Заключне слово М.Грушевського
Михайло Грушевський
виголошене на ювілейному засіданні з нагоди 60-х роковин від дня його народження та 40-річчя наукової праці
Акад[емік] М.С.Грушевський (зустрінутий довгими гучними оплесками). Шановні товариші! Засідання наше дуже затяглося і я тільки в кількох словах дозволю собі продовжити й закінчити сказане раніше. Повторяю, що я вважаю сьогоднішнє наше свято за маніфестацію на честь української культури, української науки, і щасливий, власне, тим, що дата моєї особистої біографії дала привід для такого великого свята, на котре обізвались не тільки наші установи, поодинокі громадяни, але й доволі значна кількість установ нашого Союзу й країн поза Союзом.
Я сказав раніш, що вбачаю в цьому святі маніфестацію симпатій до відродження української культури, котра вийшла з тих лещат і препон, що були розкинені на давнішім її шляху, на широкий шлях розвою в нашій Українській Радянській Республіці. Я зазначив, як завдання дальшої роботи – довершити культурну роботу усвідомлення селянських мас, на котрих базувалась дотеперішня наша робота, – щоб широким потоком влилася наука в робітничі верстви, і заповнилась та прогалина, що так живо відчувається досі в структурі української нації, для викінчення котрої я працював все життя.
Це одна щербина – в неповній соціальній структурі нашої нації. Друга наша щербина – в тім, що наша Українська Радянська Республіка об’єднує досі не більш, як дві третини території українських земель. Ми гаряче вітали тих дорогих гостей, що прибули з Західної України, незважаючи на всі труднощі, і ті голоси, що обізвались із різних сторін поза Радянською Україною сущих. Вони нагадали нам цей болючий дефект нашого національного життя: недокінчення збирання українських земель. Нагадали наш обов’язок пам’ятати про наших братів поза Радянською Україною сущих і не приєднаних до широкого національного розвою, що нині піднімається в робітничо-селянській Україні. Це другий, кажу, дефект нашого життя, що велить нам працювати з подвоєними силами, щоб його перемогти.
Старші покоління присутніх пам’ятають старе величання Києва, до котрого сходяться прочани з різних кінців Східної Європи, щоб віддати честь її старому осередкові, – там перелічивши присутніх, поет згадує тих, що не могли прибути: «Галич! Де твої сини?» Вони не могли прийти на поклін старому Києву. І я кличу нині, – де ви, українці, поза Україною сущі? Ви могли обізватись хіба телеграмами, листами, і не могли прийти сюди через кордони. Де Холм, в якому я народився? Львів, котрому я віддав найкращих 20 літ моєї праці? Де Острог і Луцьк, котрих культурну роботу я тепер обробляю? Де Ужгород і Чернівці? Де Хотин? Де Акерман? Їх немає між нами, і я не можу інакше закінчити сьогоднішнє свято, як побажанням повнішої маніфестації на честь української культури, на честь українського життя, української самостійності, за участю вже всіх наших країв, нині поза Україною сущих.
Через це, дорогі товариші, в нинішню 60-літню свою річницю не вважаю за можливе собі сказати: «Нині отпущаєши». Я, навпаки, мушу сказати: Я хочу ще жити, щоб працювати, страждати і боротись разом із вами (гучні оплески всієї зали), щоб привітати той момент, що колись провіщав Українському народові мій довголітній товариш праці, покійний Іван Франко оцими словами:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі.
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі…
(Довгі гучні оплески).
Я, дорогі товариші, не хочу зійти до того з поля української роботи, не дочекавшись того моменту, коли наша Радянська Україна привітає в своїм гурті всі ті необ’єднані українські землі, представники котрих у нинішнім святі не могли прийняти участь. Дозвольте цим побажанням закінчити це зібрання й подякувати вам за ту участь, котру ви взяли в цьому святі.
(Довгі гучні оплески всієї зали).
Засідання закінчується о 4 ½ годині.
Примітки
Вперше опубліковано у виданні: Ювілей академика М.С.Грушевського: 1866 – 1926.1. Ювілейні засідання. II. Привітання. – К., 1927. – С. 37 – 38. Передрук: Михайло С. Грушевський. Вибрані праці. Видано з нагоди 25-річчя з дня його смерти (1934 – 1959) / Зібрав і упорядкував матеріали Микола Галій. – Нью-Йорк, 1960. – С. 225; Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського / Упоряд. А.П.Демиденко. – К., 1992. – С. 425 – 427.
Подається за першодруком.
Ви могли обізватись хіба телеграмами, листами… – тексти телеграм і листів опубліковані: Ювілей академика М.С.Грушевського: 1866 – 1926. І. Ювілейні засідання. II. Привітання, – С. 43-142.
…«Нині отпущаєши» – М.Грушевський цитує «Пісню Симеона» – наведені в Євангелії від Луки слова Симеона Богоприємця, які він виголосив у Єрусалимському Храмі в день Стрітення. Пісня увійшла до складу богослужбових співів християнських церков.
Та прийде час, і ти огнистим видом… – М.Грушевський подає витяг з прологу до поеми «Мойсей» І.Франка.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 350 – 351.