14.09.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Сегодня Сьогодні видруковано 20-ий аркуш IV тома і післано послано. Досі вискладано 22[-ий] арк[уш] IV, і 18-ий (вже скориговано), і половина 19-го VI тома. У вівторок буде надрукований 16-ий VI тома. Нині також післав послав я до коректи «Середні віки» Франкови Франкові.

Не знаю, про які книжки П. Проф. запитують, чи я їх одібрав. Про книжки В[идавничої] спілки і т. д., вислані Козловським, і «Історію» вже повідомлено Козловського, а коли се мають бути журнали, забрані з нашої редакції, а тепер одіслані, то їх я ще не дістав. До річи речі, про книжки. Може б, П. Проф. могли з собою взяти 2 – 3 комплєти комплекти «Історії», щоб не платити за почту пошту.

Статі про Вовчка і Піснячевського ще в мене нема. В такім разі як поміститися в 17-ти аркушах? Австрійський огляд дасть 23 – 24 ст[орони], так що ніяк його переривати, а так само стоїть справа з Кошовим, про що я писав – буде 17 ст[орін] і теж не можна уривати 2 сторони.

Помилки в коректі «Вістника» «Вісника» трафляються – тільки ж я не можу за всім докладно наглядати, а головну увагу звертаю на «Історію» і сподіюся сподіваюся, що там таких помилок нема.

З Тарасенком біда – має добре місце з 40 руб. платні і не похочує йти до нас на службу.

Як довідуюсь, Науменко заявив «Громаді», що звиває з кінцем року «Україну», бо дальше буцімто за «недосужностию» не може вести видавництва – треба з того скористати відповідно. Заява серіозна серйозна.

«Вік» вже встиг зробити нам пакість; як я дізнався, «Вік» перехопив інтересну, як кажуть, статю статтю Стебницького про аграрні питання, первісно призначену для ЛНВістника ЛНВісника. Прошу звернути увагу загалом на Петербург, про що я теж вже перед тим доносив. Стараються теж перетягнути на свій бок бік Матушевського, та поки що він дуже загніваний на них, особливо на «діктатуру» «диктатуру» Єфремова. Річ в тому, що вони, задумуючи видавати «Вік», не запросили його на нараду і рішили без него нього. Але він на всякий випадок не гадає зривати з «Вістником» «Вісником».

З’їзд Радикальної партії відбувся, а при тій нагоді і сама партія розбилася. Значна частина опустила зібраннє зібрання (молодші), а потім і Чикаленко (але з инших інших мотивів) виступив з партії. Сварка вийшла не через що иншого іншого, як тільки через назви, а було пропоновано ні менше ні більше тільки 7 (сім) назв партії, і сторонники одної ніяк не могли згодитися з сторонниками инших інших назв. Докладнійше Докладніше П. Проф. довідаються по своїм приїзді – шкода писати.

В справі розпоряджень П. Професора щодо друкарні, зецерів і т. д. на час побуту П. Проф. в Київі Києві я поробив потрібні заходи.

Не маю жадної відомости відомості від Підручного, про котрого П. Проф. пишуть, що хорий хворий, а він дуже здав би ся. Може, він є у Львові, так прошу через кого передати йому, щоби їхав сюди.

Котик веде себе дуже солідно – робить кільки можна і зовсім не ремствує, хоч роботи богато багато.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 161 – 162 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

«Середні віки». – Тут і далі у даному листі при згадках авторів, назв творів, статей чи оглядів, які готувалися до друку у VIII-IX книжці ЛНВ, див. коментар до листа М. Грушевського від 21 (8) серпня 1907 p., де подано зміст книжки.

Науменко заявив «Громаді», що звиває з кінцем року «Україну»… - Ймовірно, це була одна з перших заяв В.Науменка щодо закриття видання. Як свідчить лист Є.Чикаленка до М.Грушевського від 23 жовтня (ст. ст.) 1907 p., остаточно це питання було вирішено 20 жовтня:

«В суботу Науменко зібрав громаду, яка мала рішити долю «України». Після довгих дебатів рішено «Україну» з нового року закрить. Протестував найбільше Стешенко, але Науменко і К° очевидно зарання рішили, що вже годі, бо дуже були задоволені, що велика більшість згодилась закрити «Україну». Рішено всю енергію вжити на видання словаря, щоб швидче його скінчить. Сегодня Сьогодні Черняхівська принесла в редакцію «Ради» таку звістку» (Там само, спр. 822, арк. 184 зв. – 185).

