12.09.1907 р. До М. Грушевського

Дорогий Пане Професор!

Листи П. Проф. з виїмком одного чи може двох доходять, так що дальше рекомендувати не треба, се був очевидно припадок тільки. Порядок книжки я знаю, а статі статті деякі вже післав послав, а дещо пішлю пошлю завтра (Матушевського і заграничну хроніку).

Ось що забув написати. Я б думав, що в «Українських темах» належало б вичеркнути лайки «Киевлянина» як от «мнимі учені» і т. д. Нащо її розпросторонювати? Й так досадно читати в «Киевл[янине]», а нащо се здалося читачам «Вістника» «Вісника» про таку лайку знати?

З друкарнею все-таки маю щоденні неприємности неприємності: поки не посваришся й сам не допильнуєш, поти вони то або на машину не дадуть, або письма і зецерів не стане і т. д. Найприкрійша Найприкріша одначе справа з тим помічником; Тарасенко кудись знов запропастився, а до того страшенно мені не хотіло б ся давати йому зразу 35 руб. Головна його хиба хіба в тім, що він при коректі мало буде помічний, а саме головно розходиться о коректорську силу на час побуту П. Проф. в Київі Києві. Та, мабуть, треба таки його взяти.

Як рахувати Винниченку «Дим», коли книжка не вийшла?

Шульгин приніс мені доклад П. Проф. з просьбою дати його до друкарні. Але се тільки сам доклад, бо нема ріжних різних поправок, пороблених на зборах, і нізвідки їх дістати, як цілого протоколу, бо невідомо, де зараз є Олександр Сергієвич; і Шульгин, і я питали-блукали, та не знайшли. Так що ж робити з докладом: чи друкувати його, чи ні?

Кошовий твердить, що його статя стаття ніяк не дасться перервати, а повинно б піти усе, що він дав, а се вийде коло 17 – 18 стор[ін].

Леонтовича тепер в Київі Києві нема, може, написати до нього (він сам просив о се), щоби приїхав на 6 вересня, чи П. Проф. аж самі напишуть?

«Вік» таки ладиться виходити, запрошення порозписувано, в першій лінії до петербуржців, про що я вже згадував. Зрештою старша генерація – не так старша, як знані вже люде люди – не прихилються прихиляться, проте «Вік» задумує робити собі головно з починаючими. Мабуть, Шерстюк годиться брати участь (сей ще не з «зорієнтованих»). Якийсь Сердюк, Толжин (?), чи як, з Харкова – поки що не страшно. «Направление» – суспільно-аграрно-економічне, щось в тім роді. Мають, мабуть, щось коло 3000 р[уб]. готівки. Книжки продали б, навіть не жадаючи відразу всіх грошей.

Редактор «Киев[ской] мысли» Кугель (жид-вихрист) каже, що приймав би дуже радо статі статті П. Професора. А що від инших інших не приймав, то поясняє се тим, що вони, як оті Матушевський і Єфремов – «мелкие журналисты».

Доскладується 22-ий аркуш IV тома і 18-ий VI, 19-ий IV тома друкується віднині з полудня, і завтра я його висилаю П. Професору. Видруковано 7[-ий] і 8-ий аркуш відбитки «Гнізда», завтра кінчиться складаннє складання Кошового, котрого рукопись треба було переписувати, бо складати було неможливо, так була попутана.

Часть посилки Козловського я щойно вчера вчора дістав, і про се його зараз же сповіщено. Чому він не сповіщає нас заздалегідь, що посилає, а то потім невідомо, чи все одібрано, чи ні.

Відбитка «Вел[икого] молоха» готова.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 159 – 160 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Матушевського і заграничну хроніку… – Тут і далі у даному листі при згадках авторів, назв творів, статей чи оглядів, які готувалися до друку у VIII-IX книжці ЛНВ, див. коментар до листа М.Грушевського від 21 (8) серпня 1907 p., де подано зміст книжки.

Я б думав, що в «Українських темах» належало б вичеркнути лайки «Киевлянина». – Йдеться про зміст статті М.Грушевського «На українські теми. Грім – та не з тучі…» (ЛНВ. – 1907. Т. 39. – Кн. VIII- IX. – С. 385 – 391).

Мотивом до написання праці послужив черговий похід на українство та особисто М.Грушевського, розгорнутий на сторінках російських газет «Киевлянин» та «Новое время». Кожний виступ «невтомного» Т.Флоринського в «Киевлянине» І.Джиджора відправляв професорові, тим самим створюючи «джерельну базу» для його публікації. Статтю «Грім – та не з тучі…» написано під час відпочинку в Криворівні 2 серпня (ст. ст.) 1907 р., про що свідчить щоденниковий запис: «Написав статейку на Україн[ські] теми – теж з смаком і дуже скоро, за день оден один» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 156).

Відповідаючи багатолітньому опонентові українства, М.Грушевський розпочинав свою статтю словами: «На мертвого собаки не брешуть. Видко, чується в українстві сила, рух, життя, коли страшаться ним», а закінчував знаменитою фразою «Ukraina fara da se! Україна своє осягне…». Вірогідно, М.Грушевський прислухався до думки учня і зняв «киевлянинские лайки», оскільки згадані фрази у тексті відсутні.

Як рахувати Винниченку «Дим»… – Ймовірно, йдеться про окреме видання твору В.Винниченка «Дим: різдвяна казка», опублікованого в ЛНВ (1907. – Т. 37. – Кн. І. – С. 7 – 24).

Шульгин приніс мені доклад П. Проф. з просьбою дати його до друкарні. – Ймовірно, готуючись до третіх загальних зборів УНТ (15 вересня (ст. ст.)) та володіючи інформацією про зауваження щодо положень його доповіді, зачитаної на других зборах (25 травня (ст. ст.)), М.Грушевський мав намір видрукувати її окремо. Під назвою «Доклад зборам «Українського наукового товариства» в Київі Києві, в справі організації наукової роботи» доповідь друкувалася в «Раді» ще 27 травня 1907 р.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 152 – 153.