Аристарх Крижановський
Михайло Грушевський
Некролог
Дня 11 (24) падолиста умер в монастирі Крехівськім співробітник нашої часописі єромонах чину св. Василія Вел[икого] о. Аристарх-Андрій Крижановський.
Покійний, син залізничого функціонаря, родився 1877 р. в с. Дублянах Самбірського пов[іту]. Учився в перемиській гімназії, але перервавши науку, уже 1893 p., себто ледве шістнадцятилітнім молодиком, вступив до василіян, й відбувши новіціат і науку філософії й теології в василіянськім ліцеї, дістав священня. Доповняючи свою освіту, він з особливим заінтересуванням займався історією і тому був приділений учити історії в василіянськім новіціаті в Добромилі, пізніше в Крехові. З причини лихого здоров’я звільнений з учительства й перенесений 1904 р. до Львова, він надіявся з тим більшою спромогою віддатися історичним заняттям. Але недуга його змагалася і вже в лютім с[ього] р[оку] мусив він залишити всяку працю й рятувати здоров’я. Одначе старання були безуспішні, й, проживши неповних 28 літ, він умер.
В таких неприхильних для наукової роботи обставинах, в значній мірі будучи в історії самоуком, і рано підтятий недугою, покійний не встиг розвинути якоїсь самостійнішої наукової роботи. Він міг заявляти себе головно нахідками історичних матеріалів і присилав їх in crudo [тут: недоопрацьованими], не маючи часто й спромоги в тих обставинах препарувати їх до друку.
Так 1901 р. прислав покійник до редакції знайдені ним в бібліотеці Краснопустинського монастиря записки арциб[іскупа] Прохніцького про рід Бибельських, надруковані зі вступними замітками редакції в XLVIII т. «Записок» п[ід] т[итулом] «Причинки до історії роду Бибельських, зібрані арцибіскупом львівським Яном Прохніцьким». Рік пізніше прислав він матеріали до історії Коліївщини, знайдені ним в бібліотеці Кристинопольського монастиря – приладжені мною до друку, були вони видруковані в LVII т. «Записок», в серії «Матеріали до історії Коліївщини». Вкінці в р. 1904 подав він інтересну маленьку «кройничку» XVII в., з рукописей Крехівського монастиря, додавши до неї і вступну замітку – вона була надрукована в LXII т. «Записок».
Уже з сих звісток видно, що покійний старанно переглядав василіянські бібліотеки. Його займала історія василіян спеціально, і можна було надіятися, що перейшовши до Львова, зістаючися в контакті з кругами людей, заінтересованих наукою, він потрапить виробитися на цінного археографа й історика. Цінячи в нім сі наукові інтереси – так рідкі серед нашого монашества, я для його заохоти відступав від правила – не приймати матеріалу in crudo й не жалував труду, приладжуючи сам до друку його матеріали. Першою роботою, до котрої він хотів забратися, перейшовши до Львова, була опись рукописей василіянської бібліотеки: в сій справі радився він з членами нашого Товариства, і я приобіцяв уже йому місце на сторінках «Записок» на сю ціль – та недуга підтяла сі плани покійника.
Поминаючи тихим словом передчасно страченого нашого співробітника, я позволю собі висловити бажання й надію, що приклад покійного о. Аристарха не лишиться без наступників серед його товаришів по чину, особливо тепер, коли чин св. Василія увільнився від чужих впливів і може свобідніше й успішніше розвиватися. Наше духовенство взагалі, а монашество зокрема в порівнянні навіть з духовенством і монашеством православним в Росії, не кажучи вже про духовенство протестантське, або славних бенедектинів св. Мавра, оо. боляндистів, венецьких мехитаристів, – дуже мало віддається науковим інтересам.
А прецінь є між ними й університетські професори, й завідателі багатих бібліотек і архівів, і в прегарні для наукової роботи обставини поставлені монаші громади. Думаю, що робота на сім полі придбала б нашим духовним більше поважання й авторитету серед освіченої інтелігенції, ніж ті легкоконні атаки на світську науку й сучасний поступовий рух, що з дуже слабенькою зброєю, хоч з великою відвагою підіймаються останніми часами все частіше й частіше – без великого хісна і для тих ідей, які хочуть боронити тими атаками, і для тих інституцій, які хочуть репрезентувати.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Аристарх Крижановський. Некролог // ЗНТШ. – Львів, 1905. – Т. LXVIII. – Кн. VI. – Miscellanea. – С. 8 – 9.
…монастиря записки арциб[іскупа] Прохніцького про рід Бибельських, надруковані, зі вступними замітками редакції, в ХLVІІІ т. «Записок» п[ід] т[итулом] «Причинки до історії роду Бибельських, зібрані арпибіскупом львівським Яном Прохніцьким» – див. публікацію на с. 80– 89 нашого видання.
…матеріали до історії Коліївщини – Також див. археографічну публікацію Острозького літописця: Крижановський А. Руська «кройника» з XVII ст. // ЗНТШ. – Львів, 1904. – Т. LXІІ. – С. 1 – 3.
Першою роботою, до котрої він хотів забратися, перейшовши до Львова, була опись рукописей василіянської бібліотеки – А.Крижанівський залишив після себе детальну збірку документів з історії Руської провінції ЧСВВ під заголовком «Monumenta ordinis S. Basilii congregationis. Pars I (1617– 1882)»; див.: Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника. – Відділ рукописів. – Ф. 3, спр. 116; ЦДІАУЛ. – Ф. 684, оп. 1, спр. 1702. Укладання цієї збірки було завершене в 1899 р.
Очевидно, автор планував після цього перейти до укладання збірки василіянських рукописів. Короткий огляд василіянських рукописів здійснив ще в 1837 р. Яків Головацький (Головацький Я. Коротка відомость о рукописях словянских и руских, находившихся в книжници монастиря Василия Великого у Львові // Русалка Дністровая. – Будим, 1837. – С. 122– 129); див. публікацію з частковою реалізацією зазначеного проекту: Гординський Я. Рукописи бібліотеки монастиря Св. Онуфрія ЧСВВ у Львові // Записки Чину Святого Василія Великого. – Жовква, 1927. – Т. III. – Вип. 1 – 2. – С. 40 – 64; 1930. – Т. IV. – Вип. 3 – 4. – С. 345 – 376.
Мирон Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 593 – 594.