Як повідомляв далі Євген Харлампович, на тому ж зібранні О.Левицький виступив з ініціативою звернутися до видавця «України» з пропозицією передати видання Українському науковому товариству у Києві (УНТ), яке буде видавати його під назвою «Записок» УНТ Після обговорень в кулуарах це питання було винесене на загальні збори, що відбулися 27 жовтня. Детально про невдалі спроби перетворити «Україну» на титульне видання Українського наукового товариства у Києві, опір М.Грушевського та його аргументи див.: Зайцева 3. Український науковий рух: інституціональні аспекти розвитку (кінець XIX – початок XX ст.). – К., 2006. – С. 203 – 205, 240 – 243.

В огляді «України» І.Джиджора подав свій, а водночас і насамперед свого вчителя, критичний погляд на її зміст і концепцію:

«Приглянувшися цілорічному доробкові «України», мусимо сказати, що весь той доробок був досить убогий, і хто знає, чи вартий він був заходів, які в нього вложено. Ті, хто видавали «Україну», видно не зорієнтувалися як слід в нових обставинах серед українського житя життя, відчули, що «Киевская старина» в нових обставинах не може істнувати існувати, проте заложили новий журнал на… старих підвалинах його попередника. Редакція висловила в своїй останній заяві надію, що видавництво перейме на себе нова інституція. Українське наукове товариство в Київі Києві, значить, товариство було би повторило помилку редакції «України». Так не сталося, і Товариство заложило свій окремий орган на нових підставах» (І.Д. Огляд часописей за р. 1907. Літературно-науковий вістник. Україна // ЗНТШ. – Львів, 1908. – Т. 76. – Кн. VI. – С. 168).

… «Вік» перехопив інтересну, як кажуть, статю статтю Стебницького. – Про цю статтю писав також у листі до С.Єфремова Ю.Квасницький:

«Стебніцький сидить над матеріалами для земельного питання на Україні і, певне, зможе дати статю статтю. Я порадив дати до першого збірника статю статтю на тему – велике і дрібне сільське хозяйство хазяйство на Україні (з цифрами показати, чи розвивається яке з них, чи зникає). Така статя стаття – з фактичним матеріялом матеріалом щодо України – була б дуже доброю для збірника нашого» (ІР НБУВ, ф. 317, № 500; лист від 18 серпня (ст. ст.) 1907 p.).

Річ в тому, що вони, задумуючи видавати «Вік», не запросили його на нараду… – Цю саму інформацію подав також у листі до ініціатора видання С.Єфремова Ю.Квасницький:

«Вернувся Шпонька [Матушевський. – Упоряд.]. Балакав з ним про збірника… Якесь чудне вражіння враження зробив на мене Шпонька. Він наче образився, що не Ви до нього звернулися в цій справі, або що не ждали його, або не порадилися з ним… Не буду твердити це, але так мені здалося і розмова моя була прикра. Прінціпіально Принципіально він згожується згоджується писати, але до першого збірника він напевне (?) нічого не дасть, треба порадитись, треба скликати редакційні збори, виробити теми і т. д.» (ІР НБУВ, ф. 317, № 500; лист від 18 серпня (ст. ст.) 1907 p.).

На 1907 – 1908 pp. припадає найактивніший період співпраці Ф.Матушевського з ЛНВ. Остаточно публіцист розірвав з журналом наприкінці 1908 p., докладно обгрунтувавши свою позицію у листі до М.Грушевського від 20 листопада та від 7 грудня (ст. ст.) 1908 р. Останньою краплею для прийняття цього рішення стала рецензія М.Грушевського на «Історію України-Русі» М.Аркаса, редактором якої був друг Матушевського Василь Доманицький. Листи Ф.Матушевського зберігаються: ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 634, с. 64 – 70; 71 – 74; опубліковані: Гирич І. Ще до проблеми «Аркас і Грушевський» / Історія, історіософія, джерелознавство: Історичний збірник. – К., 1996. – С. 221 – 231). Чернетка відповіді М.Грушевського на лист Ф.Матушевського від 20 листопада 1908 р. зберігається: ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 275, арк. 141 – 142 (опублікована: Гирич І. Ще до проблеми «Аркас і Грушевський»… – С. 221 – 231); оригінал – у в приватній збірці С.Білоконя.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 153 – 154.