським, – його статті про галицьку політику, які зробили тут таки сильне враження та визвали ворожнечу до него нього, се найкраща і найправдивіша правда. […]

Збиралися люди ще 2 роки назад видавати тижневик, але нічо нічого не вийшло, і я був дуже сердитий. Тепер я рішив обов’язково приступити до такого видавництва – від нового року – а тоді нехай приступають і другі. Трохи смішний мій запал – бо не маю ще ані сотика» (Листи до Михайла Коцюбинського. – Ніжин, 2002. – Т.II / Упоряд. та комент. В.Мазного. – С. 207 – 211; листи від 24 (11) вересня 1912 р. та 19 (6) жовтня 1912 p.).

Фінансові проблеми стали тоді на заваді, і тепер М.Федюшка, ймовірно, хотів реалізувати свій задум, щонайменше визначати концепцію задуманого видання.

У нас тут ведеться скандальний процес проти Бендасюка і компанії… – Йдеться про судовий процес, який проходив у Львові (9 березня – 6 червня 1914 р.) слідом за марамороським (Мараморош-Сігетський (Закарпаття); грудень 1913 p. – лютий 1914 p.).

Приводом до процесів стали арешти москвофільських діячів – священиків Г.Гудими та М.Сандовича, журналіста С.Бендасюка, студента В.Колдра, які звинувачувалися в державній зраді, шпигунстві й образі католицької церкви. Судовим процесом активно цікавилися посли австрійського парламенту, Державної думи Росії. Процес мав політичний характер. Його творцями російські журналісти називали австрійський уряд, митрополита Шептицького та лідерів українського руху. Підсудні були виправдані за недостатністю доказів обвинувачення (детально див.: Ефремов С. Вокруг Львовского процесса (отклики русской печати) // Украинская жизнь. – 1914. – № 5 – 6. – С.5 – 12; Москвофільство: Документи і матеріали / Вступна стаття, коментарі та добірка документів О.Сухого. – Львів, 2001. – С. 58 – 59).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 281 – 283.